Методи оздоровлення, шо використовуються у СПА

СПА-це комплекс процедур, що використовують природні лікувальні ресурси у поєднанні у поєднанні з психотерапевтичними методами в умовах підвищеного комфорту пацієнта.Багато методик у спа володіють оздоровчою та косметичною дією.Це наприклад: масаж, гыдромасаж, прогрывання, обгортання, стоун-терапія, апітерапія(де використовують мед та продукти бджільництва), галотерапыя(вплив мікроклімату солних печер)кінезіотерапія(лікування рухом) музико-терапія, арттерапія, кольоро-терапыя, холістичий метод(спрямований на те щоб процеси відновлення життєвих сил та оздоровлення спряовані на те щоб організм) організм отримував позитивну інформацію.

32. Завдання та перспективи Спа в Україні.

Завдання:

1)інтеграціїя критеріїв європейської асоціації курортів до нормативно-праввовї бази україни.

2)обґрунтування і проведення і використання оздоровчих та естетичних методик в Спа

3)створення системи контролю стану пацієнта в спа

4)підготовка програм навчання персоналу для проведення спа

5) впровадження стандартів якості надання спа-послуг та проведення процедур

6) підготовка положень до спа-кабунетів.

Перспективами розвитку спа в україні є створення концепції «етнічного спа»»-індивідуальний програмний підхід у поєднанні з ппрогрмою оздоровлення та відпочинку.а також використання в оформленні спа-закладу чи спа-зони елементів даного виду спа.

33. Загальні риси та тенденції розвитку ринку лікувально-оздоровчого туризму

В Україні лікувально-оздоровчий туризм має два головних центру - Південний берег Криму і Прикарпатті.Комбінація субтропічного клімату, близькості гір, моря і наявності лікувальних грязей роблять даний регіон унікальним по сполученню рекреаційних ресурсів. Прикарпатська група курортів відноситься до бальнеокліматичні категорії. Тут лікувальними факторами виступають клімат, джерела мінеральної води, а також екологічно чисте середовище. Третім центром оздоровчого туризму України є Одеський регіон, де представлені кліматобальнеогрязьові курорти Куяльник, Хаджибей та інші.

Останнім часом ринок лікувально-оздоровчого туризму зазнає зміни.Традиційні курорти стають все більш поліфункціональними оздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів. У світі зростає кількість людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну форму, і потребують відбудовних антистресових програм. В основному це люди середнього віку властиві активному фізичному відпочинку. Крім того, переорієнтування курортів нового сегмент ринку пов'язаний зі скороченням фінансової підтримки муніципалітетів і держави.У той же час у світі спостерігається тенденція до усвідомлення значущості здорового способу життя. Невід'ємною частиною сучасної системи цінностей стала турбота про здоров'я, підвищенні життєвої активності. Зростає кількість людей, що прагнуть підтримувати гарну фізичну форму поряд з духовним збагаченням. Змінився і погляд роботодавців на своїх працівників.Все це створює передумови для прискореного розвитку лікувально-оздоровчого туризму в усьому світі. Традиційні курорти стають все більш поліфункціональними оздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів. У світі зростає кількість людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну форму, і потребують відбудовних антистресових програм. В основному це люди середнього віку властиві активному фізичному відпочинку. Крім того, переорієнтування курортів нового сегмент ринку пов'язаний зі скороченням фінансової підтримки муніципалітетів і держави.

34. Специфіка дозвільної діяльності в санаторно-курортних установах

35. Організація розваг в сан-кур. Установах(таке ж як 34.)

Організація відпочинку рекреантів на курортах є однією з найважливіших завдань фахівців курортної справи. Численні опитування показують, що основною метою приїзду на курорт 50-70% відпочиваючих є відпочинок. Цей відсоток дещо вищий для морських курортів і нижче для вузькоспеціалізованих. У будь-якому випадку, організація дозвілля відпочиваючих - важке завдання, пов'язана насамперед з великою кількістю вільного часу у курортника в період перебування в оздоровниці.

Традиційні форми організації дозвільної діяльності

1.Спортивно-масова робота: До форм спортивно-масової роботи слід віднести:

• ігри (настільний теніс, великий теніс, волейбол, бадмінтон, водне поло, футбол, шахи і пр) і спортивні свята. Вони можуть проводитися як у спортивних залах і спортмайданчиках, так І у водоймах. Розрізняють ігри малорухливі, рухливі і спортивні. Рухливі і спортивні ігри мають особливо важливе значення в дитячих лікувально-профілактичних установах;

• плавання і веслування;

• ближній туризм - одноденні походи в межах території курорту. Проводяться під керівництвом методиста - фахівця з ЛФК. Загальна тривалість походу не повинна перевищувати восьми годин, а тривалість пішохідного маршруту - 15 км;

• спортивні танці, аеробіка, шейпінг,

• зимові та гірськолижні види спорту (де це дозволяє клімат і місцевість) - лижі, гірські лижі, сани, скейтборди і ін;

• гірничо-водні види спорту (рафтінг, каное).

2. Екскурсійна робота

3 Покази кінофільмів.

4 Вечори відпочинку. Варіанти їх проведення можуть бути найрізноманітнішими (танцювальні вечори, вечори знайомств, дискотеки, танцювальні конкурси, святкові вечори та ін.) Проводяться ці заходи як власними силами, так і з залученням творчих працівників з боку. Для якісної їх організації потрібні досить дороге обладнання і спеціально відведені майданчики (закриті або відкриті).

5 Розваги на воді. На морських курортах дуже популярні не тільки прогулянки на човнах, але і катання на яхтах, гідроциклах, віндсерфінг, водні лижі, «банани», параплани і пр. Однією з серйозних проблем при цьому залишається безпека відпочиваючих за розваги на воді

6 Бібліотечна робота.

7 Організація дозвілля дітей.

3. Анімаційний сервіс.Під туристської анімацією (анімаційним сервісом) розуміють пожвавлення відпочинку та організацію безпосередніх вражень від особистої участі у заходах. Це соціально-культурна та туристсько-оздоровча категорія, що інтегрує уявлення про певний тип туристської діяльності людини і характеризується його громадською діяльністю, побутом, формою задоволенняматеріальних і духовних потреб, правилами індивідуального та соціальної поведінки. Вона в значній мірі обумовлена ​ ​ соціально-економічними умовами, але разом з тим багато в чому залежить від мотивів фізіологічної діяльності конкретної людини, від особливостей його психіки, стану здоров'я і функціональних можливостей організму.

36. Анімаційний сервіс як новий напрям в організації дозвілля відпочиваючих

Анімаційний сервіс. Під туристської анімацією (анімаційним сервісом) розуміють пожвавлення відпочинку та організацію безпосередніх вражень від особистої участі у заходах. Це соціально-культурна та туристсько-оздоровча категорія, що інтегрує уявлення про певний тип туристської діяльності людини і характеризується його громадською діяльністю, побутом, формою задоволення матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуального та соціальної поведінки. Вона в значній мірі обумовлена ​ ​ соціально-економічними умовами, але разом з тим багато в чому залежить від мотивів фізіологічної діяльності конкретної людини, від особливостей його психіки, стану здоров'я і функціональних можливостей організму.

Аніматори (частіше всього молоді люди) працюють з туристами постійно, можна сказати, цілодобово. Основне завдання цих працівників - не дати людям скучити. Найчастіше такі працівники зустрічаються в клубах типу all-inclusive. Удень туристи можуть їх бачити за прилавком бутіка або навчальними новачків на корті, на спортивних змаганнях чи риболовлі, організованих для туристів. Увечері ті ж аніматори організують барвисте шоу, що передбачає участь в ньому туристів. Як форма аніматори зазвичай мають яскраві футболки, що дозволяють туристам бачити і пізнавати їх здалеку.

37. Окремі спортивно-рекреаційні заходи та вправи

Фітнес-комплекс вправ, що дозуэться за дпопомого тренажерів, для розвитку та змыцнення спецыальних мязових груп а також корекцыъ ваги.

Лазіння по вертикальному канату жардині чи сходах.(для збільшення рухливості в суглобах кніцівокта метою корекції хребта)

Повзання-застосовують у лікувальних цілях у положеннях на «4 кінцівках і по пластунськи»

Метання і ловля-сприяють формуванню швидкості спритності окоміру.удосконалюють координацію рухів зміцнюють маскулатуру.

Різновиди бігу та стрибків(біг з перешкодами біг гімнастичний.. стрибки у висоту довжину..глибину і підскоки.))

Спортивні ігри

Гідрокінезіотерапія(вправи та плавання в воді)

Аквааеробіка, аквастеп, акваджогінг, веслування(зміцнення мязів плечового поясу та спини), пересування на лижах(всебічне зміцнення організму), катання на ковзанах(підвищення вегетативно-трофічних функцій та координація рухів) та їзда на велосипеді застосовуються як різновиди гідрокінезіотерапії.

38. Лікувальна фіз.-ра та і її основні форми

Лікувальна| фізкультура (ЛФК|) — це:

1. Розділ клінічної медицини, що вивчає раціональне застосування|вживання| фізичної культури і зміни, що виникають у|в, біля| хворих під впливом фізичних вправ.

2. Метод неспецифічної терапії, що використовує засоби|кошти| фізичної культури для відновлення здоров'я і працездатності хворого, попередження|попереджувати, запобігання| наслідків|результатів| патологічного процесу.

3. Метод лікування, заснований на використанні фізичних вправ, що широко застосовується в санаторно-курортних умовах з метою зміцнення здоров'я, лікування і медичної реабілітації хворих, попередження|попереджувати, запобігання| прогресування хвороб і їх ускладнень.

Лікувальна фізкультура надає|робить, виявляє, чинить| як загальну|спільну| дію на організм, сприяючи нормалізації функції серцево-судинної системи, органів дихання, опорно-рухового апарату, так і місцеву дію — відновлення діяльності уражених органів. До основних форм ЛФК| відносяться: ранкова|ранішня| гімнастика, лікувальна гімнастика, ближній|близький| туризм, дозована ходьба (терренкур|), ігри (малорухливі|малорухомі|, рухомі|жваві, рухливі| і спортивні), фізичні вправи в басейні.

Основні принципи застосування|вживання| ЛФК|: індивідуально дозоване фізичне тренування; підбір вправ і їх поєднань залежно від характеру|вдачі| захворювання і його течії; вік і стан здоров'я хворого; регулярність і тривалість застосування|вживання| ЛФК|; поступове зростання фізичного навантаження в процесі лікування.

Вправи можуть бути активними або пасивними, призначеними для рук, ніг, черевного преса і т. д.; направленими|спрямованими| на виправлення постави, тренування дихання і координації рухів, розслаблення м'язових груп і т.д. Бувають вправи з|із| предметами (палиця, гантелі, тренажер і ін.) і без предметів.

Основна форма ЛФК| — лікувальна гімнастика, що проводиться звичайно груповим методом. Підбираються однорідні групи хворих (наприклад, по віку, по характеру|вдачі| захворювання і т. д.). Навантаження під час процедур підвищують поступово. Щодня вводять|запроваджують| нові вправи і ускладнюють їх. Тривалість занять 20—30 хвилин. Проводять лікувальну гімнастику і в басейнах (температура води 28-30 *С), в т.ч. з|із| мінеральною водою.

Дозована ходьба по розмічених маршрутах (терренкур|), протяжністю від 500 до 3000 м, робить сприятливий вплив на нервово-психічний стан і рекомендується при різноманітних захворюваннях, а також практично здоровим людям.

Терренкур — це маршрут дозованої ходьби, що призначається відпочиваючим|відпочивальником| в санаторіях для тренування серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, дихальної системи.

Ближній|близький| туризм — пішохідні прогулянки по околицях курорту протягом 1-3 днів. Вони проводяться під керівництвом методиста, фахівця|спеціаліста| ЛФК|.

Рухомі|жваві, рухливі| і спортивні ігри мають особливо важливе|поважне| значення в дитячих лікувально-профілактичних установах.

39. Фізіотерапевтичі процедури на курортах

Фізіотерапія| — розділ медицини, що вивчає властивості фізичних чинників|факторів| і розробляє методи їх застосування|вживання| з лікувально-профілактичною метою.

Використовуються переважно фізичні і деякі природні чинники|фактори| (прісна вода, глина, озокерит і ін.). Фізіотерапевтичні процедури включаються в комплексне санаторно-курортне лікування залежно від стану хворого, характеру|вдачі| перебігу його захворювання, а також характеру|вдачі| природних лікувальних чинників|факторів| даного курорту в цілях підвищення ефективності лікування природними чинниками|факторами|; попередження|попереджувати, запобігання| можливого тимчасового загострення захворювання під впливом природних чинників|факторів|; підготовки хворого до лікування більш нагрузочними природними чинниками|факторами|, лікування супутніх захворювань.

Комплексне застосування|вживання| природних і фізіотерапевтичних процедур може бути одночасним або чергуватися. Найширше на курортах застосовують електролікування, зокрема гальванізацію (використання постійного струму|току| низької напруги|напруження|), яка ефективна при захворюваннях нервової системи. Для лікування захворювань периферичної нервової системи, опорно-рухового апарату використовують імпульсні струми|токи| низької частоти, які позитивно впливають на кровообіг, знижують больові відчуття, покращують живлення|харчування| органів і тканин.

Широко застосовують на курортах лікарський електрофорез| — поєднання дії на організм електричного струму|току| і лікарської речовини через шкіру або слизисті оболонки. Для підвищення ефективності грязелікування використовують гальваногрязелікування| —пропускання електричного струму|току| через грязьову аплікацію. Франклінізацію (дія на організм людини постійним електричним полем високої напруженості і потоком аероіонів) застосовують у вигляді загальних|спільних| процедур при функціональних розладах нервової системи і захворюваннях серцево-судинної системи, а місцево — при трофічних і повільнозаживаючих| виразках|язвах|, розладах периферичного кровообігу. У тих же випадках надає|робить, виявляє, чинить| ефект і аероіонізація.

Індуктотермія (місцева дія змінним високочастотним, переважно магнітним полем), УВЧ-ТЕРАПіЯ| (місцева дія змінним, переважно електричним полем) і магнітотерапія (дія змінним магнітним полем низької частоти) надають|роблять, виявляють, чинять| протизапальну, знеболюючу і спазмолітичну дію. Їх використовують для лікування захворювань опорно-рухового апарату, органів травлення, периферичної нервової системи, м'язової системи.

Ультразвук володіє знеболюючою, протизапальною і спазмолітичною дією, стимулює крово-| і лімфообіг, регенеративні процеси.

Його застосовують при захворюваннях периферичної нервової системи, шкіри, суглобів, нервової системи, гінекологічних хворобах. Використовують на курортах і витягнення хребта, озокерито-| і парафінолікування (у вигляді аплікацій), глинолікування|, псаммотерапію|, водолікування і ін.

40. Санаторно-курортний відбір

Санаторно-курортний відбір - сукупність медичних заходів, що проводяться в цілях визначення свідчень або протипоказань до курортного лікування, а також місця, медичного профілю санаторію, тривалості та сезону санаторно-курортного лікування. Мета С.-К. о. - Поліпшення результатів лікування і профілактики захворювань, а також підвищення ефективності використання санаторної мережі.

При санаторно-курортному відборі важливе значення має вибір у кожному окремому випадку характеру, місця і термінів лікування, медичного профілю санаторію в залежності від стану хворого, стадії розвитку та особливостей перебігу хвороби. Облік безпосередніх результатів санаторно-курортного лікування повинен вести лікар санаторно-курортного закладу, а віддалених результатів (тривалість і рівень досягнутого лікувального та профілактичного ефекту) - лікуючий лікар за місцем постійного проживання або роботи хворого після повернення його з курорту або з місцевого санаторію. Дані такого обліку можуть бути використані для вдосконалення С.-К. о. і всього санаторно-курортної справи.

Основний зміст сан-кур.відбору становить медичний відбір, тобто встановлення показань до санаторно-курортного лікування. Медичний відбір здійснюють на підставі результатів попереднього медичного спостереження, раніше проведеного поліклінічного та стаціонарного лікування хворого, а також даних його обстеження безпосередньо перед поїздкою в санаторій. В залежності від встановлених при цьому показань вибирають курорт (санаторій), в найбільшій мірі відповідає завданням лікування даного хворого і відповідний йому за територіальною ознакою.

Відбір хворих на санаторно-курортне протягом здійснюється лікуючим лікарем і завідувачем відділення чи головним лікарем вольниці, поліклініки, диспансери, жіночій консультації за місцем проживання хворого або медсанчастини промислового підприємства (організації), де він працює.

41. Показання та протипоказання до санаторно-курортного відбору

Основна мета санаторно-курортного відбору полягає у покращенні результатів лікування та профілактики хвороб, закріпленні досягнутих результатів лікування, підвищенні ефективності використання санаторної мережі. Під час здійснення санаторно-курортного відбору обов’язково враховуються клінічний діагноз основного та супутніх захворювань, стадія розвитку та особливість перебігу хвороби, стан хворого та очікуваний вірогідний ефект санаторно-курортного лікування, від чого залежить вибір розташування та медичного профілю оздоровниці, що рекомендується, тривалість та сезонність санаторно-курортного лікування, надаються необхідні виписки та рекомендації лікаря оздоровниці. Облік безпосередніх результатів санаторно-курортного лікування здійснюється лікарем оздоровниці, а віддалених результатів (рівень досягнення та ефективність санаторно-курортного лікування) – лікарем за місцем проживання чи роботи хворого після його повернення з санаторію. Отримані дані збираються, аналізуються та систематизуються для подальшого удосконалення санаторно-курортного лікування та відбору, що призведе до покращення санаторно-курортної галузі в цілому.

Основною складовою санаторно-курортного відбору, відповідно наказу № 580 МОЗ України (див. д одаток № 2) є встановлення показань до санаторно-курортного лікування за даними встановленого клінічного діагнозу основного та супутніх захворювань, результатами медичного спостереження, проведеного лікування хворого, даних лабораторних та клінічних досліджень. Протипоказання для санаторно-курортного та відновлювального лікування поділяються на загальні та спеціальні. Загальні протипоказання не залежать від конкретного діагнозу окремого хворого, який має показання для санаторно-курортного лікування, і характерні для усіх хворих, що мають ту чи іншу супутню патологію або стан. Спеціальні протипоказання, як правило, залежать від профілю конкретного захворювання або стану хворого. Деякі протипоказання з часом можуть бути зняті у разі зміни стану хворого, а застосування новітніх методів лікування у санаторно-курортній практиці постійно зменшує перелік захворювань, які є протипоказаннями до санаторно-курортного лікування.

При вирішенні питання щодо вибору того чи іншого санаторно-курортного закладу, крім основного діагнозу, необхідно враховувати стадію хвороби, наявність або відсутність супутніх захворювань, ступінь порушення функцій окремих органів та систем, здатність хворого до самостійного пересування та самообслуговування, при цьому враховуються не тільки лікувальні фактори та кліматичні характеристики оздоровниці, але й умови доставки хворого до неї (відстань, вид транспорту, пересадки тощо).

Відбір хворих на санаторно-курортний етап медичної реабілітації проводиться у відповідності з Положеннями, які затверджуються керівництвом структури, що приймає хворих на лікування, та Міністерством охорони здоров’я України.

42. Порядок отримання путівки та проведення необхідних обстежень

Після здійснення санаторно-курортного відбору хворий отримує основний документ, що засвідчує потребу у санаторно-курортному лікуванні і є однією з підстав для видачі хворому санаторно-курортної карти та путівки – довідку для отримання путівки форми № 070/о, про що робиться відмітка в медичній карті амбулаторного хворого. Після її отримання хворий, за наявності санаторно-курортної путівки, повинен звернутися у заклад охорони здоров’я, який її видав, по санаторно-курортну карту. Наступним етапом після проведення відбору є направлення хворого на санаторно-курортне лікування, для чого він повинен оформити санаторно-курортну карту за формою № 072/о У разі направлення на санаторно-курортне лікування хворого нервово-психічними розладами в анамнезі – дані психоневрологічного обстеження. У випадку, коли санаторно-курортна путівка придбана особою в особистому порядку безпосередньо в оздоровниці, оформлення санаторно-курортної карти можна здійснити в лікувально-профілактичному закладі (поліклініці, амбулаторії) за місцем розташування оздоровниці. При цьому хворий буде змушений за власний рахунок сплатити вартість усього необхідного обсягу діагностичного обстеження, передбаченого санаторно-курортною картою. Санаторно-курортна карта видається лікарем після пред’явлення путівки на санаторно-курорторне лікування і без якої путівка не буде дійсною.

В санаторно-курортну карту лікар повинен внести результати наступних обстежень:

· клінічні аналізи крові та сечі;

· для осіб старших 40 років, або хворих, направлених для санаторно-курортного лікування за профілем серцево-судинних захворювань (або суміжними профілями, супутніми захворюваннями) – дані електрокардіографії;

· флюорографії або рентгенологічного дослідження органів грудної клітини (якщо з часу останнього обстеження пройшло більше 6 місяців);

· при захворюваннях органів травлення – дані ультразвукового дослідження органів черевної порожнини;

· в разі необхідності, для уточнення діагнозу проводяться додаткові дослідження: визначення залишкового азоту крові, дослідження очного дна, шлункового соку, печінкові, алергологічні проби та ін.;

· для жінок та вагітних – обов’язковим є наявність консультативного висновку гінеколога (акушера-гінеколога) та обмінної карти (для вагітних);

· при основному або супутніх захворюваннях урологічних, оторинолярингологічних, шкірних, гематологічних, та ін. – висновки відповідних спеціалістів.

43. Альтернативні шляхи забезпечення можливості санаторно-курортного лікування

Хворі можуть забезпечуватися санаторно-курортними путівками за наступними варіантами:

• придбання в особистому порядку за власні кошти;

• забезпечення за рахунок коштів фондів соціального страхування;

• придбання за рахунок коштів підприємств, установ та організацій або коштів їх профспілкових комітетів чи їх різноманітних фінансових структур, створених для реалізації конкретних цілей;

• забезпечення за рахунок цільових коштів державного бюджету;

• забезпечення за рахунок коштів установ і відомств, які мають на балансі власні санаторно-курортні заклади.

Придбання санаторно-курортних путівок в порядку особистого звернення за власні кошти, як правило, здійснюється через спеціалізовані туристичні агенції та компанії або безпосередньо в санаторно-курортному закладі, який має для цього відповідний підрозділ з реалізації путівок, чи у відповідального працівника. Слід зазначити, що такий спосіб отримання путівки не звільняє особу від необхідності оформлення санаторно-курортної карти, без якої путівка вважається недійсною. Також, з метою підвищення ефекту від санаторно-курортного лікування, не зайвим буде і проведення належним чином санаторно-курортного відбору для отримання відповідних рекомендацій фахівців щодо підбору оздоровниць з урахуванням індивідуальних показань/протипоказань, кліматичної зони, природних лікувальних факторів, інфраструктури тощо.

44. Період перебування в умовах санаторно-курортного закладу

При надходженні хворого до оздоровниці він повинен бути прийнятим на лікування незалежно від часу прибуття. У приймальному відділенні або реєстратурі хворий надає черговій медичній сестрі або реєстратору путівку та санаторно-курортну карту, яка зберігається в медичній картці стаціонарного хворого (історії хвороби). Після первинного огляду лікуючим лікарем санаторію хворому видається санаторно-курортна книжка, в якій зазначаються діагноз та призначені лікувальні процедури. Санаторно-курортна книжка надається хворим в бальнео-фізіотерапевтичні та інші лікувально-діагностичні підрозділи санаторно-курортного закладу де в ній відмічається проведене лікування. Разом з цим, слід зауважити, що основним юридичним документом про проведене хворому лікування є медична картка стаціонарного хворого (історія хвороби) в якій лікуючий лікар зазначає призначений та проведений діагностично-лікувальний комплекс, проведені консультації та огляди хворого (щоденники), зміни у призначеному лікуванні та, за наявності, відмови хворого від призначеного лікування.

Курорт (санаторій), перебування на якому веде до погіршення стану здоров’я хворого, вважається для нього протипоказаним. При встановленні протипоказання лікарі повинні керуватися затвердженими Міністерством охорони здоров’я України загальними протипоказаннями, які унеможливлюють направлення хворих на санаторно-курортне лікування, враховуючи в кожному окремому випадку не тільки форму та стадію захворювання, але і ступінь небезпеки перебування на курорті (санаторії) для хворого та для оточення.

45. Медична реабілітація

Медична реабілітація - система лікувальних заходів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання. Таким чином, медична реабілітація включає заходи щодо попередження інвалідності під час захворювання і допомогу індивііду у досягненні максимальної фізичної, психічної, соціальної, професійної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в рамках існуючого захворювання. Серед інших медичних дисциплін реабілітація займає особливе місце, оскільки розглядає не тільки стан органів та систем організму, а й функціональні можливості людини в її повсякденному житті після виписки з медичної установи.

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, прийнятої в Женеві в 1980 році, виділяють такі рівні медико- біологічних і психо-соціальних наслідків хвороби і травми, які повинні враховуватись при проведенні реабілітації: пошкодження (impaiment англ.) - Будь-яка аномалія чи втрата анатомічних, фізіологічних, психічних структур чи функцій; порушення життєдіяльності (disability англ.) - що у результаті пошкодження, втрати чи можливості здійснювати повсякденну діяльність в манері чи межах, що вважаються нормальними для людського суспільства; соціальні обмеження (handicap англ.) - що у результаті пошкодження і порушення життєдіяльності обмеження і перешкоди для виконання соціальної ролі, вважається нормальною для даного індивіда.

В останні роки в реабілітацію введено поняття " якість життя, повязана зі здоров'ям" (healthrelated quality of life, англ.). При цьому саме якість життя розглядають як інтегральну характеристику, на яку треба орієнтуватися в оцінці ефективності реабілітації хворих та інвалідів.

Правильне уявлення про наслідки хвороби має принципове значення для розуміння суті медичної реабілітації та спрямованості реабілітаційних впливів. Основними виконавцями реабілітаційних програм, в першу чергу, є:

- реабілітаційно-лікувальні (лікувально-профілактичні),

—реабілітаційно-оздоровчі,

—реабілітаційно-протезні установи.

Етапи реабілітації.

У державі функціонують лікувально-профілактичні установи (відновного лікування), що забезпечують проведення наступних етапів реабілітації:

- стаціонарного;

- напівполіклінічного (денний стаціонар);

- поліклінічного.

46. Соціальні путівки

За рахунок коштів Фондів соціального страхування здійснюється забезпечення путівками на санаторно-курортне та відновлювальне лікування лише тих осіб, які відповідно до законодавства вважаються застрахованими. Надання застрахованим особам послуг, пов’язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється виключно за наявності медичних показань.

Відповідно до статті 47 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, застрахована особа та члени її сім’ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі), мають право на отримання санаторно-курортного лікування за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. В даному випадку застрахованою особою є найманий працівник та інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, які в установленому законодавством порядку отримали санаторно-курортну путівку оздоровниці.

Умови отримання санаторно-курортного лікування застрахованими особами і членами їх сімей, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, визначено постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12 “Про затвердження порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”

Коментар до «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12;

За рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснюється забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування лише тих осіб, які відповідно до законодавства вважаються застрахованими.

Відповідно до частини 4 статті 34 Закону України " Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд фінансує витрати на санаторно-курортне лікування, якщо потребу в ньому визначено висновками МСЕК.

Санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється на території України в профільних санаторно-курортних закладах, де є відповідна лікувально-діагностична база, з урахуванням наявності природних лікувальних ресурсів, спеціального обладнання та приладів для лікування відповідних категорій хворих, відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року № 1017.

Умови отримання санаторно-курортного лікування потерпілими визначено Положенням про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою правління Фонду від 31.10.2007 р. № 49.

Згідно з п. 2.6 Положення, потерпілі, які стали інвалідами, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме:

· інваліди І групи щороку;

· інваліди ІІ групи один раз на два роки;

· інваліди ІІІ групи один раз на три роки.

Контроль за забезпеченням потерпілих путівками для санаторно-курортного лікування здійснює виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

47. Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для всіх категорій осіб, віднесених до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено щорічне санаторно-курортне лікування, а саме:

відповідно до пункту 4 статті 20 для осіб, віднесених до категорії 1: позачергове щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні.

відповідно до пункту 2 статті 21 для осіб, віднесених до категорії 2:
першочергове щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок чи одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні.

відповідно до пункту 2 статті 22 для осіб, віднесених до категорії 3:
першочергове щорічне забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі 70 процентів середньої вартості путівки в Україні.

відповідно до пункту 2 статті 23 для осіб, віднесених до категорії 4, та відповідно до статті 24 для осіб, які працювали за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

першочергове щорічне забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи компенсація за їх бажанням 50 процентів середньої вартості путівки в Україні.

відповідно до пункту 5 статті 30 для дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи:
щорічне безплатне забезпечення потерпілих дітей за місцем роботи одного з батьків путівками на оздоровлення строком до двох місяців.

Потерпілі діти віком до 10 років забезпечуються путівками разом з одним із батьків або особою, яка їх замінює, за умови, що останні належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У разі неможливості надання путівки виплачується компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виплата грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 936, здійснюється уповноваженим органом (управліннями праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадян у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 17 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 р. № 800.

Порядок організації щорічного оздоровлення (санаторно-курортного лікування та відпочинку) визначено Положенням про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 р № 800.

Чисельність постраждалих, які мають право на зазначену пільгу складає 2 млн. 376 тис. 218 осіб, у тому числі діти - 541 641.

Дані про кількість громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які подали заяви щодо виділення путівок для санаторно-курортного лікування чи відпочинку в наступному році або виплати грошової компенсації, подаються до органів, що
організовують оздоровлення, до 15 жовтня поточного року.

На основі даних щорічної диспансеризації лікарсько-відбірковими комісіями районних, обласних лікарень і спеціалізованих диспансерів постраждалим особам, у тому числі дітям, видається довідка для отримання путівки (форма 070-у), яка подається за місцем проживання до органів, що організовують оздоровлення.
У довідці зазначається діагноз, доцільність санаторно-курортного лікування чи відпочинку, сезон та профіль санаторно-курортного закладу.

Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечуються путівками на підставі письмової заяви та зазначеної довідки.

48. Основні біометеорологічні фактори

Умовно атмосферні фактори поділяють на три групи: метеорологічні (хімічні, фізичні), радіаційні (сонячні, космічні), телуричні (земні). Як відомо, на організм людини безпосередньо впливають фізико-хімічні фактори атмосфери.

До хімічних факторів відносять гази повітря, які входять до складу атмосферного повітря. Вони завжди постійні і не залежать від широти і висоти місцевості. Азот займає приблизно 78% об'єму, кисень - 21% об'єму, аргон - 0, 93% об'єму. Інші одноатомні гази - неон, гелій, криптон і ін. займають менше 1% об'єму. До природних домішок атмосферного повітря відносять вуглекислий газ, озон, іони, пару води.

До фізичних (метеорологічних) факторів відносять температуру повітря, атмосферний тиск, вологість повітря, а також такі атмосферні явища, як хмарність, опади, вітер.

Температура повітря визначається переважно сонячною радіацією, в зв'язку з чим відмічаються періодичні (добові і сезонні) зміни температури. Раптові коливання температури звичайно пов'язані із загальними процесами циркуляції атмосфери. Для характеристики термічного режиму атмосфери користуються величинами середньодобових, середньомісячних і середньорічних температур, а також максимальними і мінімальними її значеннями. Температура є однією з найважливіших характеристик погоди і клімату. За температурним режимом виділяють три великі групи погодних умов: 1) безморозні, 2)по годні умови з переходом температури повітря через 0°С і 3) морозні погодні умови. Несприятливо на людину можуть впливати екстремальні (максимальні і мінімальні) значення температури, а також значні її коливання.

Атмосферний тиск вимірюється в мілібарах (мбар) або міліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.). За системою СИ атмосферний тиск визначається в паскалях (Па) або кілопаскалях (кПа); 1013 мбар (760 мм рт. ст.) дорівнює 101, 3 кПа; 1 мбар=108 Па. Нормальний або стандартний атмосферний тиск - це середній тиск на рівні моря при температурі повітря 0°С. Він дорівнює 760 мм рт. ст. Або 1013 мбар (101, 3 Па). По мірі підйому тиск знижується на 1 мм рт. ст. з кожними 11 м висоти. Тиск повітря характеризується частими неперіодичними коливаннями, які пов'язані зі зміною погоди.

Вологість повітря характеризується трьома основними величинами - пружністю пари (мбар) і відносною вологістю, тобто процентним співвідношенням пружності (парціального тиску) водяної пари в атмосфері до пружності максимального насичення при даній температурі, а також абсолютною вологістю (в грамах на кубічний метр). Різниця між повністю насиченою і фактичною пружністю водяної пари при даній температурі називається дефіцитом вологи, а при температурі тіла людини (37°С) - дефіцитом фізіологічної вологості. В метеорологічних даних звичайно вказується відносна вологість. Повітря вважається сухим при вологості менше 55%, помірно сухим - при 56-70%, вологим - при 71-85%, дуже вологим (сирим) - вище 85%.

При зниженні температури волога, що міститься у повітрі, може підлягати конденсації з частим утворенням туманів. Це можливо також при змішуванні теплого вологого повітря з сухим. Вологість повітря в поєднанні з температурою виразно впливає на організм. Найсприятливіші для людини умови досягаються при відносній вологості 50%, температурі - 16-18°С і швидкості вітру не більше (в природних умовах) 7 м/с. При підвищенні вологості повітря, яка перешкоджає випаровуванню, важко переносити спеку (умови задухи), підсилюється вплив холоду (волого-морозні умови). Холод і спека в сухому кліматі переносяться легше, ніж у вологому.

Хмари утворюються над земною поверхнею шляхом конденсації і сублімації водяної пари, що міститься у повітрі. В медичній кліматології хмарність вимірюється за 11-бальною шкалою, згідно з якою 0 відповідає повній відсутності хмар, а 10 балів - суцільній хмарності. Погода вважається ясною і малохмарною при 0-5 балах нижньої хмарності, хмарною при 6-8 балах і похмурою при 9-Ю балах. Хмарність впливає на світловий режим атмосфери і є причиною випадання атмосферних опадів. Якщо за добу сумарна кількість опадів не перевищує 1 мм, погода вважається без опадів.

Вітер характеризується напрямом і швидкістю. Напрям вітру визначається тією частиною світу, звідки він дме (північ, південь, захід, схід). Крім цих основних напрямів, виділяють проміжні, які становлять 16 румбів горизонту (північно-східний, південно-західний і т.д.). Сила вітру визначається за 13 бальною шкалою Сімпсона-Бофорта, за якою 0 відповідає штилю (швидкість за анемометром 0-0, 5 м/с, а 13 балів -урагану, коли швидкість вітру вища ЗО м/с. При низьких температурах вітер підсилює тепловіддачу, що може привести до переохолодження організму. Чим нижча температура, тим важче переноситься вітер. У спекотний період вітер підсилює шкірне випаровування і покращує самопочуття. Слабкий вітер має тонізуючу і стимулюючу дію. Сильний вітер втомлює, подразнює нервову систему, ускладнює дихання.

Атмосферні процеси характеризуються не статичними величинами, а змінами їх у просторі і часі. В метеорології за одиницю часу взято добу. Добова динаміка метеорологічних показників визначається на основі термінових метеоспостережень.

Сонячний і космічний вплив. Вони належать до радіаційних факторів атмосфери. При оцінюванні так званих земних умов, крім основних кліматичних факторів, враховують геліогеофізичні фактори і електромагнітні поля, а також оптичне, електричне та акустичне явища в атмосфері.

Відомо, що сонячне випромінювання складається з постійно діючого " спокійного" випромінювання, яке включає інфрачервоні, світлові і ультрафіолетові хвилі та електричне заряджені частинки (корпускуляри).

49. Кліматична характеристика України

Територія України розташована у двох кліматичних зонах — помірній і субтропічній. Кліматична зона помірних широт включає всю рівнинну частину території країни, українські Карпати та Кримські гори, а субтропічна — Південний берег Криму. У кліматичній зоні помірних широт в Україні виділяють дві кліма­тичні області: атлантико-континентальну, яка охоплює зону мішаних лісів та лісостепу, і континентальну, яка охоплює зону степу.

Континентальний клімат степів. Теплий сухий клімат степів в літній час характеризується високою температурою повітря (до 30-35° З) і стійким інтенсивним сонячним випромінюванням (до 0, 9 кВт•м-2). Завдяки наявності трав'яного покриву збільшується відносна вологість повітря (до 10-25 %) і зменшується його запилення. Низька вологість полегшує тепловіддачу шляхом випаровування поту з шкіри і слизових оболонок, завдяки чому хворі добре переносять жару. Інтенсивне сонячне випромінювання викликає стійку гіперемію шкірних покривів і розширення судин нирок. Дозована дегідратація організму призводить до зниження підвищеного артеріального тиску, виділення еритроцитів з депо і гемокоагуляції. Летючі речовини квітів і трав, що створюють запашний аромат степів, порушують нюховий аналізатор і викликають виражені реакції серцево-судинної системи (брадикардія, пониження артеріального тиску), порушення вищої нервової діяльності.

Континентальний клімат лісів. Характерними особливостями прохолодного і сухого клімату мішаних лісів помірного поясу є невисока температура повітря (влітку до 25-30° С) і його відносна вологість (до 60 %), а також мала швидкість вітру. У чистому повітрі лісів підвищений вміст кисню, легких аероіонів і озону, понижена концентрація діоксиду вуглецю. Підвищений фітогенез лісів (особливо в період брунькування і цвітіння) обумовлює високий вміст в повітрі летючих ароматичних речовин, що володіють седативною, бактерицидною, фунгіцидною дією. Терпени, ефіри і органічні кислоти, що виділяються деревами і чагарниками в теплу пору року, розріджують секрет дихальних шляхів людини і підсилюють дренажну функцію розширених бронхів. Уповільнення і поглиблення дихання, що виникає під час перебування в лісі, приводить до підвищення легеневої вентиляції і утилізації кисню, посилення тканинного дихання. Лісовий клімат підсилює гальмування в корі головного мозку, підвищує тонус підкіркових структур і центрів (вегетативної нервової системи і терморегуляції).

Приморський клімат Чорного і Азовського морів визначається географічним розташуванням місцевості, береговим ландшафтом і розою вітрів. Довколишнє водне середовище знижує добові коливання температури повітря, забезпечує його чистоту і прозорість. Висока інтенсивність сонячного випромінювання влітку разом з прибоєм викликають розпилювання і випаровування крапельок морської води у повітряний простір. Морське повітря, що містить мікрокристали солей (хлорид, сульфат, бромід і йодид натрію, кальцію, магнію), викликає гіперемію шкіри і слизистих оболонок дихальних шляхів, відновлює їх трофіку, секреторну і видільну функції, стимулює репаративну регенерацію в різних органах. Ритмічний шум прибою, вид спокійного моря і насичене бромідами і йодидами морське повітря відновлюють співвідношення гальмівно-збудливих процесів в корі головного мозку. Ці чинники зменшують активуючі впливи ретикулярної формації на вищерозміщені центри, нормалізують вищу нервову діяльність і вегетативну регуляцію вісцеральних функцій.

Із-за відмінності температур поверхні морських берегів, прибережне повітря постійно переміщається (берегові бризи), підвищуючи питому вагу конвекції в механізмах тепловіддачі. Подразнюючи механорецептори організму, він активує нейро-ендокринні механізми регуляції функцій, направлені на підтримку термічної рівноваги і стійкості організму до чинників зовнішнього середовища. Тренування механізмів довготривалої адаптації і реактивності організму в цьому кліматі відбувається за допомогою стимуляції симпатоадреналової, імунокомпетентної і вегетативної систем. Нейротрофічний вплив на різні запальні і дистрофічні процеси і функціональні порушення посилюється морськими купаннями.

Середньо- (400-1000 м) і високогірний (1000-2500) клімат характеризується зниженим атмосферним тиском (знижується на 1 мм.рт.ст. при підйомі на кожних 11 м), і температурою повітря (знижується на 0, 5-0, 6°С при підйомі на кожних 100 м), низькою запиленою повітря і його високою прозорістю для сонячного випромінювання, інтенсивність якого на висоті 2500 м досягає 1, 05 кВт•м-2. У горах зростає спектральна щільність довго- і середньохвильового ультрафіолетового випромінювання, знижується щільність повітря (на чверть) і парціальний тиск кисню.

Відносно кліматичних умов, регіони України умовно поділяються на зони відповідно до рівня сприятливості.

Відносно сприятлива зона охоплює зону мішаних лісів, середньогірні та ви­сокогірні гірські пояси Карпат і Криму і характеризується значною лісистістю порівняно з іншими зонами. Відрізняється значною мінливістю кліматичних умов і класів погод у холодний і перехідні періоди року. Літо тепле і помірно тепле у гірських районах. Зима характеризується значними контрастами у світловому і динамічному режимі основних метеорологічних елементів. Зона достатньо зволожена. Теплий період року характеризується більш стійким режимом погоди.

Сприятлива зона охоплює зону лісостепу і степу та низькогірні гірські пояси Карпат і Криму. Період оптимальної геліотерапії збільшується до 5 місяців (квітень-вересень). Літо тепле і дуже тепле в південній частині. Літній період характери­зується великою стійкістю погоди, невеликою міждобовою мінливістю та добовою амплітудою. Найбільшу повторюваність мають сонячні помірновологі і вологі по­годи (до 90 % в окремі місяці). Проте високі температури в липні-серпні нерідко створюють умови перегрівання організму (5-10 %).

Достатньо сприятлива зона охоплює Південний берег Криму. Літо дуже теп­ле, зима м'яка. Стійкого переходу температури через 0 °С в межах зони не спос­терігається. Протягом року спостерігаються дуже стійкі погодні умови, сприят­ливі для метеочутливих людей. Контрастна мінливість погодних умов становить 18-32 %. Найбільша мінливість метеоумов спостерігається в листопаді-грудні та лютому-квітні, а мінімальна — в серпні-вересні. Оптимальним періодом для та­ласотерапії є період із кінця квітня по жовтень. Сприятливий морський клімат без різких коливань створює достатньо комфортні умови для лікування протягом всього року хворих різних вікових категорій і особливо дітей.

50. Клімато-курортологічна характеристика України

Україна характеризується різноманітним поєднанням природних умов і ландшафтів, які мають великі потенційні можливості для широкого розвитку лікувального і оздоровчого відпочинку.

Клімат, як багаторічний режим погоди, формується внаслідок взаємодії основних кліматичних чинників: сонячної радіації, циркуляції повітря і впливу земної поверхні. До основних характеристик погоди відноситься температура і вологість повітря, атмосферний тиск, швидкість і напрям вітру, хмарність, атмосферні опади і видимість.

Кліматичні умови території України характеризуються зональністю, чіткими сезонними контрастами в ході метеорологічних елементів, зростанням континентальності з північного заходу на південний схід, формуванням кліматичних відмінностей у гірських районах та на узбережжях морів.

Кліматогеографічні особливості України, зважаючи на її віддаленість від океанів, континентальної Євразії і переважно рівнинний характер території, визначають клімат країни як помірно континентальний (в т.ч. – степів, лісів і гір), такий, що поступово змінюється із заходу на схід. Лише вузька прибережна смуга Південного берега Криму характеризується субтропічним приморським кліматом середземноморського типу. В межах України виділяється чотири кліматичні регіони, кожен з яких має досить значні відмінності показників атмосферного тиску, температури повітря, кількості і періодичності опадів – Північна, Південна, Середземноморська і Гірська області.

Північна кліматична область співпадає із зонами Полісся і Лісостепу і значною мірою перебуває під впливом вологих циклонів. Абсолютні висоти цієї території коливаються в межах 135-500 м. Середні температури січня варіюють від -6, 5° до -8°С, липня – від +15, 5° до +20, 5°С, а кількість опадів – від 480 мм до 690 мм.

Південна кліматична область характеризується найвищим рівнем інсоляції, більшою посушливістю і знаходиться переважно під впливом дії антициклонів. Абсолютні середні висоти її території незначні (10-150 м), середні температури січня коливаються від -2° до -7°С, липня – від +21, 5° до +30°С, щорічна кількість опадів – від 370 мм до 465 мм.

Середземноморська кліматична область (Південний берег Криму) з півночі захищена від впливу холодних повітряних мас Кримськими горами. Клімат тут середземноморського типу – середня температура повітря в зимові місяці вища +1°С, а влітку впродовж 3-4 місяців перевищує +20°С. Весна тривала, тепла, літо триває біля півроку, а осінь також тепла і ясна. Середня температура року – від +12, 5 до +14°С, а середньорічна сума опадів – 540-690 мм.

Гірська кліматична область охоплює Українські Карпати і Кримські гори, а її характерною особливістю є наявність поясів, що виявляється в зміні температури і ландшафтів залежно від висоти місцевості. У гірських умовах випадає велика кількість опадів (745-1450 мм). Середньорічна температура невисока: у Карпатах вона складає +4, 5°С, у Криму – майже +6°С. Зими в Карпатах багатосніжні, сніговий покрив лежить з жовтня до травня. До висоти 1600 м ростуть ліси, а вище – луки (полонини – в Карпатах, яйли – в Криму).

До провідних кліматичних курортів країни належать відповідні лікувальні місцевості степової зони – Бердянськ, Одеська група курортів, приморської зони – курорти півдня Криму (Ялта, Алушта та ін.), гірської зони – Яремча, Ворохта в Карпатах. Для кожної групи кліматичних курортів описані їх характерні лікувально-оздоровчі можливості і очікувані від перебування в даних умовах ефекти, розроблені медичні показання і протипоказання для направлення у відповідні місцевості.

На Південному березі Криму зима – м’яка, помірно хмарна, переважає безморозна погода з переходом температури через 0°С. Безморозний період починається наприкінці березня і продовжується 250-300 днів. У квітні формується стійкий погодний режим із переважанням сонячних помірно вологих погод і стає можливим проведення активних видів кліматолікування. Літо дуже тепле, сонячне, помірно сухе, середня місячна температура липня 22-24°С, повторюваність сонячної погоди досягає 20 днів і більше. Сприятливим чинником для тепловідчуття людини у теплий період року є бризи. Мінливість погодного режиму і метеорологічних елементів влітку найменша протягом року, а також порівняно з іншими регіонами. Подібний режим погоди з дещо нижчим рівнем температур зберігається до початку листопада. Достатня кількість сонячного тепла, велика усталеність погоди, помірні температури і вологість повітря дозволяють широко здійснювати усі види кліматолікування. Купальний сезон триває 110-120 днів.

Середземноморський тип клімату поширюється і на південно-східне узбережжя Кримського півострова (район Феодосії). Близькість моря, кримських передгір’їв і південного степу визначають особливості клімату. Літо – спекотне, проте переноситься легко завдяки освіжаючій дії бризів. Зима – коротка, м’яка, середня температура лютого 0°С, часто вища.

При використанні курортів приморської зони треба враховувати, що при вітрах із моря може змінюватися вміст в повітрі хлористих солей. На ділянках, розташованих за 1 км від моря, він зростає у 7 разів відносно вмісту хлористих солей при вітрах із суші. Найвища концентрація солей – при східному вітрі, найменша – при північному вітрі. На території пляжу концентрація хлористих солей приблизно в 20 разів більша, ніж на відстані 1 км від моря. При хвилюванні моря вміст солей у повітрі підвищується.

Клімат приморської зони, що прилягає до південноукраїнських степів (курорти одеської групи, Євпаторія, Бердянськ, Скадовськ, Очаків та ін.) – помірно континентальний, поєднує особливості морського і степового клімату. Близькість моря послаблює зимові морози і літню спеку. Безморозний період – 230 днів. Ясних сонячних днів у році понад 290. Річна кількість опадів – 200-400 мм. Літо тут тривале, тепле. Зима характеризується переходом температури через 0°С. Морське повітря в прибережній смузі насичене аерозолями морських солей брому, хлору, йоду. Ця зона сприятлива для кліматолікування протягом усього року, особливо для хворих на гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, атеросклероз, неврози. Відмінною рисою гірського клімату є менша міждобова мінливість основних метеорологічних чинників. Гірське повітря характеризується більшою чистотою, насиченістю негативними іонами. Кількість годин сонячного сяяння, біологічна активність ультрафіолетової частини спектра в горах зростає. Вертикальне розташування поясів створює своєрідні умови і великі можливості для лікування та відпочинку.

Сприятливий клімат усієї території країни дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з основних методів лікування та профілактики хвороб на санаторно-курортному етапі.

51. Вплив клімату та погоди на організм людини

Лікувально-профілактична дія клімату на організм обумовлена рядом географічних чинників|факторів| і явищ, їх фізичними властивостями: положенням|становищем| місцевості над рівнем моря, атмосферним тиском|тисненням|, температурою, вологістю|вогкістю|, рухом повітря, кількістю опадів, інтенсивністю сонячної радіації, станом атмосферної електрики, хмарністю і ін. Зміна клімату і короткочасне перебування хворого в місцевості із|із| сприятливим для нього кліматом робить стимулюючий вплив на організм, сприяє тренуванню адаптаційних механізмів, нормалізації реактивності і порушених функцій організму, сприятливішому перебігу патологічного процесу. До основних методів кліматотерапії відносяться аеротерапія, геліотерапія і таласотерапія, які застосовуються як в звичному для хворого кліматі, так і на кліматичних курортах.

У основі дії кліматолікування лежить підвищення стійкості організму по відношенню до різних несприятливих чинників|факторів| зовнішнього середовища|середи|, внаслідок чого кліматотерапія надає|робить, виявляє, чинить| виражений|виказаний, висловлений| лікувальний ефект, сприяє мобілізації захисних сил організму, підвищує ефективність санаторно-курортної дії.

Одна з основних особливостей кліматотерапії полягає в тому, що кліматичні чинники|фактори| — природні подразники для організму людини, які поступово діяли на нього в процесі еволюції. При цьому розвивалися і удосконалювалися терморегуляторна система, нейрогуморальна| регуляція і інші регуляторні механізми. Кліматопогодні чинники|фактори| впливають на різні рецепторні системи організму, викликають|спричиняють| рефлекторні зміни в діяльності різних органів, покращують і відновлюють біологічні зв'язки організму з|із| навколишнім середовищем.

Кліматотерапія найширше застосовується на кліматичних курортах. При кліматотерапії завжди треба враховувати тривалість і характер|вдачу| процесу акліматизації. Кліматичні процедури в період акліматизації призначають в знижених дозуваннях. Крім того, при проведенні кліматотерапії необхідна медична оцінка погоди і так зване метеомедиційне| прогнозування. Процедури кліматотерапії дозують з урахуванням|з врахуванням| індивідуальних особливостей організму і фізіологічної дії основного чинника|фактору|. Для проведення процедур використовують спеціальні споруди|спорудження| і пристрої|устрої|: веранди і лоджії; кліматопавільйони|, аеросолярії; лікувальні пляжі; басейни; галереї і т.д.

Різноманітність кліматичних умов вимагає диференційованого підходу при напрямі|направленні| хворих на кліматичні курорти. Розрізняють приморські, рівнинні і гірські|гірничі| кліматичні курорти.

Приморський клімат середземноморського типу без різких добових і річних коливань метеорологічних чинників|факторів|, з|із| великою кількістю сонця, можливістю|спроможністю| морських купань, наявністю в повітрі морських солей|соль| і аероіонів показаний при багатьох захворюваннях органів дихання, серцево-судинної і нервової систем, нирок|бруньок|, порушеннях обміну речовин.

Умови вологих|вогких| субтропіків (Чорноморське побережжя|узбережжя| Кавказу) рекомендуються для лікування ряду|лави, низки| захворювань серцево-судинної, нервової систем, опорно-рухового апарату.

Приморський клімат помірного поясу (узбережжя Чорного і Азовського морів) з|із| частими змінами погоди, різкими змінами температури, вітрами використовується для лікування | хворих| із|із| захворюваннями нервової системи, серцево-судинної системи, легенів у стадії компенсації, а також як засіб|кошт| тренування і гартування.

Гірський|гірничий| клімат із|із| зниженим парціальним тиском|тисненням| кисню, підвищеною сонячною радіацією і іонізацією, значними добовими коливаннями температури надає|робить, виявляє, чинить| тренуючу дію, стимулює обмін речовин, кровотворення. Його рекомендують переважно для лікування хворих з|із| туберкульозом і неспецифічними захворюваннями легенів.

Лісовий клімат середньої смуги рекомендується при функціональних розладах нервової системи, серцево-судинних| захворюваннях (гіпертонія, ішемія, ревматичні пороки|вади| серця), легеневій патології.

Поєднання кліматотерапії з|із| фізичними вправами, прогулянками, спортивними іграми, плаванням, веслуванням підсилює|посилює| її гартуючий, тренуючий і реабілітаційний ефект. Кліматопрофілактика направлена|спрямована| на гартування організму і попередження|попереджувати, запобігання| захворювань. Розрізняють первинну кліматопрофілактику захворювання і вторинну|повторну|, спрямовану| на попередження|попереджувати, запобігання| загострень захворювання.

52. Аеротерапія та її основні методи

Аеротерапія| — дія повітрям на голі ділянки тіла і дихальні шляхи|колії, дороги| з лікувальною і профілактичною метою. Аеротерапія — використання дії вільного, відкритого|відчиненого| повітря, яке може застосовуватися в будь-яких кліматичних місцевостях на різних курортах у всі пори року для лікування і гартування організму.

Аеротерапія є|з'являється, являється| основним методом кліматотерапії і застосовується в будь-яких кліматичних умовах з урахуванням|з врахуванням| пори року.

Розрізняють наступні|слідуючі| форми аеротерапії:

♦ Повітряні ванни;

♦ Дозоване (денне, нічне або цілодобове) перебування на відкритому повітрі;

♦ Морська аеротерапія — дозоване денне перебування або сон на березі моря.

Аеротерапія включає: повітряні ванни — дія повітрям на голе тіло; верандне| лікування — тривале перебування на відкритих|відчинених| верандах, балконах, в спеціальних кліматопавильйонах|; аерофітотерапію — вдихання свіжого повітря, насиченого цілющими |леткими| речовинами, рослинами, що виділяються; аероіонотерапію — вдихання свіжого повітря, що містить|утримує| аеро-| і гідроаероіони|; морську аеротерапію — вдихання свіжого повітря, що містить|утримує| морські солі|соль|. Елементом аеротерапії є|з'являється, являється| також дія на організм свіжого повітря під час прогулянок, спортивних ігор, купань і ін.

Основними діючими чинниками|факторами| при аеротерапії є|з'являються, являються| вдихання чистого свіжого повітря, краща оксигенація організму і його охолоджування. В результаті|унаслідок, внаслідок| аеротерапії відбувається|походить|: тренування механізмів терморегуляції; гартування організму; підвищення стійкості до несприятливих умов; поліпшення|покращання| вентиляції легенів, роботи серця, складу крові; підвищення надходження|вступу| кисню в кров; поліпшення|покращання| сну, апетиту; стимуляція окислювальних процесів і центральної нервової системи.

Повітряні ванни — дія свіжого повітря на організм повністю або частково голої людини в цілях лікування або гартування.

Вони застосовуються як самостійний вид лікування або як підготовчий до подальшого|наступного| прийому сонячних ванн. При повітряних ваннах на організм впливає температурний чинник|фактор|, рух повітря і розсіяна|неуважна| сонячна радіація.

При дії повітряних ванн на організм виразно|чітко| виявляються дві фази: нервово-рефлекторна (фаза первинного ознобу), така, що характеризується відчуттям холоду, пониженням температури шкіри, почастішанням дихання, і реактивна фаза, яка характеризується появою відчуття тепла в результаті|унаслідок, внаслідок| рефлекторної стимуляції теплопродукції|. Повітряні ванни покращують діяльність серцево-судинної системи, газовий склад крові, укріплюють|зміцнюють| м'язи і нервову систему, покращують сон, тренують механізми терморегуляції.

Місце для прийому повітряних ванн називається аерарієм. Рекомендується починати|розпочинати, зачинати| процедуру повітряних ванн при температурі повітря не нижче 20°С |із| і швидкості вітру не більше 4 м/с. Ванни відпускаються в ранішні|ранішній| години, через 30 хвилин після|потім| сніданку, один-два рази на день. Тривалість процедури протягом дня доводять до 1—2 годин.

Доз