Вулканічний попіл

Вулканізм відіграє важливу роль в процесах грун-
тоутворення. В районах діючих і недавно згаслих вулканів сфор-
мувались так звані вулканічні грунти, які мають високу родючість.
Такі грунти поширені в Італії, Чилі, Японії, Індонезії, на Філіппі-
нах, Гавайських островах, в Центральній Америці та на інших
територіях.

В наш час на Землі налічується близько 1000 згаслих вулканів,
які діяли протягом четвертинного періоду, а діючих — близько 500.
Діючі вулкани викидають велику кількість подрібнених уламків
породи, попіл, різноманітні гази (CO₂, CO, H₂S, SO₂, N₂, Н, CH₄),
пари води, сірки, соляної кислоти тощо. Ці речовини випадають на
поверхню грунту і займають сотні і тисячі квадратних кілометрів.
З історії вулканізму відомо, яку колосальну масу попелу, пилу,
води викидали вулкани Кракатау (Індонезія, 1883), Везувій (Іта-
лія) та ін.

Вплив вулканізму на грунтоутворення полягає в тому, що на
існуючий у цій місцевості грунт періодично випадають «свіжі» вул-
тсанічні викиди. Грунт приростає догори. Гумусовий горизонт пере-
кривається, процес грунтоутворення припиняється.

Мінералогічні складові вулканічних викидів дуже різноманіт-
ні. Серед них виділяють дацитові, андезитові, базальтові і нефелі-
нові ультраосновні продукти. На свіжому покриві вулканічних опа-
дів починається нове грунтоутворення. В умовах вологого клімату
на пухких вулканічних туфах швидко розвивається трав’яниста
і лісова рослинність. Наново утворений грунт, як правило, подіб-
ний до попереднього. Нове виверження вулкану знову перериває
грунтоутворення, засипаючи грунт «свіжими» викидами. Таке може
повторюватись десятки і сотні разів. Тому поблизу діючих вулка-
нів знаходять десятки і сотні похованих грунтів.

Якщо вулканічний попіл випадає на поверхню грунту в незнач-

ній кількості, то він вбирається гумусовим горизонтом. В резуль-
таті регулярного надходження незначних порцій попелу утворю-
ються грунти з потужним гумусовим горизонтом.

В Італії, Японії і на Філіппінах є території, де формуються
алювіальні вулканічні наноси, на яких утворюються гідроморфні
високородючі грунти (тераси, заплави, дельти річок).

Родючі вулканічні грунти, поряд з грунтами стародавніх і су-
часних дельт річок Європи, Азії, Африки і Америки, були місцями
поселення людини і розвитку стародавніх цивілізацій.

Розділ 6
ЗАГАЛЬНА СХЕМА ГРУНТОУТВОРЕННЯ

Процес грунтоутворення — це сукупність явищ пере-
творення речовин і енергії у верхньому шарі земної кори під впли-
вом комплексу природних факторів. Загальний процес грунтоутво-
рення складається з комплексу біохімічних, хімічних, фізичних і
фізико-хімічних процесів. Грунтоутворення починається з момен-
ту поселення живих організмів на скельних породах або на пухких
продуктах гіпергенезу і в своєму розвитку проходить ряд стадій.