Значення сонячної радіації в грунтоутворенні

Сонячне світло, яке приносить теплову енергію на
поверхню Земної кулі, є основним джерелом енергії для життя і
грунтоутворення.

Сонячна енергія, увібрана грунтом, витрачається на такі про-
цеси, як нагрівання, випаровування, транспірація, фотосинтез,
синтез гумусу тощо.

Теплові умови грунтоутворення на нашій планеті дуже різно-
манітні, але в загальних рисах вони зумовлені величинами ра-
діаційного балансу.

Величини радіаційного балансу корелюють з такими показни-
ками, як середньорічна температура і сума активних температур
(табл. 4).

Високі середньорічні температури (+32; +35 °С) характерні
для тропіків, найнижчі (—30; —35 °С) — для полярних областей.
Отже, різниця середньорічних температур на Землі досягає 60 —
70 °С.

Таблиця 4. Планетарні термічні пояси

Сума активних температур використовується для агрономіч-
ної і грунтової оцінки територіального термічного режиму. Для
трав’янистої рослинності активними є температури вище +5°С,
для лісової — вище +10 °С.

З табл. 4 видно, що середньорічна температура, величина ра-
діаційного балансу і сума активних температур за рік збільшу-
ються від полярних областей до тропічних. Природно, що в цьому
ж напрямку збільшуються інтенсивність вивітрювання, синтез ор-
ганічної маси, активізується життєдіяльність тварин і мікроорга-
нізмів. У тому ж напрямку підвищується інтенсивність грунтоут-
ворюючих процесів: руйнування мінералів, розкладання органіч-
них решток, синтез гумусних кислот тощо. За високих середньо-
річних температур утворюється більше глинистих часток як про-
дукту інтенсивного вивітрювання.

Температура грунту впливає на швидкість хімічних реакцій.
Згідно з правилом Вант-Гоффа, при підвищенні температури на
10°С швидкість хімічних реакцій збільшується у 2—3 рази. Тому
в районах з високою середньорічною температурою геохімічні про-
цеси відбуваються значно швидше, ніж у широтах з холодним клі-
матом. Це зумовлює річну швидкість вивітрювання, формування
різних кір вивітрювання і, як наслідок, різноманітний хімічний
склад грунтів. Крім того, від температури залежить ступінь ди-
соціації хімічних сполук у водних розчинах. При підвищенні тем-
ператури від 0 до 50°С дисоціація збільшується у 8 разів.

Одним з елементарних процесів грунтоутворення є випарову-
вання грунтової вологи, який залежить від температури. Випаро-
вування зумовлює підвищення концентрації грунтового розчину і
випадання солей в осад, що спричинює утворення вторинних мі-
нералів і соленакопичення в грунтах.

Крім того, температура впливає на розчинення газів в грунто-
вому розчині, на швидкість коагуляції і пептизації та інші фізи-
ко-хімічні процеси.