Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Лекція 4. Тропічні ліси різних країн






План лекції:

1. Бразильські тропічні ліси.

2. Вологий ліс Амазонської низовини.

3. Мексиканські гілеї.

4. Гілеї Гватемала та Гондураса

5. Гілеї Австралії.

6. Африканські гілеї.

7. Азіатські гілеї.

8. Тропічний вологий ліс гірського поясу.

 

Тропічні ліси різних країн. Бразильські тропічні ліси. О.Гумбольдт назвав саме їх “гілеями”, хоч іноді так називають вологі тропічні ліси інших континентів. Тут панують рослини з родин Myrtaсеае, Fabaceae, Rutaceae, Lauraceae, Аrесасеае (Phytelephas, Manicaria, Astrocarium, Euterpe, Attalea). Дуже характерна паразитна родина Balanophoraceae. Дуже багато ліан з родин Bignoniaceae, Fabaceae, Sapindaceae, Dioscoreaceae, Aristolochiaceae. Надзвичайно характерна також для південно-американських гілей велика кількість епіфітів, серед яких особливу роль мають представники ендемічної родини Bromeliaceae. Бокали, які утворені листковими розетками рослин цієї родини, заповнені водою, в них селяться не тільки водорості, а й личинки комарів, а також комахоїдна крупноквіткова утрикулярія (Utricularia). Серед мірмекофільних рослин слід назвати види Cecropia, Triaplaris.

Частина бразільської гілеї щорічно затоплюється. Тут у тихих заводях зростає вікторія амазонська (Victoria amazonica) з листками, що досягають 1, 5 м у діаметрі. Вона належить до ендемічного для Південної Америки роду, три інших види якого зустрічаються в північній частині басейну Парани. У гілеї, що щорічно затоплюється, найбільш пишною є формація яварі. Дерева тут досягають 30-45 м заввишки. Найбільш характерними деревами, які входять до складу пологу, є бомбакс (Воmbах), фікуси (Ficus), гевея (Hevea), пальми, бактрис (Bactris) та інші види. Більшість дерев цієї формації є листопадними. Вони зростають, на значній відстані одне від одного і зімкнутого ярусу не утворюють. Під ними розвивається, як правило, три зімкнених де­ревних яруси. Особливо багатий за систематичним складом нижній ярус, до якого входять дерева 5-10 м заввишки з родин Solanaceae, Myrtaceae, Sterculiaceae, Аппопасеае, Аrесасеае. Значну роль мають тут повзучі рослини − Іроmеа, різні види гарбузових (Cucurbitaceae). У наземному покриві багато папоротей, ароїдних, імбирних, орхідних, бромелієвих.

Серед різних типів вологого тропічного лісу найбільші площі займає вологий ліс Амазонської низовини, який росте на незатоплених територіях. Видовий склад його деревного ярусу дуже різноманітний, але основне місце в ньому займають представники порядку Fabaceae. Тут знаходиться один із двох, що є на Землі, центрів різноманітності родини Caesalpiniaceae. Вона представлена цілою низкою ефектно квітучих дерев із таких родів, як Dimorphandra, Elisabethon, Eperua, Heterostemon, Peltogyne і Swartsia. Родина Mimosaceae представлена Dinizia excelsa − найвищим деревом басейну Амазонки. Тут також зростають молочні дерева, молочний сік яких споживають, бразильський горіх (Bertholletia), пальма Maximilliana regia з листками 9-12 м завдовжки. Крім каучуку і какао бразильські гілеї дають копайський бальзам, індиго, прянощі і цінну деревину.

Для мексіканської гілеї характерна наявність у деревному полозі вічнозелених дубів з великими жолудями (до 40 мм у діаметрі), ліквідамбара, магнолій, ліан.

У гілеях Гватемали і Гондураса багато рожевого і червоного дерев. При підйомі на східні схили Анд видовий склад гілей поступово змінюється і збіднюється. Тут до висоти 1500 м панують пальми, характерними і цінними рослинами наступного поясу (2400-2800 м) є хінне дерево (Cinchona) і деревоподібні папороті, а також араукарії. Рослинний покрив високогірної гілеї складається з невисоких вузлуватих дерев і чагарників, а наземний − з шавлії (Salvia), плаунів (Lycopodium) та мохів.

Гілеї Австралії. Ділянки гілей тягнуться вздовж Тихоокеанського узбережжя і знаходяться на значній відстані одна від одної. Тут зустрічаються пальми (Livistona, Kentia, Licuala), з ліан найбільш характерними є види Calamus, Ficus, а з епіфітів − числені орхідеї і папороті; південніше до складу гілей входять араукарії.

Африканські гілеї найбільш пишно простягаються від берегів Гвінейської затоки до гір Камеруну. Переважають тут представники родин Fabaceae (Erythtoflos), Sterculiaceae (Соса), Моrасеае, Arecaceae (Caryota, Chrysalidocarpus, Phoenix, Raphia, Corypha, Caryota, Areca, Livistona), Euphorbiaceae, Аппопасеае. Багато ліан (Strophantus, Clerodendron, Physostigma) і епіфітів – орхідей та папоротей (Asplenium nidus, Platycerium madagascariense). Для нижнього ярусу характерні Selaginella, представники родин Acanthaceae, Labiaceae, Melastomaceae.

Азіатські гілеї займають південну частину п-ва Індостан, острови Ява, Суматра, Калімантан, Філіппінські. В Індокитаї гілеї майже зникли. Швидко йде знищення гілей на Суматрі і Яві. Для гілей Азії характерні гігантські расамали (Liquidambar), які бувають 50-80 м заввишки. Найбільш характерними є дерева з родин Dipterocarрасеае, Myrtaceae та Fabaceae (Cussa), Moraceae (Ficus elastica), Verbenaceae (Tectona grandis − тикове дерево) та Santalaceae (Santalum album − сандалове дерева). Зростають пальми (Cariota, Livistona, Licuala).

Однією з найбільш характерних ліан є пальма-ротанг, а також перці (Piper nigrum), виноград, фікуси (Ficus pumila). Багато бумбуків, бегоній, непентесів.З епіфітів слід відмітити папороті, плауни, красиво квітучі рододендрони, мірмекофільні рослини (Myrmecodia, Hydnophyton). З паразитів найбільш цікавою є знайдена в гілеях Суматри Rafflesia arnoldii, у якої найбільші на Землі квітки, що досягають 1 м у діаметрі. Рафлезія виростає із схожої на грибницю порослі, яка чіпляється за пеньки чи корені повзучих або витких рослин. Квітка має п'ять рожево-жовтих лопатей і специфічний трупний запах, чим приваблює мух, які запилюють її.

Тропічний вологий ліс гірського поясу − гірський вологий ліс − росте на висоті 1000-2500 м та має два яруси дерев, які часто важко виявити. Крім того, тут менше видів дерев, ніж у вологих лісах низовин, відсутні і деякі характерні особливості дерев таких лісів, а саме ходульні корені, явище кауліфлорії. Листки дерев дрібніші і не мають загострень для видалення крапель води. Багато диких бананів, лаврових, імбирних. В ярусах чагарників і трав часто переважають папороті та види бамбука. Епіфіти (папороті, орхідеї, мохи) чисельні, тоді як великі ліани зустрічаються рідко.

Ще на більших висотах постійно вологих тропіків (2500-4000 м) гірські вологі ліси змінюються субальпійськими гірськими лісами, які ростуть на рівні хмар.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.