Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Сентиментальна прогулянка (Поль Верлен) Переклад Григорія Кочура






    Захід дотлівав, багряніли хмари,

    Вітер колихав білі ненюфари,

    Квіти колихав між очеретів,

    Над сумним ставком стиха шарудів.

    Я бродив один із жалем кривавим

    Між похилих верб понад сонним ставом,

    Де густий туман уставав з низів,

    Де, мов великан, привид чийсь сизів,

    Де ридав відчай в тужних криках сойки,

    Де плили сичів жалісливі зойки

    Між похилих верб, де бродив один

    Я з своїм жалем, не лічив годин...

    I упала ніч, і погасли хмари,

    Мла оповила сонні ненюфари,

    Тільки над ставком, між очеретів,

    Вітерець сумний стиха шарудів.

     

     


    Осіння пісня (Поль Верлен) Переклад Григорія Кочура

    Неголосні

    Млосні пісні

    Струн осінніх

    Серце тобі

    Топлять в журбі,

    В голосіннях.

     

    Блідну, коли

    Чую з імли -

    Б'є годинник:

    Линуть думки

    В давні роки

    Мрій дитинних.

     

    Вийду надвір -

    Вихровий вир

    В полі млистім

    Крутить, жене,

    Носить мене

    З жовклим листям.


    Поетичне мистецтво (Із збірки «Колишнє й недавнє»: Колишнє) /Поль Верлен/ Переклад Григорія Кочура

    Найперше - музика у слові!

    Бери ж із розмірів такий,

    Що плине, млистий і легкий,

    А не тяжить, немов закови.

     

    Не клопочись добором слів,

    Які б в рядку без вад бриніли,

    Бо наймиліший спів - сп'янілий:

    Він невиразне й точне сплів,

     

    В нім - любий погляд з-під вуалю,

    В нім - золоте тремтіння дня

    Й зірок осіння метушня

    На небі, скутому печаллю.

     

    Люби відтінок і півтон,

    Не барву - барви нам ворожі:

    Відтінок лиш єднати може

    Сурму і флейту, мрію й сон.

     

    Винищуй дотепи гризькі ті,

    Той ум жорстокий, ниций сміх,

    Часник із кухонь тих брудних -

    Від нього плач в очах блакиті.

     

    Хребет риториці скрути

    Та ще як слід приборкай рими:

    Коли не стежити за ними,

    Далеко можуть завести.

     

    Хто риму вигадав зрадливу?

    Дикун чи то глухий хлопчак

    Скував за шаг цей скарб, що так

    Під терпугом бряжчить фальшиво?

     

    Так музики ж всякчас і знов!

    Щоб вірш твій завше був крилатий,

    Щоб душу поривав - шукати

    Нову блакить, нову любов,

     

    Щоб мчав, де далеч непохмура,

    Де чари діє вітерець,

    Де пахне м'ята і чебрець...

    А решта все - література.


    Один одного слід у цім житті прощати (Поль Верлен) Переклад Максима Рильського

    Один одного слід у цім житті прощати,

    I це щасливими, повірте, зробить нас.

    Нехай судилися скорботи нам і втрати,

    Та будем плакати принаймні водночас.

     

    В нас душі сестрами з'єднались би навіки

    В солодких прагненнях і в чистім колі мрій,

    I хай там десь шумлять жінки і чоловіки,

    Пили б ми забуття в печалі золотій.

     

    Мов діти, будемо, дві дівчинки невинні,

    усім здивовані, як першої весни,

    Що журяться в саду, у темних буків тіні,

    Про те й не знаючи, що прощені вони.

     

     







    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.