Молитва — як товар

Англійські дослідники схильні вважати, що саме в добу готики склалося уявлення про молитву ченця — як товар. Військовий стан і лицарство вносило платню в монастир і відбувало на чергову війну, тоді як ченці молили бога про перемогу чи на спомин загиблої в військових сутичках душі. Істотному збагаченню монастирів і абатств сприяла і поширена практика паломництв. Паломництво пропагувалося і підтримувалося церквою, ґрунтувалося на прагненні вірян вклонитися святиням, пов'язаним з Христом, апостолами, Богородицею, численими святими, святими реліквіями, припасти до святих джерел в прагненні отримання благодаті чи лікування. Церква швидко ставала ще одним впливовим феодалом і інструментом влади.

Збори пожертв на побудову храмів супроводжувались справжніми махінаціями ченців, що мандрували з реліквіями і торгували індульгенціями. Аби обмежити використання сумнівних реліквій, Латеранський собор 1215 року був вимушений заборонити їх використання. Паризький прелат П'єр де Шантр в 1180 році писав:

Важкий гріх будувати церкви так, як це робиться в наші часи. Монастирські споруди і собори будують з застосуванням жадоби та омани, хитрощів брехні, нещирих проповідей.

Бунтівні городяни міста Реймс 1235 року навіть захопили і билися камінням, призначеним для побудови уславленого нині Реймського собору.

Готика і «чорна смерть»

Докладніше: Чорна смерть

Хронологія поширення пандемії в Європі

Авіньон, готична резиденція папи римського.

Серед загрозливих, небезпечних умов розвитку готики стало співіснування з «чорною смертю», епідемією хвороби, що охопила Західну Європу. «Чорну смерть» схильні вважати або чумою, або іншою загрозливою інфекцією, схожою з сибірською виразкою. «Чорна смерть» спустошувала північне Причорномор'я, Балкани, Італію, Іспанію, Францію, Нідерланди, в середині 14 століття перекинулася на Британію.

Доба готики відрізнялася релігійною налаштованістю і підвищеною духовністю. Епідемія «чорної смерті», навпаки, привнесла хаос і в релігійне, і в соціальне життя. Перелякані духовні пастирі могли запропонувати лише молитви і каяття за гріхи. На хвилі масових смертей виникли дикі практики каяття на кшталт флагеллантів і ретельні пошуки винуватих. Католики підозріло ставилися до хворих флагеллантів, що били себе кнутами і вештались з одного міста до другого, теж розносячи хворобу. Але стримувати напівбожевільних вірян скоро нема кому стало, бо хвороба прийшла в церкви і монастирі, викосивши і священство. Переляканий папа Климент VI навіть відмовився від спілкування і годинами сидів по-між двох запалених камінів, що знешкоджували повітря, коли захворів і його приватний лікар Гі де Шоліак. Місто Авіньон, тодішня резиденція папи, став спустошеним містом.

Ще до початку епідемії періодами спалахували єврейські погроми. Євреї — єдині в християнській Європі, кому було дозволено займатися грошовими операціями і давати гроші під відсотки. Християнська церква вважали подібну практику смертельним гріхом для християн і дозволеною євреям, представникам юдаїзму, нехристиянам. Європейськими містами покотилася хвиля арештів євреїв, їх катуваннями і спаленнями. Масові смерті примусили відвести під цвинтарі нові висвячені земельні ділянки. Коли смертність досягла найвищого щаблю, папа римський Климент VI висвятив навіть річку Рона, куди масово скидали трупи померлих.

Європа зазнала бунтівних настроїв і падіння моралі, бо живі, налякані епідемією, вважали, що церква їх зрадила. Три роки епідемії 1348-1350 рр. в добу розвиненого періоду готики забрали 20—25 млн людських життів.