І незабутні зустрічі у школі села Радянська Слобода.

Сивківський оберіг

На зустрічах колишніх мешканців села Сивки, які останнім часом організовуються кожного року на день Молоді, часто згадували про свою школу. До виселення у 1968 році школа розташовувалась у будівлях, які знаходились у різних місцях села. Одна частина, з головною будівлею, знаходилась у центрі, а інша - у кутку села - Рожку у, так званій, Булбаковій школі. В останній були розміщені два початкових класи. Головна будівля школи була побудована із храму Михайлівської церкви, яку на початку 30-х років минулого століття зруйнували. У ті часи чинились масові репресії радянською владою проти духовенства, грабувались і нищились церковні святині. Булбакова школа стала результатом розкуркулення селянина нашого села з однойменною фамілією, який, за оцінками місцевих партійних активістів, був заможною людиною та не виявляв бажання вступити до колгоспу. Так радянська влада у період колективізації нівелювала рівень життя селян – хазяйновитих людей робила жебраками. З початку 50-х років минулого століття і до самого виселення школу очолював Савоста Василь Терентійович, у минулому фронтовик, вчитель історії (нині покійний).

Пройшло багато часу і, на жаль, з нас ніхто точно не міг пригадати куди саме були перевезені будівлі школи? Яка їх подальша участь?

І ось приємна звістка. Із публікації у газеті «Гарт» №41, 2013р. «Ровесниця визволення Чернігівщини» Валентини Смоліговець, ми узнали, що головна будівля нашої школи, в якій навчались учні старших класів, у 1968 році була перевезена і встановлена у селі Радянська Слобода. Зв’язавшись з Александровою Наталією Іванівною, про яку згадувалось у публікації і яка була директором Радянсько-Слобідської школи з 1968 по 2013 рік ми, автор цієї публікації та Олександр Савоста – син Василя Терентійовича, відвідали школу. Наша школа, як давня знайома, тепло зустріла та привітала нас. Під час відвідин ми згадували своє шкільне минуле, ходили по класах та коридорах, посиділи за партами. Важко передати ті почуття, хвилювання, які відчував кожен з нас, коли знаходились в Альма-матер, де колись навчались. Наталія Іванівна охоче поділилась своїми досягненнями у розбудові школи із початкової до середньої (зараз ЗОШ I-IIIст.), а також познайомила з вчителями та кращими учнями, які занесені у книгу літопису школи. Приємно було узнати про те, що деякий час у цій школі працював учителем математики наш земляк Потапенко Михайло Петрович – чоловік Надії Андріївни, учительки української мови і літератури Сивківської восьмирічної школи. Також Наталія Іванівна розповіла про те, що на будівлі нашої школи знаходяться розписи із зображенням святих, які вона бачила перед оздобленням стін. У кабінеті директора, який вона займала, під штукатуркою на стіні знаходиться зображення Святого Миколая Угодника, якого вона постійно відчувала і який понад 45 років давав їй сили і натхнення у роботі.

Протягом понад двох років, крім нас, у Радянській Слободі побували і інші мої односельці, які ще у Сивках навчались у цій будівлі школи. Зважуючи на той інтерес та ностальгію, які постійно проявляли колишні мешканці Сивок за своєю школою, Наталія Іванівна разом з педколективом та учнями Радянськослобідської школи, яку зараз очолює Андрій Головач, вирішили нам допомогти у цьому. 17 березня 2016 року була проведена зустріч мешканців Сивок з вчителями, учнями та випускниками школи с. Радянська Слобода. На зустрічі, яка проходила у стінах школи, були присутні відомі представники району: Андрій Курданов - заступник голови держадміністрації Чернігівського району, Федос Носенок – директор районної бібліотечної системи, депутат Чернігівської районної ради та Чернігівське обласне телебачення Сівер-центр. Силами колективу школи був проведений чудовий концерт, на якому виступили учні школи, як початкових, так і старших класів та капела бандуристів, якими керували колишні випускники Радянськослобідської школи – Оксана Шевченко, Ірина Качура, баяніст Віктор Савченко, хореограф Лілія Акуленко. Вони співали, танцювали, декламували вірші сивківських авторів: Валентини Деркач, Ірини Навозенко, виконували попурі патріотичної музики на бандурах. Концерт, як і всю зустріч, вела сама Наталія Іванівна, яка звертаючись до учнів завжди називала їх не тільки своїми вихованцями, а й своїми дітьми. Присутні були вдоволені, ніхто проти цього не заперечував. На зустрічі виступили - директор школи Андрій Головач, Валентина Смоліговець, колишня вчителька цієї школи і автор власної збірки «Бабусині розповіді», яку вона подарувала нам, а також вчителі, яких ще навчала Наталія Іванівна: Олена Марук, Марія Дока, Тамара Коломієць. Андрій Курданов та Федос Носенок у своїх промовах погодились посприяти у випуску книги про історію села Сивки. Із словами великої подяки організаторам зустрічі, виступили колишні випускники Сивківської восьмирічної школи та мешканці села Сивок: Петро Бабич, Марія Ребенок, Валентина Деркач, Любов Сириденко, Олександр Савоста, Передня Ганна з Халявина та Передня Ганна із с. Количівка. Вони розказували про свою школу із зображеннями святих та про виселення села, яке принесло людям багато горя та розкидало їх по всій країні. Були наведені факти жорстокого поводження тодішньої влади по примусовому виселенню села, які були описані нашими земляками: Григорієм Потапенко, членом національної спілки журналістів України, колишнього заступника редактора районної газети «Гарт» (нині газета «Наш край»), у оповіданні «Затоплений край» та Валентини Мастерової (Шовкун), членом національної спілки письменників України, колишнього редактора газети «Наш край», у оповіданні «Так плакало дерево». Також були продекламовані вірші про ностальгію за Сивками нашої поетеси Фаїни Янко (Кирієнко), автора понад сотні віршів, окремі з яких були покладені на музику. Промови всіх виступаючих закінчувались гучними оплесками, по обличчю деяких розчулених присутніх текли сльози.

По завершенню зустрічі відбувся фуршет, де всі присутні змогли скоштувати коровай, яким нас зустрічали, а потім Наталією Іванівною була проведена екскурсія по школі…

Зараз у селах нашої держави із-за відомих причин закривають малокомплектні школи. Будівлі цих шкіл, із-за відсутності фінансування, руйнуються. Подальша їх участь невідома. Зважуючи на це, ми дуже вдячні Наталії Іванівні, всім жителям села Радянська Слобода, які не тільки зберегли, а і розбудували нашу святиню у потужний навчальний заклад, що наша школа, яка побудована із нашої церкви не зникла безслідно, не пішла на дрова чи якісь інші потреби, а і до теперішнього часу продовжує служити людям і допомагає сіяти розумне, добре, вічне.

Бажаємо Вам, Наталіє Іванівно, вчителям та учням Вашої школи, жителям Радянської слободи, гостям, які брали участь у зазначеному заході, міцного здоров’я, довгих років життя, щасливого благополуччя.