До якої ж групи юридичних фактів належить переміщення через митний кордон?

У приписах МК, які так чи інакше можна пов’язати з переміщенням через митний кордон, ідеться про ввезення, вивезення, переміщення різними специфічними способами (у поштових відправленнях, в експрес-відправленнях тощо) або ж за допомогою різних видів транспорту (розд. 5 так і називається “Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон різними видами транспорту”).

Таким чином, переміщення через митний кордон транспорту передбачає свідоме керування цим транспортом, яке здійснюється людиною. Переміщення ж товарів – це теж активна дія, спрямована на зміну місця знаходження матеріального об’єкта, що здійснюється, як правило, з використанням різноманітних технічних засобів (перш за все транспортних), якими теж має керувати людина. Це дає нам змогу стверджувати, що переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів – це юридичний факт, це дія, яка до того ж виконується шляхом активної поведінки. Особи, які її вчиняють, усвідомлюють, що переміщення через митний кордон приведе до юридичних наслідків, і бажають їх настання. Точніше сказати, вони бажають здійснити соціально вагому дію – перемістити товар з території однієї країни на територію іншої і не протестують проти юридичних наслідків, що обов’язково супроводжують таке переміщення.

Перетин лінії митного кордону без відома особи, яка здійснює управління транспортним засобом, без її волі й навіть всупереч їй не можна розглядати як переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, оскільки він відбувається поза волею людини і за своєю природою не є юридичним фактом – дією, яка стає підставою для виникнення комплексу правовідносин між митними органами та власником товару. Це має бути відображено у визначенні терміну переміщення через митний кордон товарів та транспортних засобів.

Отже, переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів належить до числа юридичних фактів – дій.

І для дій, і для подій науковці розробили досить багато класифікацій, так би мовити, другого рівня.

Наприклад, події поділяють на унікальні, повторювані та періодичні; одномоментні і тривалі; відносні та абсолютні тощо. Однак усі ці наукові напрацювання не становлять для нас особливого інтересу і ми на них не зупинятимемось. Більше значення для нашого дослідження мають класифікації юридичних фактів – дій.

По-перше, дії, залежно від їх відношення до права, класифікують як правомірні та неправомірні.

Правомірні дії відповідають приписам чинних правових норм, і через їх вчинення реалізується правомірна поведінка. Неправомірні дії порушують приписи чинних правових норм. Їх вчинення заподіює пряму чи опосередковану шкоду конкретній особі, широкому загалу, державі, суспільству. Розроблено багато класифікацій протиправних діянь, однак у межах нашого дослідження вони не становлять особливого інтересу.

Зрозуміло, що оскільки законом установлено правила переміщення через митний кордон, то конкретні особи своїми діями можуть їх як виконувати, так і порушувати. Переважна більшість так званих “правил переміщення через митний кордон” регулює правові відносини, що складаються до моменту чи після моменту настання юридичного факту – переміщення через митний кордон, однак є й такі, що стосуються безпосередньо переміщення. Наприклад, ми вже згадували, що переміщення через митний кордон може здійснюватися лише в чітко визначених пунктах. Недотримання цього правила є правопорушенням.

Однак у тому разі, коли товар перевозиться через митний кордон з порушенням норм чинного законодавства, ми матимемо справу зі складним юридичним фактом, складом злочину, більш конкретно –контрабандою. Або ж з одним зі складних юридичних фактів – проступком, передбаченим гл. 57 МК. Отже, там, де перетин митного кордону відбувся незаконно, ішлося про юридичний факт – неправомірну дію, однак ми не називаємо його “переміщенням через митний кордон”. Це буде кримінальний злочин або одне з адміністратив-них правопорушень, закріплених у Кримінальному кодексі України або МК.