ДСН 3.3.6-039-99Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації

Під вібрацією розуміють механічні коливання твердого тіла. Найпростішим видом таких коливань є гармонійні коливання, при яких відбувається почергове на­ростання та спадання в часі (за синусоїдальним законом) значень рухомої точки чи механічної системи.

Вібрації виникають при роботі машин та механізмів, які мають неврів­новажені і незбалансовані частини, що обертаються чи здійснюють зворотно-посту­пальний рух. До такого устаткування належать оброблювальні верстати, штампувальні та ковальські молоти, електро- та пневмоперфоратори, електроприводи, насосні установки, компресори, механізований інструмент та ін.

Вібрація характеризується абсолютними та відносними параметрами. До основ­них абсолютних параметрів належать: вібропереміщення (s) - миттєве значення кожної з координат, які описують положення тіла, чи матеріальної точки під час вібрації; амплітуда вібропереміщення (А) - найбільше відхилення точки, яка коливається з певною частотою, від положення рівноваги, м; віброшвидкість (υ) - кінема­тичний параметр, що дорівнює швидкості переміщення (перша похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою, м/с; віброприскорення (а) - кінематичний параметр, що дорівнює прискоренню переміщення (друга похідна вібропереміщення) точки, яка коливається з певною частотою, м/с²; а також період вібрації Т, с; частота вібрації (f), Гц. Відносні параметри --- рівні, які визначаються відносно опорного (порогового) зна­чення відповідного параметра і вимірюються в децибелах (дБ). Стандартні опорні значення наступні: амплітуди вібропереміщення А_о = 8∙ 10^{-12 м; віброшвидкості υ} _o = 5∙ 10^-8 м/ с; віброприскорення a_о = 3∙ 10^-4 м/с².

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву (локаль­ну) вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні - сидіння, підлогу. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами та обладнанням, деталями, які обробляються і т. п.

Класифікація виробничої вібрації:

I ЗА СПОСОБОМ ПЕРЕДАЧІ НА ТІЛО ЛЮДИНИ

1. – загальна, за джерелом виникнення поділяється на:

1.1 транспортну,

1.2 транспортно-технологічну,

1.3 технологічну, за місцем дії виникає:

а) на постійних робочих місцях виробничих приміщень,

б) на робочих місцях складів, їдалень, побутових та інших приміщень, де немає джерел вібрації,

в) на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, конторських приміщень, тощо для працівників розумової праці.

2. – локальна, за джерелом виникнення поділяється на:

2.1 ручні машини, ручний механізований інструмент, органи керування машинами;

2.2 ручні інструменти без двигунів, деталі, які обробляються.

II ЗА ЧАСОВИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ

1. – постійна;

2. – непостійна:

2.1. коливна,

2.2 переривчаста,

2.3. імпульсна.

При дії вібрації на організм людини спостерігаються зміни в діяльності серце­вої та нервової систем, спазм судин, зміни у суглобах, що призводить до обмеження їх рухомості. При нетривалій дії вібрації працівник передчасно втомлюється, при цьому його продуктивність праці знижується. Тривала дія вібрації може спричини­ти професійне захворювання -- вібраційну хворобу.

Нормування вібрації

Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При гігієнічному норму­ванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному -- щодо захисту машин, устаткування, механізмів і т. п. від дії вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу. Основними нормативними документами з охорони праці стосовно вібрації є ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99.

Дія вібрації на організм людини залежить від таких її характеристик: інтенсив­ності, спектрального складу, тривалості впливу, напрямку дії. Гігієнічна оцінка віб­рації, що діє на людину у виробничих умовах здійснюється за допомогою таких методів:

- частотного (спектрального) аналізу її параметрів;

- інтегральної оцінки по спектру частот параметрів, що нормуються;

- дози вібрації.

Гігієнічні норми вібрації, що діє на людину у виробничих умовах встановлені для тривалості 480 хв. (8 год.). При дії вібрації, яка перевищує гранично допустимий рівень, сумарний час її дії протягом робочої зміни повинен бути меншим.

Заходи та засоби захисту від вібрації

I - Колективні засоби та заходи:

1. зниження вібрації в джерелі виникнення

1.1 вибір раціональних кінематичних і технологічних схем,

1.2 зрівноважування та балансування,

1.3 недопущення резонансних режимів.

2. зменшення вібрації на шляхах її поширення

2.1 при контакті з віброоб'єктом

а) вібропоглинання,

б) віброгасіння,

в) віброізоляція,

2.2 при відсутності контакту з віброоб'єктом

а) дистанційне керування,

б) автоматичний контроль та сигналізація,

в) захисне огородження

3. організаційно-технічні заходи

3.1 експлуатація устаткування відповідно до встановлених норм та режимів,

3.2 своєчасний ремонт та техогляд,

3.3 контроль параметрів вібрації,

4. лікувально-профілактичні заходи

4.1 обмеження допуску до віброробіт,

4.2 медичний огляд,

4.3 спеціальні режими праці та відпочинку,

II - Індивідуальні засоби:

1. ЗІЗ для рук, 2. ЗІЗ для ніг, 3. ЗІЗ для тіла.

ВИМІРЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ВІБРАЦІЇ

Для вимірювання вібрації, як правило, використовуються прилади, принцип робо­ти яких базується на перетворенні кінематичних параметрів вібрації в електричні, що вимірюються чи фіксуються на папері або плівці. Як первинні вимірювальні засоби (давачі) використовуються ємнісні, індукційні, п'єзоелектричні перетворювачі вібропереміщення, віброшвидкості, віброприскорення. Для вимірювання параметрів вібрації застосовуються віброметри ВМ-1, ВИП-2, апаратура контрольно-сигнальна вібровимі­рювальна типу ВВК-003, ВВК-005, вимірювачі шуму та вібрації ВШВ-003.