Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 2. Теоретичні засади та сучасні тенденції інноваційного розвитку економіки






 

1.Інноваційні теорії технологічних змін

2. Сучасні концепції інноваційного розвитку

3. Еволюція парадигми інноваційного розвитку

4. Інноваційний тип розвитку як мета економічної політики держави

1. Теорія інноваційного розвитку Й. Шумпетера. Австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883—1950) сформулював її на основі узагальнення численних досліджень, проведених наприкінці XIX – на початку XX ст. У ній уперше вжито терміни «інновація», «інноваційний процес» і висловлено гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді більш-менш одночасно освоюваних поєднаних новацій – кластерів.

Кластер (лат. classis – розряд) інновацій – сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу.

Й. Шумпетер розробив класифікацію хвиль, які мали місце в історії людства, визначивши ключовий фактор кожної хвилі, що дав імпульс її поширенню:

1) 1790-1840 pp. (в її основі – механізація праці в текстильній промисловості);

2) 1840-1890 pp. (її виникнення пов’язане із винаходом парового двигуна та розвитком залізничного транспорту);

3) 1890-1940 pp. (причина – глобальна електрифікація та розвиток чорної металургії);

4) 1940-1990 pp. (поштовхом був розвиток нафтової промисловості та продуктів органічної хімії).

Учені, які працювали над цією проблемою, визначили початок п’ятої хвилі, який припадає на 90-ті роки XX ст. Вона пов’язана з розвитком мікроелектроніки та комп’ютерної техніки. Прогнозується і наближення шостої хвилі – хвилі розвитку біотехнології.

Принциповим положенням теорії Й. Шумпетера є те, що нове, як правило, не виростає зі старого, а з’являється поряд із ним, витісняє його і змінює все, що зумовлює необхідність у структурній перебудові.

Дослідження С. Кузнеця. Відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії, виходець із України Саймон Кузнець (1901—1985) полемізував з Й. Шумпетером щодо причин циклічності економічного розвитку, стверджував, що в бажанні підприємців інвестувати принципово нові види техніки чи товари немає ніякої закономірності. На його думку, революційні інновації виникають значною мірою випадково, під впливом певних зовнішніх обставин (зміни в політиці, економіці, поява нових відкриттів тощо).

Моделі економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом. З’явилися на рубежі 90-х років XX ст. їх автори пояснюють технологічні зміни бажанням максимізувати прибуток протягом тривалого часу, для чого ініціюють і проводять відповідні науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи.

2. Теорія інтелектуальної технології. Виникла як результат дослідження австрійським економістом Фрідріхом Хайєком (1899-1992) проблем інформаційної економіки і технології. Хайєк запропонував інформаційну концепцію «порядку, що розширюється» як основу цивілізації. На його думку, ринок – це гігантська інформаційна «машина», що містить величезне «неявне, розсіяне знання» про потреби і виробничі можливості людей, інформацію, яка переважає ті знання, якими може володіти не лише окрема людина, а й багато людей. Врахування інформації, яку надає ринок, і дії відповідно до неї подовжують «ланцюжки» людей, які працюють одне для одного (підприємців та споживачів), і дають можливість експериментувати, ризикувати, домагатися максимальних результатів за найменших витрат.

Сукупність дій підприємців і споживачів, заснованих на недостатньому володінні знаннями, і створює ринок.

Теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільства. Сформульована американським ученим П. Друкером у працях «Інновація та підприємництво» (1985) та «Посткапіталістичне суспільство» (1993). П. Друкер зазначає, що економіка 90-х років XX ст. принципово відрізняється від економіки 60—70-х років, яка була зорієнтована на виробництво, внаслідок чого підприємства зосереджували основні зусилля на його вдосконаленні. Найкраще це могли робити великі компанії, що домінували на ринку.

Інноваційна економіка (за Друкером) має такі характеристики:

1) головною продукцією і головною «начинкою» усіх товарів і послуг є нові рішення; саме зростання економіки є безпосереднім результатом безперервних інноваційних змін;

2) провідна роль в економіці належить мільйонам малих і середніх підприємств, очолюваних підприємцями, що діють на свій страх і ризик;

3) динаміка економіки і суспільства визначається не наукою і науковцями, а мільйонами людей, що самостійно приймають рішення, часто інтуїтивні й творчі;

4) порівняно невеликі капіталовкладення у кожне робоче місце завдяки некапіталомісткій технології багатьох мільйонів інноваційних виробництв;

5) знання є основним, пануючим фактором продуктивності й у масовому виробництві;

6) головна форма власності – це інтелектуальна власність, що структурує суспільство і визначає його розвиток;

7) метою оподатковування має стати підтримання усього необхідного для довгострокових інвестицій, а головною рисою податків, важливою для всієї інноваційної економіки, — їх точна передбачуваність.

 

Отже, сучасні теорії інноваційного розвитку змістили акценти у поведінці людей, сформували у них прагнення до накопичення знань. Стало очевидним, що економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, від їх прагнень, зусиль і здатності використовувати у своїй діяльності новітні технології, творчо підходити до визначення способів задоволення потреб споживачів, на основі чого вдосконалювати та оновлювати продукцію, отримуючи більші доходи і зміцнюючи свої ринкові позиції.

 

3. У процесі формування сучасних уявлень про природу економічного зростання і роль інноваційних чинників у ньому відбувалася зміна парадигм, узятих науковцями за основу своїх теорій.

Парадигма(грец. paradeigma – взірець) – система поглядів на явище, яка ґрунтується на певному ключовому елементі.

Зокрема, ранні теорії циклічного економічного зростання опиралися на технологічну парадигму, тобто причиною циклічного розвитку вважали зміну поколінь техніки в процесі її відтворення та інфраструктури, яка обслуговує даний технологічний устрій. Нові зразки техніки і нова технологія, на думку прихильників цієї парадигми, з’являються внаслідок «вільного польоту думки» науковців та винахідників, яких ніхто не змушує вести наукові дослідження. Займаються вони цим лише для задоволення власної цікавості.

Дослідження Й. Шумпетера і його послідовників сформували техніко-економічну парадигму економічного розвитку, яка доповнювала технологічну висновками про те, що зміна технологій відбувається не через фізичне зношення, а внаслідок того, що тривале використання певної технології та її поширення у відповідній сфері діяльності зменшує норму прибутку підприємців. Прагнучи її збільшити, вони впроваджують принципово нові види техніки.

 

4. Досліджуючи структурні джерела економічного розвитку, американський вчений Майкл Портер (нар. 1947) виділив серед них три основні:

- розвиток на основі виробничих чинників;

- розвиток на основі інвестицій;

- розвиток на основі інноваційної діяльності.

 

Екстенсивний (лат. exstensio – розширення) тип розвиткуспосіб економічного зростання, досягнення основних цілей шляхом кількісної зміни виробничих чинників (залучення додаткових ресурсів, створення нових виробництв) на основі існуючого науково-технічного рівня.

За відсутності гострої конкуренції й у відносно стабільному середовищі такий шлях був результативним і для окремих господарюючих суб'єктів, і для економічних систем загалом. Однак він має суттєві ресурсні обмеження і не придатний для використання в умовах конкуренції за ресурси. Тому в процесі зростання конкурентної боротьби найважливішими є інтенсивні чинники економічного розвитку.

Інтенсивний (лат. intensio – напруженість, посилення) тип розвиткуспосіб економічного зростання, що передбачає використання передових науково-технічних досягнень для підвищення продуктивності та результативності соціально-економічної системи.

В основі інтенсивного типу розвитку – застосування найефективніших виробничих чинників (вища кваліфікація робочої сили, досконаліша технологія виготовлення продукції, нових матеріалів із заздалегідь заданими властивостями тощо) для вирішення основних соціально-економічних та екологічних завдань.

Інноваційний тип розвитку – спосіб економічного зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення усіх аспектів діяльності господарської системи, періодичному «перегрупуванні» сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку системи, можливістю використання певних ресурсних чинників для створення інноваційних товарів і формування конкурентних переваг.

Перехід господарських систем до інноваційного типу розвитку обумовлений об’єктивними причинами:

- переповненістю світового ринку товарами і послугами, знайти місце у якому можна, лише сформувавши власну ринкову нішу якісно нового товару;

- здатністю інноваційного товару створювати конкурентні переваги, що є складовою конкурентоспроможності та економічної стійкості суб’єкта господарювання в умовах невизначеного і мінливого ринкового середовища;

- світовою тенденцією індивідуалізації потреб, а значить, споживчих характеристик товару;

- прагненням транснаціональних корпорацій монополізувати ринки, що вимагає від дрібніших товаровиробників інноваційної стратегії поведінки на ринку для забезпечення стійкості свого існування.

На сучасному етапі рівень конкурентоспроможності економіки країни забезпечують насамперед науково-технічні інновації. Тому найважливішою економічною метою передових компаній і країн є підтримання здатності національної економіки до інноваційного розвитку, створення і використання сучасних високих технологій.

Високі технології (англ. high techвисокі технології) – сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології, що є визначальними у постіндустріальному суспільстві (інформаційні, біотехнології, штучний інтелект тощо).

Процес розвитку економіки країни та окремих підприємств на інноваційній основі характеризується динамікою показника наукомісткості виробництва.

Показник наукомісткості виробництва відношення витрат на науково-технічні дослідження і науково-технічні розробки до обсягу продажу продукції.

За темпами технологічного та економічного розвитку світове співтовариство поділяють на такі групи:

1. Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція.

2. Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.

3. Країни другого технологічного кола: найрозвинутіші країни з погляду інноваційної складової (Китай, Ізраїль, Сінгапур та ін.).

4. Постсоціалістичні країни Східної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Литва, Латвія та ін.).

5. Країни СНД (Україна, Росія, Білорусь, Казахстан).

6. Країни, що розвиваються.

 

На відміну від країн Центральної та Східної Європи, Україна продовжує продавати на світовому ринку переважно сировину та напівфабрикати.

Низька інноваційна активність вітчизняних підприємств обумовлена різними причинами. Серед них:

- фрагментарність, непослідовність і незавершеність економічної трансформації;

- орієнтація економіки на інвестування розвитку виробництв, а не на активізацію інноваційної діяльності;

- відсутність розвинутої інноваційної інфраструктури;

- орієнтація на імпорт високотехнологічного устаткування, недостатня увага до розвитку власного науково-технічного потенціалу;

- відсутність кваліфікованого управління інноваційними процесами, спрямованого на підвищення якості продукції, отримання конкурентних переваг;

- недосконалість інструментів правового регулювання інноваційної діяльності, особливо у сфері захисту прав інтелектуальної власності.

 

Наслідком цього є неспроможність державних органів управління своєчасно здійснювати необхідні структурні зміни в економіці, господарському комплексі країни, що поглиблює технологічне відставання України від розвинутих країн. Несприйнятливість вітчизняного інституційного середовища до інновацій спричиняє також недостатні темпи розвитку підприємництва.

Необхідність активізації інноваційної діяльності в Україні очевидна. Перехід до інноваційного типу розвитку є для неї неодмінною умовою входження на рівних у світову економічну систему, і для цього необхідні цілеспрямовані зусилля держави на формування сприйнятливої до інновацій економічної системи, створення такого механізму економічної взаємодії суб’єктів господарювання, за якого б конкурентні переваги здобувалися лише завдяки активній інноваційній діяльності та ефективним інноваційним рішенням.

 

 

1. Проаналізуйте основні положення праць Й. Шумпетера «Теорія економічного розвитку», «Бізнес-цикли: теоретичний, історичний і статистичний аналіз капіталістичного прогресу», «Капіталізм, соціалізм і демократія», «Десять видатних економістів».

 

2. Аргументуйте неможливість зникнення інвестиційних можливостей на основі вивчення глави 10 праці Й. Шумпетера «Капіталізм, соціалізм і демократія»

 

3. Доведіть цитатами із праць Й. Шумпетера те, що нове, як правило, не виростає зі старого, а з’являється поряд із ним, витісняє його і змінює все, що зумовлює необхідність у структурній перебудові.

 

4. Проаналізуйте основні положення праць С.Кузнеця «Перерозподіл населення та економічне зростання: Сполучені Штати, 1870—1950»; «Економічне зростання націй: сукупний випуск і виробнича структура»; «Населення, капітал та економічне зростання»; «Капітал і американська економіка».

 

5. Проаналізуйте моделі економічного зростання з ендогенним технологічним прогресом.

 

6. Охарактеризуйте теорію інтелектуальної технології Фрідріха Хайєка. Проаналізуйте його праці «Чиста теорія капіталу» (1941), «Використання знання у суспільстві» (1945), «Контрреволюція науки» (1952), «Структура сприйняття» і «Конституція свободи» (1960), «Право, законодавство і свобода» (у трьох томах, 1973-1979), його лекції і статті «Дослідження в філософії, політиці, економіці та історії ідей» (1967-1978), «Безробіття і грошова політика», «Уряд як генератор ділового циклу» (1979), «Згубна самовпевненість».

 

7. Охарактеризуйте теорію інноваційної економіки і підприємницького суспільства П.Друкера за його працями «Інновація та підприємництво» (1985) та «Посткапіталістичне суспільство» (1993).

 

8. Охарактеризуйте розвиток на основі інноваційної діяльності за М.Портером, ознайомившись із його працями «Конкурентна стратегія: методика аналізу галузей і конкурентів», 2006; «Конкурентні переваги: як досягти високого результату і забезпечити його стійкість», 2008; «Міжнародна конкуренція: конкурентні переваги країн», 1998; «Конкуренція», 2006.

 

9. Дослідження концептуальних підходів до визначення інноваційних процесів дало можливість обґрунтувати, що серед узагальнюючих критеріїв класифікації інноваційні теорії найбільш ґрунтовно характеризують такі ознаки як об’єкт дослідження, порядок хронології, причина появи інновацій та їх роль у стимулюванні економічного прогресу. Відповідно до них розрізнять шість основних течій теорії інновацій: випадкові «дошумпетеровські» теорії; класичні теорії; теорії економічного зростання; теорії економічних циклів; еволюційні теорії; соціально-психологічну модель. Спробуйте охарактеризувати кожну з основних течій теорії інновацій.

 

Вибрати правильну відповідь за кожним тестом:

1. Теорія інноваційного розвитку запропонована:

а) Й.Шумпетером;

б) С.Кузнецом;

в) Ф.Хайєком;

г) П.Друкером.

 

2. Теорія інтелектуальної технології запропонована:

а) Й.Шумпетером;

б) С.Кузнецом;

в) Ф.Хайєком;

г) П.Друкером.

 

3. Теорія інноваційної економіки і підприємницького суспільствазапропонована:

а) Й.Шумпетером;

б) С.Кузнецом;

в) Ф.Хайєком;

г) П.Друкером.

 

4. Теорія інноваційного розвитку Й.Шумпетера:

а) сформульована на основі узагальнення досліджень, проведених у ХVІІІ ст.;

б) побудована на гіпотезі про те, що інновації з’являються в економічній системі не рівномірно, у вигляді одночасно освоюваних поєднаних новацій;

в) побудована на гіпотезі про те, що інновації з’являються в економічній системі рівномірно, у вигляді одночасно освоюваних поєднаних новацій;

г) стверджує, що нове, як правило, виростає зі старого.

 

5. На думку С.Кузнеця:

а) інновації виникають не випадково, а під впливом зміни в політиці, економіці, появи нових відкриттів тощо;

б) бажання підприємців інвестувати у принципово нові види техніки чи товари виникає закономірно, а не стихійно;

в) революційні інновації виникають значною мірою випадково, під впливом певних зовнішніх обставин;

г) розвиток в цілому і економічне зростання не пов’язані з циклічними коливаннями в економіці.

6. Техніко-економічна парадигмаекономічного розвитку на відміну від технологічної була доповнена наступними висновками:

а) зміна технологій відбувається через фізичне зношення;

б) тривале використання певної технології та її поширення у відповідній сфері діяльності збільшує норму прибутку підприємців;

в) прагнучи збільшити норму прибутку, підприємці впроваджують принципово нові види техніки;

г) нові зразки техніки і нова технологія з’являються внаслідок «вільного польоту думки» науковців та винахідників, яких ніхто не змушує вести наукові дослідження і які займаються цим лише для задоволення власної цікавості.

7. Інноваційна економіка (за Друкером) має такі характеристики:

а) провідна роль в економіці належить великим корпораціям, що здатні інвестувати у наукомісткі технології;

б) провідна роль в економіці належить мільйонам малих і середніх підприємств, очолюваних підприємцями, що діють на свій страх і ризик;

в) динаміка економіки і суспільства визначається наукою і науковцями;

г) великі капіталовкладення у кожне робоче місце завдяки капіталомісткій технології інноваційних виробництв.

 

8. Кластер інновацій – це:

а) система поглядів на явище, яка ґрунтується на певному ключовому елементі;

б) сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу;

в) це об’єктивний, багатосторонній процес значних змін у різноманітних сферах життя;

г) правильні відповіді а) і б).

 

9. Парадигма – це:

а) рух від однієї макроекономічної рівноваги в ма­сштабах щонайменше національної економіки до другої;

б) сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого часу;

в) система поглядів на явище, яка ґрунтується на певному ключовому елементі;

г) немає правильної відповіді.

10. Наукомісткість виробництвавизначається як:

а) обсяг інвестицій на наукові дослідження;

б) відношення витрат на дослідження до обсягу реалізації продукції;

в) відношення кількості працівників, зайнятих у дослідному виробництві, до всіх працюючих;

г) відношення обсягу нової продукції до всієї продукції.

 

11. Економічне зростання країн великою мірою залежить від:

а) інноваційної активності підприємницьких структур, від їх здатності використовувати у своїй діяльності новітні технології, вдосконалювати та оновлювати продукцію;

б) інвестиційних можливостей;

в) кількості університетів і науково-дослідних інститутів;

г) здатності генерувати ідеї.

 

12. Екстенсивний тип розвитку – це:

а) спосіб економічного зростання, що передбачає використання передових науково-технічних досягнень для підвищення продуктивності та результативності соціально-економічної системи;

б) спосіб досягнення основних цілей шляхом кількісної зміни виробничих чинників на основі існуючого науково-технічного рівня;

в) спосіб економічного зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве поліпшення усіх аспектів діяльності господарської системи;

г) тип розвитку, в основі якого лежить застосування найефективніших виробничих чинників.

 

13. Інтенсивний тип розвитку – це:

а) спосіб економічного зростання, що передбачає використання передових науково-технічних досягнень для підвищення продуктивності та результативності соціально-економічної системи;

б) спосіб досягнення основних цілей шляхом кількісної зміни виробничих чинників на основі існуючого науково-технічного рівня;

в) тип розвитку, в основі якого лежить застосування найефективніших виробничих чинників;

г) правильні відповіді а) і в).,

 

14. Екстенсивний тип розвитку:

а) не має суттєвих ресурсних обмежень і придатний для використання в умовах конкуренції за ресурси;

б) за відсутності гострої конкуренції й у відносно стабільному середовищі є результативним і для окремих господарюючих суб’єктів, і для економічних систем загалом;

б) придатним для використання в процесі зростання конкурентної боротьби;

г) немає правильної відповіді.

 

15. На сучасному етапі рівень конкурентоспроможності економіки країни залежить від:

а) здатності генерувати ідеї;

б) можливості швидко опановувати новації;

в) інвестиційних можливостей;

г) кількості університетів і науково-дослідних інститутів.

 

16. Основні риси, притаманні інноваційному суспільству:

а) незалежність;

б) стабільність;

в) інтелектуалізація виробництва;

г) екологічність.

 

17. Для обґрунтування своєї теорії М.Д.Кондратьєв проаналізував статистичні дані таких країн:

а) Великобританії, Японії, США;

б) Великобританії, Франції, США, Німеччини;

в) Канади, США, Японії, Росії;

г) Німеччини, Великобританії, Франції, США, Японії.

 

Дати відповіді на поставлені питання шляхом внесення необхідних записів:

 

1. Для обґрунтування своєї теорії М.Д.Кондратьєв проаналізував статистичні дані таких країн:

а) __________________________________________________________________________________________;

б) __________________________________________________________________________________________;

в) __________________________________________________________________________________________;

г) __________________________________________________________________________________________.

2. Й.Шумпетер визначив наступну періодизацію хвиль за ключовими факторами, що дали імпульс їх поширенню:

а) __________________________________________________________________________________________;

б) __________________________________________________________________________________________;

в) __________________________________________________________________________________________;

г) __________________________________________________________________________________________.

 

3. Перехід господарських систем до інноваційного типу розвитку обумовлений об’єктивними причинами, а саме:

а) __________________________________________________________________________________________;

б) __________________________________________________________________________________________;

в) __________________________________________________________________________________________;

г) __________________________________________________________________________________________.

 

4. Низька інноваційна активність вітчизняних підприємств обумовлена наступними причинами:

а) __________________________________________________________________________________________;

б) __________________________________________________________________________________________;

в) __________________________________________________________________________________________;

г) __________________________________________________________________________________________;

д) __________________________________________________________________________________________;

є) __________________________________________________________________________________________.

 

5. За темпами технологічного та економічного розвитку світове співтовариство поділяють на такі групи:

а) __________________________________________________________________________________________;

б) __________________________________________________________________________________________;

в) __________________________________________________________________________________________;

г) __________________________________________________________________________________________;

д) __________________________________________________________________________________________;

є) __________________________________________________________________________________________.

 

6. Досліджуючи структурні джерела економічного розвитку, М.Портер виділив серед них три основні:

а) __________________________________________________________________________________________;

б) __________________________________________________________________________________________;

в) __________________________________________________________________________________________.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.