Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Суправентрикулярна аритмія




Фібриляція передсердь є ускладненням 6-28% інфарктів міокарда і часто пов’язується з тяжким ураженням лівого шлуночка і серцевою недостатністю.318,321 Напади можуть тривати від кількох хвилин до кількох годин, і часто повторюються. У багатьох випадках, аритмія добре переноситься і не вимагає спеціального лікування, крім призначення антикоагулянтів (Таблиця 24).250 У деяких випадках швидке скорочення шлуночків робить внесок у серцеву недостатність, що вимагає швидкого лікування. Достатній контроль скорочень шлуночків є важливим для зменшення потреби міокарда в кисні, і може бути реалізований призначенням бета-блокаторів або, можливо, антагоністів кальцію, або орально, або внутрішньовенно (див. рекомендації далі).

Таблиця 24 Лікування фібриляції передсердь

Рекомендації Класа Рівеньb Літера-турас
Слід розглянути питання контролю ритму у пацієнтів із фібриляцією передсердь після корекції того, що послугувало пусковим механізмом (напр., ішемії) IIa C -
Гострий контроль частоти серцевих скорочень при фібриляції передсердь
Показані внутрішньовенні бета-блокатори або недигідропіридинові БКК (напр., ділтіазем, верапаміл)d, якщо немає клінічних ознак гострої серцевої недостатності I A
Аміодарон в/в показаний у випадку швидкої вентрикулярної відповіді в присутності супутньої гострої серцевої недостатності або гіпотонії I B
Кардіоверсія
Негайна електрична кардіоверсія показана, коли адекватний контроль серцевих скорочень за допомогою фармакотерапії у пацієнтів із фібриляцією передсердь та поточною ішемією, тяжким гемодинамічним порушенням або серцевою недостатністю швидко досягти немає можливості I C -
Внутрішньовенний аміодарон показаний для переведення в синусовий ритм у пацієнтів у стабільному стані з фібриляцією передсердь, що розвинулась нещодавно, та структурним захворюванням серця I A
Дігоксин (РД A), верапаміл, соталол, метопролол (РД B) та інші бета-блокатори (РД C) є неефективними у переведенні фібриляції передсердь, що розвинулась нещодавно, у синусовий ритм і не повинні застосовуватися для контролю ритму (хоча бета-блокатори можна застосовувати для контролю серцевих скорочень) III A B C
           

Рекомендовані дози протиаритмічних препаратів наведені у Настанові з питань лікування пацієнтів з фібриляцією передсердь250

БКК – блокатори кальцієвих каналів; РД – рівень доказовості;

aКлас рекомендацій

bРівень доказовості

cЛітература

dАнтагоністи кальцію слід застосовувати обережно або не застосовувати у пацієнтів із серцевою недостатністю з причини їх негативних інотропних ефектів.



 

Для пацієнтів з великим ураженням міокарда або тяжкою дисфункцією лівого шлуночка, контроль частоти скорочень безпечніше досягається призначенням внутрішньовенного дигоксину з паралельним призначенням (або без нього) внутрішньовенного аміодарону, ніж при використанні бета-блокаторів або антагоністів кальцію, які мають негативний інотропний ефект.

Термінову електрокардіоверсію можна призначати пацієнтам з фібриляцією передсердь та погано контрольованою ішемію або нестабільністю гемодинаміки. Кілька,321,322 проте, не всі клінічні дослідження318 показали, що розвиток фібриляції передсердь у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, є окремим фактором прогнозу загальної смертності, незалежно від використаного лікування. Фібриляція передсердь не тільки підвищує ризик ішемічного інсульту під час госпіталізації, а ще й протягом періоду спостереження, навіть якщо пароксизмальна фібриляція передсердь проходить з відновленням синусового ритму на час виписки з лікарні.321 Тому пацієнти з фібриляцію передсердь і факторами ризику тромбемболії повинні належним чином лікуватись оральними антикоагулянтами. Оскільки фібриляція передсердь, у загальному випадку, вимагає лікування антикоагулянтами, при виборі стенту для таких пацієнтів, корисність стенту з лікувальним покриттям стосовно повторного стенозу повинна ретельно оцінюватись, зважаючи на ризики подальшої кровотечі, пов’язані з тривалою потрійною антитромботичною терапією. Конкретні інструкції щодо вибору стратегії контролю ритму або швидкості скорочень, а також щодо типу стенту і комбінації антитромбоцитарної і антикоагулянтної терапії наводяться в останній настанові з лікування фібриляції передсердь.250



Інші види суправентрикулярної тахікардії спостерігаються рідко і, як правило, проходять самостійно. Вони можуть реагувати на впливи на блукаючий нерв. У таких випадках можна призначати внутрішньовенний аденозин, якщо можна виключити миготіння передсердь і пацієнт має стабільний стан гемодинаміки; під час введення аденозину треба контролювати ЕКГ. Якщо немає протипоказань, ефективними можуть бути бета-блокатори. Електрокардіоверсія повинна використовуватись, якщо аритмія погано переноситься.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал