Структурні елементи місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Ради — представницькі органи місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

40. Територіальне планування та його завдання.

Територіальне планування – це органічна складова частина планування економічного й соціального розвитку країни, що відображає специфічний просторовий аспект відтворення матеріальних благ, робочої сили, виробничих відносин і вирішення проблем соціального й екологічного характеру.

Основні завдання територіального планування: 1) Визначення перспектив розвитку кожного регіону, його цільової функції із загальнодержавних позицій з урахуванням того, що економіка України є єдиним народногосподарським комплексом. 2) Забезпечення комплексного розвитку регіонів передбачає оптимальне поєднання галузей регіональної спеціалізації з галузями, що забезпечують умови життєдіяльності населення регіону. 3) Всебічний розвиток соціальної інфраструктури регіону.

Економіка будь-якого регіону розвивається в результаті взаємодії двох потоків планування: галузевого планування, здійснюваного міністерствами і відомствами стосовно підвідомчих їм об’єктів, і власне територіального планування, що є прерогативою регіональних органів управління.

Головні вимоги до системи прогнозно-програмних документів: 1) планування соціально-економічного розвитку повинне відображати функції регіональної адміністрації; 2) планування соціально-економічного розвитку повинне містити основу для розробки регіонального бюджету; 3) прогнозно-програмні документи покликані виконувати індикативну функцію й містити інформацію, що являє собою інтерес для підприємців і потенційних інвесторів; 4) у програмі на черговий рік повинні знайти відбиття спадкоємність і зв'язок з довгостроковою стратегією соціально-економічного розвитку регіону.