ВОПРОС 7Декларація про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Правонаступництво України

Предметом правового регулювання конституційного права України у найширшому розумінні є суспільні відносини, які виникають під час здійснення влади народом, устрій держави та суспільства, становище людини в державі та суспільстві. У більш конкретному розумінні предмет конституційного права становить такі групи суспільних відносин:

- відносини, які складають основоположні засади народовладдя, народний суверенітет;

- відносини, які розкривають форму правління, форму державного устрою держави, особливості державного режиму, порядок використання державних символів;

- відносини, які визначають основоположні засади функціонування держави: гуманізм, демократизм, розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову тощо;

- відносини, що визначають характер зв'язків між державою і особою: інститут громадянства, права та свободи людини і громадянина, а також механізм їх реалізації.

У конституційному праві переважає метод імперативного регулювання, коли відносини між суб'єктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб'єкта іншому. З огляду на це поведінка суб'єктів конституційного права строго регламентується, а їх права і обов'язки чітко визначені. Диспозитивний метод застосовується у конституційному праві значно рідше.

Система конституційного права відповідає змісту та структурі Конституції України - основного джерела конституційного права. В неї входять такі конституційно-правові інститути:

- права, свободи, обов'язки людини і громадянина;

- форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми тощо;

- законодавча влада;

- Президент України;

- виконавча влада;

- судова влада;

- територіальний устрій;

- місцеве самоврядування.

Декларація про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України

Конституція України встановила, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

У правознавстві розрізняють три види суверенітету: національний, державний та народний, причому всі види суверенітету пов'язані між собою.

Національний суверенітет - це повновладдя нації та її реальна можливість самостійно вирішувати власні питання, можливість реалізації своїх прав, у т. ч. права утворювати національну державу.

Народний суверенітет - це повновладдя не окремої нації, а народу, його здатність до організації економічного, політичного та культурного буття, реальна участь народу в управлінні справами держави, визнання народу єдиним джерелом влади.

Державний суверенітет - це пріоритет, самостійність та незалежність державної влади всередині країни та за її межами.

Одним із важливих етапів становлення Української держави було прийняття Декларації про державний суверенітет України. Цей документ створений задовго до Конституції, він був прийнятий 16 липня 1990 р., коли Україна ще знаходилася в складі СРСР. Основним завданням Декларації було урочисто проголосити про намір українського народу створити незалежну суверенну державу.

Декларація про державний суверенітет України складається з преамбули (вступної частини), десяти розділів та заключної частини.

Зміст декларації полягає в таких положеннях:

- Україна реалізує своє право на самовизначення в межах існуючих кордонів;

- єдиним джерелом влади є народ України, тобто громадяни Республіки всіх національностей;

- влада в Україні здійснюється шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

- Україна має своє громадянство;

- територія України є недоторканною і не може бути змінена без її згоди;

- гарантією державного суверенітету є економічна самостійність України, в основі якої - виключне право народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

- Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи, гарантії екологічної безпеки та раціонального природокористування на своїй території; -:

- держава забезпечує національно-культурне відродження і розвиток українського народу та право на вільний національно-культурний розвиток інших національностей;

- право України на власні Збройні Сили, внутрішні війська, органи державної безпеки та намір стати у майбутньому без'ядерною державою;

- Україна стала рівноправним учасником міжнародних відносин, проголошувався пріоритет норм міжнародного права перед нормами національного права.