Склад майна, що використовується у сфері господарювання.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Майнові цінності в залежності від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, можуть належати до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Зміст цих понять та перелік об'єктів, що належать до тієї або іншої економічної форми, встановлені у ст. 139 ГК, в законах та підзаконних нормативно-правових актах з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Визначення поняття " основні фонди" (основні засоби) міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 " Основні засоби", затвердженому наказом Мінфіну України від 27 квітня 2000 р. № 92, згідно з яким основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До основних фондів виробничого і невиробничого призначення згідно з ч. З ст. 139 ГК належать будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються, зокрема, на основні засоби (земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар (меблі), робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження тощо), інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату тощо), незавершені капітальні інвестиції.

Оборотні засоби (оборотні активи) - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 " Баланс", затвердженого наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 р. № 87).

Оборотними засобами відповідно до ч. 4 ст. 139 ГК є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Частина 5 ст. 139 ГК у складі майна суб'єктів господарювання виділяє кошти, під якими розуміє гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Під товарами у складі майна суб'єктів господарювання ч. 6 ст. 139 ГК визнає вироблену продукцію (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Існують і інші визначення цього поняття. Так, вужче визначення поняття " товари" наведено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 " Баланс", яке під товарами розуміє товари, які придбані підприємством для наступного продажу (п. 25).

Вироблена (готова) продукція - це запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва (п. 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 " Баланс").

Відповідно до ст. 1 Закону України " Про здійснення державних закупівель" виконані роботи (роботи) - це проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, роботи із нормування у будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, які включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.

Під послугами зазначений закон розуміє будь-яку закупівлю (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування, поточний ремонт, лізинг, найм (оренда), а також фінансові, банківські послуги.

Цінні папери, як зазначено в ч. 7 ст. 139 ГК, є особливим видом майна суб'єктів господарювання. Види і правовий режим цінних паперів, що належать до майна суб'єктів господарювання, встановлені положеннями глави 17 ГК.

20. Правове становище товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх внесків.

Характерні риси товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ):

- мінімальний статуний капітал не встановлено (раніше була 1 мін зарплата);

- статутний капітал повинен бути сформований протягом 1 року;

- резервний фонд не менше 25% від статутного і поповнюється за рахунок щорічних відрахувань, які не можуть бути менше 5% суми чистого прибутку;

- розподіл статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або нерівним);

- відповідальність товариства за власними зобов'язаннями всім своїм майном;

- відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за боргами товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;

- наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган - збори учасників, виконавчий орган - дирекція або одноосібний директор, контрольний - ревізійна комісія;

- можливість формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;

- обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплата основного і додаткових внесків (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників);

- обмеження обов'язкової персональної участі лише випадками прийняття зборами учасників рішень з питань, щодо яких закон вимагає одностайності (визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; виключення учасника з товариства);

- можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників чи третім особам (якщо інше не передбачено установчими документами товариства).

- учасники товариства мають переважне право на купівлю такої частки, проте вони можуть його реалізувати протягом 1 місяця, якщо інше не встановлено статутом;

- учасник ТОВ зобов'язаний повідомити інших учасників про свій вихід зі складу товариства за 3 місяці до фактичного виходу;

- можливість перетворення ТОВ у АТ або виробничий кооператив; у разі перевищення кількості учасників у ТОВ понад 10, то ТОВ має протягом 6 місяців бути перетворено в АТ.

- зміна складу учасників здійснюється шляхом:

б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) за згодою або третій особі, якщо інше не передбачено установчими документами товариства;

в) спадкування частки учасника - фізичної особи або правонаступ-ництва учасника - юридичної особи;

г) смерті учасника - фізичної особи чи реорганізації або ліквідації учасника - юридичної особи;

д) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову обмежену майнову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ). Відносно нього застосовуються практично всі норми, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю. Особливість його (і головна відмінність від ТзОВ) полягає в характері відповідальності учасників щодо зобов'язань товариства. Якщо учасники ТзОВ не відповідають за зобов'язаннями товариства, то в ТзДВ учасники несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них. Відповідальність учасників має субсидіарний характер — вона настає тільки у випадку недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів. Граничний розмір відповідальності (двох-, трьох-, п'ятикратна тощо), а також її характер (часткова або солідарна) передбачається самими учасниками в установчих документах.

Відповідно до ч. 1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративне право виконує подвійну функцію:

- Регулює відносини всередині самого госп товариства, що складаються між його учасниками, органами та самим господарським товариством як ЮО; ці відносини і утворюють основний предмет корпоративного права;

- Регулює відносини госп тов. з іншими суб`єктами права, що не пов`язані із господарськими товариством відносинами участі (тобто з 3 особами).

Отже, законодавець виділяє такі ознаки корпоративного права:

2. Корпоративне право являє собою систему норм, кожна з яких спеціалізується на регулюванні конкретної сторони діяльності організації.

3. Корпоративні норми обов'язкові для учасників

4. Корпоративні норми зазвичай знаходять письмове вираз, формою їх закріплення найчастіше служать корпоративні акти.

5. Корпоративні норми видаються органами управління корпорації і висловлюють волю її колективу як певного автономного утворення.

6. У разі порушення корпоративних норм вони забезпечуються примусом.

Зі змісту ст. 167 ГКУ можна виділити три види прав, що належать до корпоративних:

- Право на участь в управлінні господарською організацією (належить до особистих немайнових відносин, так як їх об`єктом є немайнове благо – участь в управлінні корпоративної організації, яке не має грошового еквівалент)

- Право на отримання активів у разі ліквідації господарської організації за своїм характером є майновими, оскільки об`єктами є майнові блага – дивідент та активи корпоративної організації, які мають грошовий еквівалент)

Первинним суб’єктом корпоративних відносин є, з одного боку, засновник (кожен з засновників), з другого - юридича особа. Єдиного терміну для позначення суб'єкта корпоративного права в Україні немає.

Основним юридичним фактом, який породжує виникнення корпоративних правовідносин, є участь особи у формуванні майна підприємства. Щодо підприємств, створення яких не вимагає формування статутного фонду (наприклад, приватні підприємства, дочірні підприємства, підприємства об’єднань громадян) корпоративні правовідносини виникають з самого факту їх заснування. У подальшому, корпоративні права можуть бути відчужені засновниками іншим особам.

За змістом корпоративне право є комплексним і включає наступні елементи:

1) організаційні - право брати участь в управлінні, право голосу, право на отримання інформації про діяльність юридичної особи. Разом з правами є і організаційні обов’язки - виконувати рішення органів управління; не перешкоджати своїми цілями досягненню цілей товариства; не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.

2) майнові - право на отримання частини прибутку від діяльності юридичної особи, право на отримання частини активів у разі її ліквідації. Майновими обов'язками, які є елементами корпоративного права є - обов'язок сплатити свій внесок, нести відповідальність за зобов’язаннями товариства своїм майном, якщо це передбачено законом; вносити додаткові внески

Ст.81 Закону України " Про господарські товариства" вказує, що вкладники командитного товариства не мають права брати участі в управлінні справами такого товариства. Існує обмеження на право брати участь в управлінні акціонерним товариством для власників привілейованих акцій..

Суть зобов’язання полягає у праві однієї особи (кредитора) вимагати від іншої особи (боржника) вчинення певної дії, або утримання від певних дій. Центральним моментом зобов’язання є право вимоги кредитора і обов’язок боржника її виконати. Отже зобов’язання може існувати лише як правовідносин між щонайменше двома суб’єктами, які протистоять один одному у вигляді кредитора і боржника.

Підставами виникнення зобов’язань є відповідне волевиявлення (угода) суб’єктів права або заподіяння шкоди стосовно так званих позадоговірних зобов’язань. В момент створення юридичної особи, її, як такої, немає. Статус суб’єкта у неї виникає лише після завершення процедури державної реєстрації.

Сплата частини прибутку (дивідентів) на користь засновника також не може вважатися зобов'язанням підприємства. Засновник чи збори учасників самостійно визначають частину чистого прибутку підприємства, що підлягає розподілу між ними.

Корпоративні права є специфічним об’єктом права власності. Специфіка його полягає в тому, що до жодної відомої групи об’єктів цивільних правовідносин їх віднести не можна: це не річ, не гроші, не цінні папери, не інтелектуальна власність, не дія, не послуга.

На зовні корпоративне право може бути виражене в інших об’єктах - наприклад, акціях. Остання лише виражає корпоративне право, належне власнику цього цінного паперу стосовно до акціонерного товариства, яке здійснило їх емісію. Замість акцій акціонеру може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість придбаних акцій, який не є цінним папером. Якщо акціонеру замість акцій видали сертифікат на певну кількість акцій, то чи означає це, що він не є власником акцій.

1. Суб’єктивне корпоративне право - це сукупність правових можливостей особи щодо створеної нею (або за її участю) юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою.

2. Суб’єктивне корпоративне право а) виникає внаслідок створення або участі у формуванні майна підприємницьких юридичних осіб або на підставі членства у непідприємницьких юридичних особах б) виражає взаємовідносини між засновником і юридичною особою; в) за змістом визначається організаційно-правовою формою юридичної особи; г) включає в себе елементи організаційного і майнового характеру; д) пов’язане з впливом засновника на формування волевиявлення юридичної особи шляхом участі в роботі її вищого органу.