Моделювання як метод наукового дослідження і метод навчання

Моделювання — вивчення об'єктів навчального і наукового пізнання на їх моделях.

Модель — допоміжна штучна або природна система, яка: а) перебуває у певній об'єктивній відповідності з об'єктом, котрий вона моделює; б) здатна заміщувати його на певних етапах пізнання; в) дає при дослідженні основну інформацію про модельований об'єкт.

Так, математична модель, зазначає І. Блехман, у найпростіших випадках може бути відрізком, функцією, вектором, матрицею, скалярною величиною або навіть конкретним числом¹.

У складних випадках модель дає змогу звести дослідження математичного об'єкта до розв'язання математичної задачі, користуючись універсальним математичним апаратом і внаслідок цього отримати не тільки кількісну, а й якісну інформацію про досліджуваний об'єкт. Оскільки одна і та сама математична структура (математична модель) може мати різну інтерпретацію у різних сферах знань, то це дає реальну можливість досліджувати й узагальнювати різного роду знання. Звідси особлива роль математичного моделю­вання як методу наукового пізнання.

Залежно від науки, яка вивчається, моделювання буває предметне, фізичне, математичне, знакове тощо.

Моделювання використовується і як засіб навчання, і як метод навчального пізнання. Модель як засіб використо­вується при наочному поясненні навчального матеріалу (моделі геометричних фігур, приладів, механізмів тощо). Моделювання як метод — це теоретико-пізнавальний процес, і здійснюється він на основі абстрактного мислення.

Моделювання як метод навчального пізнання має здебільшого кілька етапів: 1) актуалізації раніше засвоєних опорних знань, пов'язаних із об'єктом, що моделюється; 2) усвідомлення неможливості вивчення певного об'єкта іншими методами й засобами; 3) вибору моделі серед відомих чи створення нової; 4) дослідження моделі; 5) перевірки істинності одержаних фактів і долучення їх до системи знань.

Моделювання використовується під час вивчення не лише природничих і технічних, а й суспільних та гуманітарних дисциплін.

Моделювання у поєднанні з іншими методами навчання дає змогу озброювати студентів ґрунтовними знаннями, забезпечує високий науковий рівень і творчий характер їхньої підготовки.

Методи і прийоми (під прийомами розуміють передусім елементи, компоненти методу) динамічно взаємопов'язані. Той чи інший метод і прийом слід вибирати залежно від цілей і завдань навчання, змісту навчання, видів діяльності викладача і студентів та інших чинників. При цьому один і той самий спосіб діяльності може виступати то як метод, то як прийом навчання.

Література

1. Абдулина О.А. Общепедагогическая подготовка в системе высшего педагогического образования: Для педагогических специ­альных, высших учебных заведений. - 2-е изд., перераб.. и доп. -М.: Просвещение, 1990.-141с.

2. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх вчителів на основі інноваційних технологій: Дис. - д-ра пед наук... 13.00.04. -К. 1998-440с.

3. Вергасов В.М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе. — К.: Высшая школа, 1985.

4. Вітвицька С.С. Активні методи у навчанні педагогічним дисциплінам як фактор підвищення професіоналізму у майбутніх вчителів: Психолого-педагогічні фактори підвищення педагогіч­ної майстерності вчителя-вихователя: Тези Всеукраїнської науко­во-практичної конференції 16-17 листопада 1995 р. - Житомир: ЖДПУ, 1995. - с. 82-84.

5. 39. Вітвицька С.С. Науково-методичне забезпечення соціаль­но-педагогічної підготовки майбутніх вчителів: Теоретичні та ме­тодичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя -К.: ІЗМН, Житомир. ЖДШ, 1999. - с. 142-145.