До складу інформаційних джерел при аудиті власного капіталу не

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З НАПРЯМУ

«ОБЛІК І АУДИТ»

ДИСЦИПЛІНА

«АУДИТ»

Київ

«Агроосвіта»

1. Згідно з класифікацією за суб’єктами проведення аудит є:

– дедуктивний;

– індуктивний;

– зовнішній;

– екологічний.

2. Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» аудиторська фірма не має права:

– отримувати необхідні документи, що мають відношення до предмету перевірки;

– залучати до перевірки на договірних засадах фахівців іншого профілю;

– накладати фінансові санкції;

– перевіряти наявність майна, грошей, цінностей.

3. Згідно з МСА аудиторські процедури –– це:

– порядок занесення аудиторської фірми до реєстру Аудиторської палати України;

– відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів;

– складання кваліфікаційного екзамену на одержання сертифіката аудитора України;

– класифікація послуг, що надаються аудиторами.

4. Аудитор зобов’язаний після проведення перевірки фінансової звітності підприємства видати керівнику:

– висновок, де висловлена думка про фінансовий стан підприємства;

– акт перевірки, де висловлена думка про вірогідність фінансової звітності;

– звіт, де висловлена думка про фінансовий стан підприємства;

– аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора), де висловлена думка про вірогідність фінансової звітності та фінансовий стан підприємства.

5. Форми та методи проведення аудиторської перевірки визначає:

– аудиторська фірма;

– Аудиторська палата України;

– Міністерство фінансів України;

– клієнт, який запросив аудиторську фірму для перевірки.

6. Офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається в установленому порядку і включає думку щодо достовірності звітності, –– це:

– аудиторський звіт;

– робочі документи аудитора;

– аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора);

– лист аудитора.

7. Аудиторський висновок подається:

– Контрольно-ревізійній службі України;

– підприємству-замовнику;

– постачальникам клієнта;

– Аудиторській палаті України.

8. Термін проведення аудиторської перевірки визначає:

– підприємство-клієнт;

– аудиторська фірма;

– замовник;

– АПУ.

9. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються:

– експертним висновком;

– протоколом;

– аудиторським висновком;

– службовою запискою.

10. Юридична особа, яка безпосередньо займається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності, називається:

– аудитор;

– аудиторська фірма;

– суб'єкт аудиторської діяльності;

– спілка аудиторів України.

11. До складу аналітичних процедур в аудиті не входить:

– порівняння фактичних показників з бухгалтерської звітності з плановими;

– порівняння фактичних показників з бухгалтерської звітності з

прогнозованими;

– аналіз показників бухгалтерської звітності;

– аналіз змін податкового законодавства.

12. Процедури отримання аудиторських доказів включають:

– інспектування і спостереження;

– запит та підтвердження;

– обчислювання та аналітичні процедури;

– всі відповіді правильні.

13. Перевірка документів за їх змістом передбачає:

– встановлення законності і доцільності господарських операцій;

– закріплення матеріально відповідальних осіб за матеріальними цінностями;

– виявлення випадків невиправданих виправлень;

– визначення порушень та винуватих осіб.

14. Для підтвердження юридичної сили документа застосовується такий методичний прийом аудиту:

– формальна перевірка;

– перевірка по суті;

– арифметична перевірка;

– спостереження.

15. Принцип «обачливості» в аудиті обумовлює:

– укладання договору на проведення аудиту;

– недовіру до інформації, що представлена персоналом клієнта;

– перевірку всіх первинних документів;

– складання звітності замовника аудиту.

16. Обсяг, види, склад і зміст робочих документів визначається:

– самостійно аудитором (аудиторською фірмою);

– мають чітко регламентовану форму;

– мають чітку форму тільки в окремих сферах аудиту;

– Спілкою Аудиторів України.

17. Аудитор здійснює вибірку документів на відвантаження готової продукції з метою визначення, чи були складені рахунки-фактури. Цей тест виконується з метою досягнення:

– правильності складання документів;

– оцінювання об'єктів обліку;

– повноти документування;

– недостовірності операції.

18. Прийом контролю який застосовується для перевірки наявності товарів на складах –– це:

– документальний контроль оптових товарних операцій;

– прийом зіставлення даних синтетичного обліку товарних операцій з даними складського обліку товарів;

– прийоми контрольно-вибіркового зіставлення даних на підставі товарних документів;

– фактичний контроль за допомогою інвентаризації товарів.

19. За обсягом перевіряємих документів розрізняють перевірки:

– суцільні і вибіркові;

– суцільні і поточні;

– вибіркові і накопичені;

– вибіркові і поточні.

20. Система контрольних дій, спрямована на вивчення однієї чи декількох сторін виробничої або господарсько-фінансової діяльності підприємства – це:

– суцільна перевірка;

– формальна перевірка;

– вибіркова перевірка;

– тематична перевірка.

21. Особи, які не склали іспит на підтвердження наявності певних знань з питань аудиту:

– мають право його повторно скласти, але іншій комісії;

– мають право його повторно скласти не раніше як через рік після прийняття рішення АПУ;

– мають право його повторно скласти не раніше як через рік;

– не мають право його ще раз складати.

22. Назвіть метод, яким проводиться перевірка касових операцій:

– вибірковим;

– комбінованим;

– суцільним;

– на вибір аудитора.

23. Припинення дії сертифіката аудитора здійснюється за умови:

– відмови видачі аудиторського висновку;

– видачі негативного аудиторського висновку;

– закриття аудиторської фірми;

– встановлення фактів низької якості аудиту.

24. Назвіть спільне між зовнішнім і внутрішнім аудитом:

– мета;

– результати;

– прийоми, способи, методи дослідження;

– суб’єкт аудиту.

25. Аудиторська палата України:

– створюється і функціонує як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування;

– є державною організацією;

– її діяльність координується Спілкою аудиторів України;

– її діяльність координується Президентом України.

26. Завершальна стадія аудиторської перевірки включає в себе:

– формування аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора);

– класифікація виявлених порушень;

– аналіз аудиторських доказів;

– визначення аудиторського ризику.

27. Згідно з МСА програма аудиту – це:

– визначення напрямів перевірки;

– детальний перелік змісту аудиторських процедур;

– перелік головних інформаційних джерел;

– перелік робочих документів аудитора.

28. До програми аудиту запасів не включається:

– правильність розрахунку і списання торгової націнки;

– правильність оцінювання готової продукції;

– правильність відображення в обліку пересортиці;

– правильність оцінювання основних засобів.

29. Програму проведення аудиторської перевірки аудитор складає:

– перед укладанням договору на проведення аудиту;

– перед складанням плану аудиту;

– під час документального оформлення аудиту на етапі фактичної перевірки;

– після того, як аудитор провів тестування системи внутрішнього контролю.

30. До програми аудиту обліку основних засобів не включають:

– правильність оцінювання та введення в експлуатацію;

– правильність нарахування зносу;

– правильність визначення витрат на капітальний ремонт;

– правильність формування резерву безнадійних боргів.

31. Назвіть етап аудиту, що передбачає складання аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора):

– етап планування;

– етап фактичної перевірки;

– ознайомлення з діяльністю підприємства-клієнта;

– етап узагальнення результатів аудиторської перевірки.

32. Назвіть види аудиторської документації:

– робоча та реєстраційна;

– підсумкова та поточна;

– робоча та підсумкова;

– робоча та планова.

33. Мета організації на підприємстві внутрішнього аудиту:

– захист інтересів власників щодо збереження власності, економного та ефективного використання ресурсів;

– отримання надійної та повної інформації для прийняття ефективних управлінських рішень;

– забезпечення дотримання всіма працівниками своїх посадових обов'язків відповідно до цілей підприємства;

– всі відповіді правильні.

34. Внутрішні аудитори несуть відповідальність:

– перед власниками, менеджерами за якість і своєчасність виконання покладених обов'язків і за дотримання повноважень;

– згідно з умовами договору на проведення аудиторської перевірки –– перед клієнтом;

– за порушення порядку зайняття аудиторською діяльністю –– позбавлення сертифіката, виключення із Реєстру;

–перед Спілкою аудиторів України.

35. Результатом проведення внутрішньої аудиторської перевірки є:

–безумовно - позитивний висновок;

– аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора);

– звіт керівнику або інший документ, визначений керівником;

–модифікований висновок.

36. Роль і функції підсистеми внутрішнього аудиту визначаються:

– Аудиторською палатою України;

– чинним законодавством;

– зовнішнім аудитором-консультантом;

– керівництвом підприємства.

37. До властивого ризику, який є складовою частиною аудиторського ризику слід віднести:

– ризик аналітичного огляду;

– ризик тестового контролю;

– ризик викривлення залишку на рахунку;

– ризик системи обліку.

38. До ризику контролю, який є складовою частиною аудиторського ризику слід віднести:

– внутрішні фактори;

– ризик системи обліку;

– ризик тестового контролю;

– політику управління підприємством.

39. Навмисні дії однією або декількома посадовими особами, що зумовлюють неправильне відображення фінансової та іншої господарської діяльності, називаються:

– маніпулювання;

– шахрайство;

– помилка;

– перекручення.

40. Ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку, коли фінансові звіти суттєво викривлені, –– це:

– ризик суттєвих викривлень;

– аудиторський ризик;

– ризик контролю;

– властивий ризик.

41. Помилки, пов'язані з неправильним розподіленням операцій по облікових періодах, коли їх відображають у фінансовій звітності «не свого» звітного періоду, виникають внаслідок:

– неповноти відображення операцій;

– необґрунтованості облікових записів;

– помилок у періодизації;

– помилок у записах.

42. Інформація, що виявлена аудитором і підтверджує наявність помилок чи відхилень, передається до:

– Арбітражного суду України;

– Господарського суду України;

– керівництва підприємства;

– кредиторів підприємства.

43. До видів аудиторських доказів за джерелами отримання не відносять:

– докази, отримані у формі усних пояснень;

– докази, отримані із зовнішніх джерел;

– докази, отримані із внутрішніх джерел;

– докази, отримані аудитором безпосередньо.

44. До тверджень про залишки на рахунках на кінець періоду відносять:

– права та зобов'язання;

– наявності;

– відсічення операцій та подій;

– класифікації та зрозумілості.

45. Обсяг, перелік та зміст робочої документації визначає:

– аудитор самостійно;

– Аудиторська палата України;

– Спілкою аудиторів України;

– мають типову форму в окремих напрямах аудиторської перевірки.

46. Призначення договору на проведення аудиту:

– можливість запропонувати інші послуги і збільшити очікуваний гонорар;

– пояснення ролі аудиту клієнта;

– необхідна формальність;

– встановлення обсягу робіт, їх оплати й термінів виконання, обов'язків та відповідальності сторін.

47. Обов'язкова необхідність укладання договору між аудитором та замовником визначається:

– МСА 315;

– Законом України «Про аудиторську діяльність»;

– Кодексом етики для професійних бухгалтерів;

– МСА 210.

48. Робочі документи аудитора за способом і джерелом отримання є:

– від третіх осіб, від підприємства-клієнта, складені аудитором;

– довгострокові, короткострокові;

– стандартизовані, довільної форми;

– документи підготовчого періоду, документи робочого періоду, документи завершального етапу аудиторської перевірки.

49. За технікою складання робочі документи поділяються на:

– графічні, табличні, текстові, комбіновані;

– оглядові, інформативні, перевірочні;

– ручні, на машинних носіях;

– первинні, документи вторинної обробки.

50. Розділ аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) «Масштаб перевірки» включає таку інформацію:

– висновок аудитора про фінансову звітність та її правильність у всіх суттєвих аспектах;

– склад звітності, яка перевіряється та розмежування відповідальності за результати аудиту між керівництвом підприємства та аудиторською фірмою;

– зміст проведених робіт, які дають впевненість у тому, що аудиторська перевірка здійснена відповідно до вимог чинного законодавства;

– реквізити суб’єкта господарювання.

51. Умовно-позитивний висновок надається за умов:

– під час перевірки мало місце обмеження в інформації, яке однак не здійснило істотного впливу на думку аудитора;

– під час перевірки були встановлені факти невідповідності чинному законодавству;

– відхилення, які були виявлені під час перевірки, не були ліквідовані до складання аудиторського звіту;

– коли під час проведення аудиту були створені оптимальні умови для проведення аудиту.

52. Назвіть розділ аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора), який дає упевненість, що аудиторська перевірка здійснена відповідно до вимог чинного законодавства:

– масштаб перевірки;

– вступна частина;

– заголовок;

– підпис аудиторського висновку.

53. Право підписувати аудиторський висновок має:

– аудитор, який проводив аудит;

– аудитор, який проводив аудит або директор аудиторської фірми;

– директор аудиторської фірми, який має сертифікат;

– правильна відповідь відсутня.

До факторів, що впливають на думку аудитора, відноситься незгода з керівництвом щодо достатності відомостей, розкритих у звітності. Вид модифікованого аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора), що повинен надати аудитор, якщо існує фундаментальна незгода.

– безумовно-позитивний з пояснювальним параграфом;

– умовно-позитивний;

– негативний;

– відмовитися від надання висновку.

55. Принцип, який передбачає, що висновок аудитора має бути обґрунтований, складений неупереджено стосовно клієнта та інших заінтересованих сторін:

– незалежності;

– об'єктивності;

– конфіденційності;

– професійної компетентності.

56. До аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) не включається:

– адресат;

– опис перевірених документів;

– рівень аудиторської гарантії;

– опис виявлених невідповідностей.

57. Для формулювання аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) аудитору необхідно:

– вивчити всю наявну інформацію за період, що перевіряється, та зібрати достатню кількість аудиторських доказів;

– перевірити 90 % всієї наявної інформації за період, що перевіряється;

– скористатися інформацією, що надана попереднім аудитором;

– перевірити 50 % всієї наявної інформації за період, що перевіряється.

58. Аудитор має право видати негативний аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) за таких обставин:

– аудитор задоволений станом обліку та звітності на підприємстві;

– існує незначна невпевненість достовірності обліку окремих господарських операцій;

– існує незначна незгода щодо способу відображення в обліку окремих

господарських операцій;

– аудитор виявив незадовільний стан обліку та звітності на підприємстві.

59. У разі незгоди аудитора і клієнта з питань обраної облікової політики, аудитор має вчинити таким чином:

– аудитор відмовляється надати аудиторський висновок;

– аудитор надає умовно-позитивний висновок;

– аудитор надає позитивний висновок, що враховує побажання клієнта;

– аудитор надає безумовно-позитивний висновок.

60. Аудитор надає керівництву підприємства результати своєї перевірки:

– в усній формі з обговоренням шляхів удосконалення внутрішнього контролю;

– в письмовій формі у вигляді аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора);

– в письмовій формі у вигляді листа;

– передає висновок через працівників підприємства–клієнта.

61. Наявність фундаментальної невпевненості веде до:

– видачі позитивного висновку;

– видачі умовно-позитивного висновку;

– видачі негативного висновку;

– відмови від видачі висновку.

62. До складу інформаційних джерел під час перевірки касових операцій не відносять:

– журнал-ордер та відомість до 30 рахунка;

– звіти про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт;

– розрахунково-платіжну відомість;

– інвентарна картка обліку основних засобів.

63. До складу інформаційних джерел при аудиті розрахунків з підзвітними особами не відносять:

– установчі документи підприємства;

– прибутковий касовий ордер;

– видатковий касовий ордер;

– журнал-ордер та відомість до 372 рахунка.

64. До складу інформаційних джерел при аудиті зобов’язань за розрахунками з оплати праці не відносять:

– розрахунково-платіжні відомості;

– трудові контракти;

– виписки банку;

– векселі.

65. До складу інформаційних джерел при аудиті кредитів і позик не відносять:

– протоколи зборів власників;

– розрахунки відсотків;

– накладні;

– курси валют.

До складу інформаційних джерел при аудиті власного капіталу не

відносять:

– Головну книгу;

– статут підприємства;

– звіти про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт;

– протоколи загальних зборів засновників підприємства.

67. До програми аудиту обліку основних засобів не включають:

– правильність оцінювання та введення в експлуатацію;

– правильність нарахування зносу;

– правильність визначення витрат на капітальний ремонт;

– правильність формування резерву сумнівних та безнадійних боргів.

68. До складу інформаційних джерел при аудиті запасів не відносять:

– прибутковий касовий ордер;

– приймальний акт;

– картку складського обліку;

– інвентарну картку.

69. Назвіть прийом контролю, який застосовується для перевірки наявності товарів на складах:

– документальний контроль оптових товарних операцій;

– прийом зіставлення даних синтетичного обліку товарних операцій з даними складського обліку товарів;

– прийоми контрольно-вибіркового зіставлення даних на підставі товарних документів;

– фактичний контроль за допомогою контрольного заміру, зважування.

70. Назвіть орган, за рішенням якого до аудитора застосовується стягнення у вигляді зупинення чинності сертифіката:

– Аудиторська палата України;

– Рахункова палата;

– Міністерство юстиції;

– Міністерство фінансів.

71. Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється:

– Державною фіскальною службою України;

– Аудиторською палатою України;

– Державною казначейською службою України;

– Національним банком України.

72. У перекладі з латинської слово «audio» означає:

– аудит;

– говорити;

– слухати;

– перевіряти.

73. Назвіть документи, якими оформляються результати інвентаризації каси:

– інвентаризаційний опис;

– порівняльна відомість;

– акт інвентаризації наявності грошових коштів;

– акт інвентаризації каси.

74. Назвіть документ, яким оформляються вилучення первинних документів:

– розпорядженням;

– накладною;

– протоколом (актом);

– наказом.

75. Викривлення, що виявлені під час аудиту бухгалтерського обліку та фінансової звітності, можуть бути у вигляді:

– відображення результатів реалізації;

– складання балансу;

– складання інших форм звітності;

– шахрайства.

76. Аудиторські докази відносно до об’єктів аудиту поділяють на:

– теоретичні, практичні;

– документальні;

– прямі, непрямі;

– матеріальні.

77. Основною метою контролю якості роботи аудитора є:

– підвищення кваліфікації аудиторів;

– відповідність здійснення аудиту прийнятим стандартам;

– зменшення аудиторського ризику;

– підтвердження складання акта виконаних робіт.

78. Аудит – це:

– державний фінансовий контроль;

– фінансовий контроль, який здійснюють органи місцевої влади;

– незалежний фінансовий контроль вищої організації;

– незалежна перевірка фінансових звітів або фінансової інформації об’єкта з метою висловлення думки про неї.

79. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність за умови:

– що в ній працює хоча б один сертифікований аудитор;

– що директором цієї фірми є особа, яка має економічну освіту;

– що штат працівників фірми – не менше 10 осіб;

– що це є товариство з повною відповідальністю.

80. Обов’язковий аудит здійснюють:

– у випадках, передбачених законодавством;

– за рішенням господарюючого суб’єкта;

– за рішенням аудиторської фірми;

– за рішенням Спілки аудиторів України.

81. Аудитору забороняється:

– займатися торговельною і посередницькою діяльністю, виробничою діяльністю;

– займатися науковою і викладацькою діяльністю;

– отримувати дивіденди від акцій;

– займатися методичною роботою.

82. Основним законодавчим актом, що визначає загальні правові положення аудиторської діяльності є:

– Закон України «Про аудиторську діяльність»;

– Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»;

– Міжнародні стандарти аудиту;

– Господарський кодекс України.

83. Загальний розмір частки внесків засновників, які є сертифікованими аудиторами, повинен бути не менший ніж:

– 70%;

– 30%;

– 50%;

– необмежений.

84. Витрати на здійснення обов’язкового аудиту несе:

– держава;

– підприємство, що перевіряється;

– аудит проводиться безкоштовно;

– один із кредиторів або в порядку солідарної відповідальності.

85. Аудит є обов’язковим для:

– малих підприємств;

– підприємств з іноземними інвестиціями, довірчих товариств, страхових і холдингових компаній;

– державних банків;

– фірм, що надають консультаційні послуги з оподаткування.

86. Для оцінювання внутрішнього контролю використовують:

– тести надійності системи внутрішнього контролю;

– тести на відповідність;

– тести слабких місць;

– всі відповіді правильні.

87. Документи, яким необхідно надати перевагу під час аудиторського підтвердження залишку на поточному рахунку підприємства:

– усному повідомленню адміністрації підприємства;

– письмовому повідомленню керівництва підприємства;

– випискам банку;

– документам бухгалтерського обліку.

88. Проведення інвентаризації дає можливість переконатись у:

– правильності оцінювання активів;

– реальній наявності активів;

– наявності права власності підприємства на активи;

– арифметичній точності облікової інформації.

89. Батьківщиною аудиту є:

– США;

– Велика Британія;

– Німеччина;

– Франція.

90. Суб'єкти внутрішнього аудиту призначаються:

– аудиторською фірмою;

– фіскальними органами;

– власником або управлінським персоналом суб'єкта господарювання;

– головним бухгалтером.

91. Термін чинності сертифіката аудитора серії «А», що встановлено законодавством України:

– 6 років;

– необмежений;

– 5 років;

– 10 років.

92. Аудиторські послуги надаються:

– на підставі договору;

– на підставі письмового звернення замовника до аудитора;

– за рекомендацією попереднього замовника;

– всі відповіді правильні.

93. Основним об’єктом аудиту є:

– статистична звітність;

– фінансова звітність господарюючого суб’єкта;

– внутрішня звітність керівництва господарюючого суб’єкта;

– податкова та спеціалізована звітність господарюючого суб’єкта.

94. Об’єктами аудиту можуть бути:

– активи, пасиви, господарські процеси;

– економічні результати, організаційні форми управління, функції управління;

– методи управління;

– всі відповіді правильні.

95. Документ, у якому визначається відповідальність аудитора перед замовником:

– у загальному плані аудиту;

– у робочій програмі;

– у договорі на проведення аудиту;

– в аудиторському висновку (звіті незалежного аудитора).

96. Відповідальність за правильність складання фінансової звітності несе:

– директор аудиторської фірми;

– аудитор, що здійснював перевірку;

– керівник підприємства;

– Податкова адміністрація.

97. Вимоги до форми і змісту договору визначені:

– у Кодексі законів про працю;

– у Господарському та Цивільному кодексі України, Законі України «Про аудиторську діяльність»;

– законодавчо не визначені;

– визначаються аудиторською фірмою.

98. Згідно з МСА 210 документ, що містить погоджені умови на проведення аудиторської перевірки, – це:

– лист-пропозиція;

– лист-зобов’язання;

– лист-пояснення;

– лист-домовленість.

99. Неможливе значення ризику контролю (РК) –– це:

– РК=1;

– РК = 0;

– РК = 0, 8;

– РК = 0, 5.

100. Види економічного контролю –– це:

– ревізія, перевірка;

– моделювання, конкретизація;

– державний, відомчий, незалежний;

– зустрічний, взаємний.

101. Аудиторські докази -– це:

– маніпуляція обліковими записами;

– інформація, одержана аудитором, на підставі якої ґрунтується підготовка аудиторському висновку (звіті незалежного аудитора);

– помилка в дотриманні повноти обліку;

– оформлення наперед неправильних або фальсифікованих документів.

102. Коефіцієнт, який використовується під час розрахунку матеріального збитку в разі нестачі паливо-мастильних матеріалів:

– 5;

– 2;

– 4;

– 3.

103. Згідно з МСА 700 аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) може бути:

– позитивним, негативним;

– безумовно-позитивним, модифікованим;

– повним, неповним;

– достовірним, суперечливим.

104. Дата аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) проставляється:

– на день завершення аудиту, коли аудитор зобов’язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки;

– після ознайомлення та погодження замовника з результатами аудиторського висновку;

– після проведення розрахунку замовником за надані аудиторські послуги;

– на дату укладання угоди про замовлення аудиторських послуг.

105. Висновок аудитора відповідно до вимог МСА аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) повинен мати такі обов’язкові розділи:

– назва документа, місце складання, дата складання, гриф погодження, гриф затвердження, номер, заголовок, основна частина, висновок, підпис, печатка;

– назва документа, назва фірми, адресат, перелік перевіреної звітності, основна частина, висновок, дата, підпис, печатка;

– заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок про фінансову звітність, дата висновку, адреса аудиторської фірми, підпис;

– правильна відповідь відсутня.

106. Процедури вивчення внутрішнього контролю слід здійснювати на етапі:

– планування аудиторської діяльності;

– оцінювання ризику суттєвого викривлення;

– складання аудиторського звіту;

– формування аудиторського висновку.

107. Аудиторські докази –– це інформація:

– яку використовує аудитор для формування висновків;

– на якій ґрунтується аудиторська думка;

– яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації;

– всі відповіді правильні.

108. Вимоги щодо форми, змісту та порядку складання робочої документації зазначено у:

– Законі України «Про аудиторську діяльність»;

– Кодексі етики професійних бухгалтерів;

– МСА 230 «Документація»;

– Міжнародному стандарті контролю якості «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, a також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги».

109. Після завершення аудиту робочі документи аудитора:

– залишаються у клієнта;

– залишаються у аудитора;

– підлягають знищенню;

– передаються до місцевого архіву.

110. Аудитор видає негативний висновок у випадку, коли:

– існують обставини, які порушують незалежність аудитора;

– існує нефундаментальна невпевненість щодо порядку відображення в обліку деяких господарських операцій;

– існує фундаментальна незгода щодо способу відображення у обліку деяких господарських операцій;

– правильна відповідь відсутня.

111. Тести контролю призначені для:

– отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю;

– перевірки операційної ефективності процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттєвих викривлень на рівні тверджень;

– виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень;

– усі варіанти правильні.

112. Робоча документація є власністю:

– аудитора;

– замовника аудиту;

– суб’єкта господарювання, на якому проводилася перевірка;

– правильна відповідь відсутня.

113. Аудиторський звіт носить:

– конфіденційний характер;

– є власністю замовника, а тому не може носити конфіденційний характер;

– є публічним документом;

– належить до публічної фінансової звітності.

114. Зміст та структура негативного висновку визначається:

– МСА 200;

– МСА 700;

– МСА 705;

– Законом України «Про аудиторську діяльність».

115. Документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися під час її складання:

– звіт про виконану роботу аудитора;

– аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора);

– загальні відомості про перевірку;

– правильна відповідь відсутня.

116. Всі висновки про фінансову звітність, структура яких відрізняється від структури безумовно-позитивного висновку, – це:

– модифіковані висновки;

– умовно-позитивні висновки;

– безумовно-позитивні висновки;

– негативні висновки.

117. У разі встановлення фактів обмежень або незгод, що не носять суттєвого характеру, аудитор надає:

– модифікований висновок;

– умовно-позитивний висновок;

– безумовно-позитивний висновок;

– негативний висновок.

118. У разі встановлення фактів обмеження обсягу перевірки, що не дозволяє отримати достатньо обсягу доказів із суттєвих аспектів фінансової звітності, аудитор надає:

– модифікований висновок;

– відмову від висловлення думки;

– безумовно-позитивний висновок;

– негативний висновок.

119. Стратегія проведення аудиту основних засобів розробляється, зважаючи на норми:

– МСА 230 «Документація»;

– МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності»;

– МСА 500 «Аудиторські докази»;

– МСА 710 «Зіставлення».

120. З метою оцінювання ефективності внутрішнього контролю основних засобів аудитор проводить:

– економічний аналіз;

– розмову з фахівцем облікового відділу;

– тестування;

– інвентаризацію.

121. Термін дії сертифіката на здійснення аудиторської діяльності не може перевищувати:

– 2 роки;

– 3 роки;

– 4 роки;

– 5 років;

122. Перевірка правильності застосування тарифних ставок, розцінок та розрахунку сум нарахованої заробітної плати проводиться методом:

– опитування;

– вибірковим;

– контрольного обміру виконаних робіт;

– взаємної перевірки господарських операцій.

123. Аудитори і аудиторські фірми під час здійснення аудиторської діяльності не мають права:

– перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

– залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю;

– користуватися у власних цілях інформацією, яку він отримав від посадових осіб клієнта;

– самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг на підставі чинного законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником.

124. У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг обов’язково зазначається:

– термін договору, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

– термін договору, термін перевірки, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

– термін договору, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;

– термін договору, мета перевірки, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

125. Процедури вивчення внутрішнього контролю слід здійснювати на етапі:

– планування аудиторської діяльності;

– оцінювання ризику суттєвого викривлення;

– складання аудиторського звіту;

– формування аудиторського висновку.

126. План аудиту складається на стадії:

– дослідній;

– організаційній;

– завершальній;

– правильна відповідь відсутня.

127. Суб’єктами аудиту є:

– аудитори і аудиторські фірми;

– органи державного контролю;

– служба внутрішнього контролю підприємства;

– аудитори і аудиторські фірми, служба внутрішнього контролю підприємства.

128. Організацію аудиторської діяльності в Україні очолює:

– Спілка аудиторів України;

– Кабінет міністрів України;

– Аудиторська палата України;

– Верховна Рада України.

129. Проведення аудиту підприємства здійснюється на підставі:

– листа-замовлення;

– договору;

– листа-зобов’язання;

– наказу.

130. Внесені до Реєстру суб’єкти аудиторської діяльності не повинні:

– дотримуватися вимог чинного законодавства;

– звітувати перед АПУ;

– вносити щорічні платежі;

– повідомляти про зміни в документах, поданих до АПУ.

131. Прийомом документального контролю є:

– інвентаризація;

– зустрічна перевірка;

– контрольний запуск сировини;

– спостереження.

132. До складу АПУ не входить:

– комісії;

– секретаріат;

– спостережна рада;

– рада директорів.

133. Рік прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність»:

– 2005р.;

– 1995р.;

– 1993р.;

– 1991р.

134. Аудит – це:

– перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України;

– перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її доцільність та відповідність вимогам законів України;

– перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення думки суб’єкта контролю про її достовірність та відповідність вимогам законів України;

– перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її обґрунтованість в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України.

135. Аудитор не має права надавати такі послуги:

– консультування клієнта з приводу розміщення власних активів у цінні папери інших підприємств;

– поновлення бухгалтерського обліку під час проведення аудиту;

– оцінювання об’єктів нерухомості;

– представлення інтересів клієнта в судових органах.

136. Суб’єкти, звітність яких підлягає обов’язковому щорічному аудиту, ––це:

– сільськогосподарські підприємства;

– публічні акціонерні товариства;

– товариства з обмеженою відповідальністю;

– господарюючі суб’єкти з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів.

137. Керівники та інші посадові особи підприємства, що перевіряється, повинні:

– надавати аудитору роз’яснення у письмовій та усній формі за запитом аудитора;

– обмежувати коло питань, які належить з’ясувати;

– обов’язково виконувати всі рекомендації аудитора щодо підвищення ефективності виробництва;

– стежити за ходом проведення аудиту.

138. Офіційний документ, який засвідчує право фізичної особи на здійснення аудиту підприємств і банків на території України, –– це:

– сертифікат аудитора;

– посвідчення аудитора;

– свідоцтво аудитора;

– диплом аудитора.

139. Аудитор, який є засновником підприємства, що перевіряється, може проводити перевірку:

– не може;

– може;

– може, якщо аудитора включено до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності;

– може, на безоплатній основі.

140. Аудиторський ризик має такі складові:

– властивий ризик, ризик контролю, ризик невиявлення;

– властивий ризик, ризик контролю;

– ризик контролю, ризик невиявлення;

– ризик контролю, ризик невиявлення, ризик аналітичного огляду.

141. Аудиторський ризик – це:

– імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю;

– імовірність невиявлення суттєвих помилок у процесі проведення вибіркової перевірки;

– імовірність складання неправильного висновку про перевірену фінансову звітність;

– ризик, притаманний бізнесу клієнта, зумовлений характером і умовами діяльності організації.

142. Суттєвість в аудиті – це:

– обсяг помилок в обліку і звітності;

– гранично допустимий рівень можливого перекручення окремої статті чи показника фінансової звітності;

– попередня оцінювання ймовірності перекручень звітності;

– правильна відповідь відсутня.

143. Час, коли направляється клієнтом лист-зобов’язання про згоду аудиторської фірми на проведення перевірки:

– до укладення договору на проведення аудиту;

– після укладення договору на проведення аудиту;

– одночасно з укладенням угоди на проведення аудиту;

– правильна відповідь відсутня.

144. Аудиторські процедури, в яких основну увагу приділяють дослідженню системі внутрішнього контролю, – це:

– анкета з внутрішнього контролю;

– перевірка залишків за рахунками на суттєвість;

– тестування системи контролю;

– правильна відповідь відсутня.

145. Документ, що підтверджує згоду аудитора на проведення аудиту та супутніх аудиту послуг, –– це:

– лист-зобов’язання;

– лист-погодження;

– лист-пропозиція;

– контракт.

146. Дії аудитора на етапі оцінювання інформації про бізнес клієнта відповідно до вимог МСА:

– розроблення загального плану аудиту;

– ознайомлення з інформацією про зовнішні чинники, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта;

– розроблення програми перевірки;

– визначення витрат праці.

147. Форма, в якій аудитори мають право під час проведення аудиторських перевірок отримувати необхідну інформацію від третіх осіб, –– це:

– в будь-якій формі;

– лише за письмовим запитом;

– не мають права;

– лише в усній формі.

148. Найбільший рівень надійності мають такі докази:

– внутрішні документи фірми;

– письмове пояснення, отримане від керівництва фірми;

– документи, отримані від третьої сторони;

– інформація, отримана аудитором у результаті проведення аналітичних процедур.

149. До робочих документів аудитора згідно з МСА не належать:

– записи аудитора;

– лист-зобов’язання;

– пояснення клієнта;

– установчі документи замовника аудиту.

150. Аудиторська фірма має право здійснювати обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єкта господарювання, якому вона надає інформаційно-консультаційні послуги:

– так;

– ні;

– так, у разі погодження з Аудиторською палатою України;

– ні, якщо це не передбачено договором на аудиторські послуги.

151. Служба внутрішнього аудиту на підприємстві виконує такі функції:

– контрольні;

– контрольні та аналітичні;

– аналітичні (здійснює аудит ефективності);

– контрольні або аналітичні.

152. Аудит за вимогами законодавства поділяється на:

– суцільний і вибірковий;

– обов’язковий та ініціативний;

– зовнішній і внутрішній;

– періодичний і постійний.

153. Аудит за способом проведення поділяється на:

– суцільний, вибірковий і комбінований;

– обов’язковий та ініціативний;

– зовнішній і внутрішній;

– поточний і перспективний.

154. До аудиторських процедур відносять:

– спостереження, запит, підтвердження;

– складання робочих документів;

– формування аудиторського висновку;

– всі відповіді правильні.

155. Не існує такого виду аудиторського висновку:

– умовно-позитивний;

– умовно-негативний;

– негативний;

– позитивний.

156. Методи аудиторської перевірки – це:

– організація перевірки документів і записів;

– система прийомів і способів, що використовуються для одержання аудиторських доказів;

– система прийомів і способів бухгалтерського обліку;

– правильна відповідь відсутня.

157. Під час перевірки аудитором операцій з придбання на повноту йому дасть найбільшу впевненість:

– вибірка за документами на оплату, яку звірено з актом приймання товарів;

– вибірка за актами приймання товарів, яку звірено з рахунками-фактурами на купівлю;

– вибірка за документами на отримання товарів, яку звірено з замовленнями;

– всі відповіді правильні.

158. Вид робочих документів, до яких слід віднести документи, що підтверджують залишки основних засобів клієнта на дату складання фінансової звітності:

– постійний архів;

– план аудиту;

– документи управління аудитом;

– аудиторські докази.

159. Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) про фінансову звітність клієнта є:

– підтвердженням аудиторською фірмою правильності і точності визначення всіх показників бухгалтерської і статистичної звітності;

– актом перевірки фінансово-господарської діяльності;

– думкою аудиторської фірми про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах;

– рекомендаціями з усунення виявлених недоліків у веденні бухгалтерського обліку.

160. Особа, кому подається висновок аудиторською фірмою в обов’язковому порядку:

– тільки клієнту;

– клієнту і місцевій податковій службі;

– клієнту і всім користувачам фінансової звітності клієнта за їх вимогою;

– клієнту і до Аудиторської палати.

161. Аудитори, які пройшли атестацію та бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми починають свою діяльність за умови:

– одержання сертифіката;

– одержання ліцензії;

– державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, одержання сертифіката та включення в державний Реєстр аудиторів;

– складання кваліфікаційного іспиту.

162. Перевірка фінансової звітності без детального вивчення системи внутрішнього контролю –– це:

– операційна перевірка;

– компіляція;

– оглядова перевірка;

– внутрішній аудит.

163. Після укладення договору на проведення обов’язкового аудиту з підтвердження річної фінансової звітності аудитор встановив факт незаконних операцій, що тягнуть за собою у найближчому майбутньому банкрутство підприємства-клієнта, дії, які має вжити керівник аудиторської фірми:

– розірвати договір на проведення аудиту;

– розірвати договір на проведення аудиту і повідомити відповідні органи;

– провести аудиторську перевірку і видати відповідний аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора);

– звернутись до суду.

164. Вчинки аудитора, якщо йому відмовлено в наданні додаткової інформації (пояснень) щодо об’єкта перевірки:

– розірвати договір на проведення аудиту;

– надати безумовно-позитивний висновок;

– надати умовно-позитивний висновок;

– надати висновок за видом, відповідним рівню невпевненості або незгоди аудитора.

165. Вислів у тексті «за винятком невідповідностей…» свідчить про такий вид аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора):

– позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода);

– умовно-позитивний висновок;

– негативний висновок;

– відмова від надання висновку.

166. Відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором, несе:

– аудитор;

– керівник підприємства, де проводилася перевірка;

– головний бухгалтер підприємства, де проводилася перевірка;

– всі відповіді правильні.

167. Найбільш достовірним доказом для підтвердження повноти обліку грошових коштів є:

– інвентаризація;

– відомості, отримані від робітників підприємства;

– аналіз первинних і зведених документів з обліку руху грошових коштів, проведений аудитором;

– контрольний замір.

168. Дії у разі виявлення за результатом інвентаризації надлишків грошових коштів у касі підприємства:

– перераховуються в бюджет;

– повертаються матеріально-відповідальній особі;

– оприбутковуються підприємством у складі доходів;

– один із перерахованих варіантів за вибором.

169. Під час перевірки основних засобів за критерієм «існування» будуть використані такі аудиторські докази:

– акт приймання-передачі;

– товарно-транспортна накладна;

– платіжне доручення;

– інвентарна картка.

170. Аудитор повинен віддавати перевагу під час перевірки рахунків клієнта у банках таким доказам:

– усним повідомленням клієнта;

– документам з обліку операцій на рахунках у банках;

– випискам банку;

– результатам зустрічної перевірки.

171. Прийоми, які використовує аудитор під час перевірки своєчасності оприбуткування готівки, отриманої з рахунка в банку, та її збереження у касі підприємства:

– спостереження;

– інвентаризація;

– огляд приміщення каси;

– звіряння записів у касовій книзі і виписок банку.

172. Завдання, що не належать до комплексу завдань з оплати праці, які необхідно перевірити аудитору:

– облік і контроль виробітку і нарахування заробітної плати працівників-відрядників;

– розрахунки з визначення середньої заробітної плати;

– розрахунки з кредиторами;

– розрахунки утримань із заробітної плати фізичних осіб.

173. Відхилення, які під час перевірки повноти і достовірності фінансової звітності класифікують як шахрайство чи помилку:

– відхилення від чинного законодавства;

– відхилення від нормативних актів, що визначають організацію і методологію обліку;

– недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики

відображення у бухгалтерському обліку окремих господарських операцій і оцінювання майна;

– всі відповіді правильні.

174. Оглядова і операційна перевірки, компіляція – це:

– прямі послуги;

– супутні послуги;

– непрямі послуги;

– аудит.

175. Під час дослідження системи внутрішнього контролю аудитор встановив, що на підприємстві більше двох років не проводилося інвентаризації матеріальних цінностей, що є недоліком системи:

– бухгалтерського обліку;

– контрольних процедур;

– бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

– внутрішнього контролю.

176. У сучасних умовах використовують такі способи обробки інформації в аудиті:

– ручний;

– механічний;

– автоматизований;

– всі відповіді правильні.

177. Вимоги, яких дотримуються під час перевірки облікової політики основних засобів:

– МСА 300;

– П(С)БО 7;

– МСА 700;

– П(С)БО 16.

178. Обов’язковою умовою створення аудиторської фірми є:

– наявність хоча б одного сертифікованого аудитора;

– наявність трьох сертифікованих аудиторів;

– штат працівників має становити не менше 10 осіб;

– директором має бути особа з вищою юридичною освітою.

179. Аудитор – це:

– інспектор ДПС;

– випускник ВНЗ за спеціальністю «Облік і аудит»;

– особа, яка має сертифікат аудитора, здійснює діяльність у складі аудиторської фірми або самостійно;

– працівник міністерства.

180. Особа, яка визначає форми та методи проведення зовнішнього аудиту:

– аудитор самостійно відповідно до мети аудиту;

– замовник на рівні підприємства;

– МСА;

– визначено Законом «Про аудиторську діяльність».

181. Документ, в якому зазначається рівень ризику та суттєвості:

– план та програма аудиту;

– договір на проведення аудиту;

– лист-зобов’язання;

– лист-замовлення.

182. Розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту – це:

– тактика аудиту;

– методика аудиту;

– планування аудиту;

– аудиторські процедури.

183. Критерії, яким мають відповідати аудиторські докази:

– достатність і необхідність;

– законність і надійність;

– повнота і своєчасність;

– обмеженість і надійність.

184. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у вивченні процесів або процедур, виконуваних іншими особами, має назву:

– інспектування;

– підрахунок;

– запит;

– спостереження.

185. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у перевірці записів, документів або матеріальних активів, має назву:

– інспектування;

– підрахунок;

– запит;

– спостереження.

186. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у пошуку і одержанні інформації в обізнаних осіб, має назву:

– інспектування;

– підрахунок;

– запит;

– спостереження.

187. Питання визначення суттєвості в аудиті регламентує:

– МСА 700;

– Закон України «Про аудиторську діяльність»;

– МСА 320;

– МСА 500.

188. Здійснення планування в аудиті регламентує:

– МСА 700;

– МСА 300;

– МСА 320;

– МСА 500.

189. Документ, яким встановлено фундаментальні принципи професійної етики аудиторів:

– Кодексом професійної етики бухгалтерів;

– МСА 300;

– Законом України «Про аудиторську діяльність»;

– Положенням з контролю якості аудиторських послуг.

190. Заходи, які не є аудиторськими процедурами, такі:

– аналітичні процедури;

– процедури огляду;

– процедури по суті;

– процедури прогнозування.

191. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій у відповідному звітному періоді, має назву:

– повнота;

– відсікання;

– існування;

– відображення.

192. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій на відповідних рахунках, має назву:

– повнота;

– відсікання;

– існування;

– відображення.

193. Рік, в якому Міжнародні стандарти аудиту прийняті АПУ як національні:

– 2010 р.;

– 1999 р.;

– 1993 р.;

– 2004 р.

194. Служби, перед якими звітують суб’єкти внутрішнього аудиту:

– будь-які служби, визначені керівництвом;

– головним бухгалтером;

– економічною службою;

– службою безпеки.

195. Ненавмисне перекручення фінансової інформації як результат арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках відповідно до МСА 240 має назву:

– шахрайство;

– помилка;

– недбалість;

– злочин.

196. Дії, що не є шахрайством:

– маніпуляція обліковою політикою;

– фальсифікація бухгалтерських документів і записів;

– неправильне представлення в обліку фактів господарської діяльності внаслідок несвідомих дій;

– невідповідне відображення записів в обліковій політиці.

197. Різниця між негативним висновком і відмовою від видачі висновку –– це:

– немає ніякої різниці.

– підставою для негативного висновку є фундаментальна незгода, а для відмови - фундаментальна невпевненість;

– причини рішення одні й ті самі, але відмова для клієнта більш вигідніша;

– підставою відмови є несуттєвість виявлених відхилень.

198. Внутрішні стандарти, розроблені аудитором, мають бути спрямовані на:

– розкриття переліку робочої документації;

–затвердження процедур обмеження доступу та надійності збереження;

– стандартизацію вимог до складання документації;

– всі відповіді правильні.

199. Впровадження внутрішнього контролю на підприємстві регулюється:

– незалежним аудитором;

– керівником підприємства;

– податковою інспекцією;

– контрольно-ревізійним управлінням.

200. До етапу планування аудиторської перевірки не відносять:

– дослідження економічного стану підприємства;

– вивчення системи внутрішнього контролю;

– перевірку інформаційних джерел по суті;

– дослідження організації обліку.