Онім як національно-культурний компонент у складі фраземи

Лінгвокраїнознавство – порівняно молода галузь лінгвістики, присвячена вивченню специфіки відображення одиницями певної мови типово національних реалій, фактів суспільно-політичного і культурного життя з погляду їх образно-символічного значення. Перспективним напрямом у цьому аспекті є контрасттивні дослідження, тобто семантичний аналіз міжмовних відмінностей, що відображають різноманіття реальної дійсності, зіставлення за зумовленими позамовними фактами контрастивним планом змісту іншомовних одиниць із вихідною мовою, вияву ступеня міжмовної еквівалентності та національно-специфічних конотацій, що можуть зумовити енантіосемічні. При цьому важливими будуть як суто лінгвістичні так і фонові. Відмінності імпліковані у семантичну структуру лексико-фразеологічних одиниць у формі, яку називають національно-культурним компонентом семантики [117, с. 16-21]. На думку О. Я. Остаповича, недоцільно відокремлювати його від денотативного й конотативного компонентів семантичної структури, з одного боку, тому що НКК часто виявляється саме у типовому для даної мовної спільноти та національного менталітету наборі звичних уявлень, асоціацій, в емоційному забарвленні чи символізації певних предметів, явищ, а з другого – тому, що НКК містить денотативний компонент (певну інформацію країнознавчого характеру) та означальне, план вираження його у мовних одиницях. Лексичний рівень, а особливо фразеологія, мають найбільшу інформативність у цьому плані [107, с.47-48 ].

У сучасній лінгвістиці дослідниками описано мовні еквіваленти з національно-культурним компонентом. Так, Д. Г. Мальцева виявляє НКК на трьох різних рівнях плану змісту фразеологічних одиниць:

1) у сукупному ідіоматичному значенні словесного комплексу (через переосмислення, метафоризацію, семантичний зсув), наприклад, an old bird дослівно – старий птах – у значенні «досвічений, вправний чоловік», пор. український – «стріляний горобець»;

2) у значенні окремих лексичних компонентів фразеологізми. Це можуть бути так звані «унікальні компоненти» (які більше ніде, крім даного виразу, не вживаються, найчастіше архаїзми), безеквівалентна лексика (топоніми, антропоніми, зооніми), наприклад, old as Adam (старий як Адам) в значенні «старе як світ»;

3) у прямому значенні сукупного словесного комплексу, що зазнає переосмислення. Саме тут закодовані численні народні звичаї, обряди, традиції, ігри тощо. Наприклад, to lead to the altar – «вести до вівтаря» у значенні «одружуватися» має український еквівалент «брати шлюб»[91, с. 179].

Великого значення набувають зібрання загальномовної національної фразеології, її практична й теоретична розробка та інші). Б. М. Ажнюку належить перша спроба лінгвокраїнознавчого аналізу англійської фразеології, перше її монографічне опрацювання з культурно-етнічного погляду. А такі дослідники, як Г. М. Удовиченко, І. С. Олійник, М. М. Сидоренко розглядають фразеологія як «мовне багатство, де закарбовано етнокультурне обличчя нації» [65, с. 61].

У фразеології яскраво виявляється самобутність мови, її специфічний колорит, лад народного мислення, зокрема образний. Коріння фразеології сягає живого мовлення, тому фразеологічні засоби мови є квінтесенцією її національного обличчя. Найчастотнішою групою серед досліджуваних фразеологізмів виявилися фразеологічні одиниці, що містять країнознавчу семантику у сукупному ідіоматичному значенні словесного комплеску й утворилися через переосмислення, метафоризацію, семантичний зсув.

Метафоризацію у фразеології розуміють у широкому значенні – як назву будь-якого переосмислення й у вужчому – саме для позначення певного виду переносу найменувань. При переосмисленні послідовно-залежним шляхом нові значення формуються в такому порядку: вільне словосполучення – первинно-образне значення і т.д. У такій ієрархічній організації розвитку значень, на думку В. Д. Ужченка, «одна семема відноситься до іншої як елемент нижчого порядку до елемента вищого, одна з них твірна, друга похідна» [138, с. 103].

Оніми – як мовні одиниці з НКК – це індивідуальні найменування окремих одиничних об‘єктів. Український мовознавець О. О. Селіванова підкреслює, що «онімічне значення містить співвіднесення з певним референтом (людиною, місцем, твариною, астрономічним об‘єктом тощо), а також компонент відомості імені, стилістичну, оцінну, емотивну й естетичну інформацію» [119, с. 126]. Загальне поняття онім розгалужується на численні значеннєві групи: антропоніми, топоніми, ергоніми, теоніми, зооніми, космоніми, хрононіми, хрематоніми, ідеоніми тощо. Оніми досить часто стають структурно-семантичним елементами фразеологічних одиниць та паремій, оскільки саме індивідуальні номени-компоненти надають фразеологічному виразу певної завершеності форми і змісту, вони дозволяють асоціювати вислів з певними особами, подіями та географічними об‘єктами.

Дослідженням ономастичного компонента у формуванні фразеологічного значення займалися такі мовознавці, як В. М. Мокієнко [97], В. Д. Ужченко [138], Н. М. Пасік [111], О. Ю. Карпенко [67], І. Ф. Заваринська [56-62] та інші. Однак вивчення фразеологізмів з онімним компонентом є багатоаспектним: власну назву досліджують як концепт, як апелятив, онім як засіб для підсилення емоційної та дієвої складової фразеологізму, як національну складову у структурі фразеологізму, описують також різновиди онімів у фразеологічних одиницях, використання онімів у сталих виразах різного типу тощо.

Перенесення знака здійснюється за подібністю зорових, слухових, кольорових ознак, на основі найрізноманітніших вражень за внутрішнім зв’язком: сушити собі голову думкою – to addle one’s brain (head) в значенні «обмірковувати щось», «залізна воля» – iron (adamant) will, «грати роль» – to play the act («прикидатися»).

Метафора у фразеології розкриває певні відношення навколишнього світу, базується на подібності до різних побутових деталей і в той же час свідчить про розвиток асоціативних зв’язків і художньої уяви мовців, а тому може представляти одне і те ж поняття широким спектром зворотів, де співіснують активно вживані, літературні елементи з периферійними – архаїчними, діалектичними, просторічними.

В межах даної семантичної групи фразеологічних одиниць, що містять країнознавчу семантику в сукупному ідіоматичному значенні словесного комплексу можливе умовне виділення тематичних груп.

Подані за певними ідеографічними розрядами, фразеологічні одиниці віддзеркалюють різні сторони народного буття.

Отже, в різних мовах широковживаними є фразеологічні одиниці з країнознавчою семантикою в сукупному ідіоматичному значенні словесного комплексу. Такі фразеологізми утворюються завдяки переосмисленню, метафоризації, семантичному зсуву. Вживаючись у досліджуваних мовах оніми становлять певну систему, з якої умовно можна виділити шість тематичних підгруп чи розрядів, що віддзеркалюють: 1) давній побут, трудові процеси селянського життя; 2) історичні події, факти життя; 3) флору і фауну; 4) соціальні відносини; 5) одиниці виміру; 6) духовну культуру і фольклор.