Соціальна сутність і функції праці.Особливості педагогічної праці.

Праця як соціологічна категорія має значення, що виходить далеко за межі соціології праці. Дійсно, неможливо недооцінити роль праці в житті людини, суспільних груп, суспільства в цілому, оскільки все, що необхідно для життя і розвитку людей, функціонування суспільства, створюється працею. Вона є неспинним двигуном соціального прогресу, вічною природною потребою, без якої було б неможливе саме людське життя. У процесі праці, виконуючи ті чи інші трудові функції, люди взаємодіють, вступають одне з одним у різні відносини. Вплив на суспільство праця здійснює завдяки сукупності соціальних характеристик: соціально-природної, суб'єктно-об'єктної двоякості; багаторівневості; структурної упорядкованості; суб'єктоцентризму, динамічності (рухливості), цілеспрямованості. Двоякість праці полягає в органічній єдності її предметно-речовинних, природних, технологічних і функціональних факторів у поєднанні із соціальними, соціально-суб'єктними, людськими чинниками. Ця двоякість відбивається в поняттях змісту і характеру праці. Багаторівневість праці відбиває її прояв на суспільному, груповому та особистісному рівнях. У першому разі мова йде про поділ, спеціалізацію та обмін праці. В другому — про специфіку праці в різних спільнотах (колективах, кооперації, корпорації, організації). На особистісному рівні — аналіз конкретного виду занять на конкретному робочому місці конкретного працівника.

Структурна упорядкованість фіксує типологічні ознаки і прояви праці, відбиті в таких поняттях, як форма, вид" організація праці, управління процесами праці чи трудовою діяльністю.

Соціальна сутність праці реалізується в сукупності її соціальних функцій.

1. Функція створення матеріальних і духовних благ, суспільного багатства. Полягає у створенні в результаті праці благ і можливостей для задоволення людських потреб. За допомогою праці людина взаємодіє з природою, тим самим своєю діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою.

2. Функція складати основу суспільства і суспільного ладу. Випливає з двоякої природи праці: а) як конкретна трудова діяльність і б) як суспільні зв'язки й відносини, що виникають у процесі праці, без яких не існує взаємодії людей і природи. Праця набуває суспільну форму, стає основою суспільних відносин і, насамперед, відносин власності. Залежно від цього розрізняють суспільства, засновані на суспільній, приватній і змішаній власності на засоби виробництва.

3. Функція міри розподілу суспільного багатства, міри споживання. Узаконена в основному принципі соціалізму "...кожному — за працею", що передбачає справедливий розподіл загального результату трудової діяльності відповідно до кількості і якості праці, ця функція також зазнала серйозних деформацій.

Приналежність людини до тієї чи іншої професії проявляється в його особливості діяльності та способі мислення. Головна її відмінність від інших професій типу " людина - людина» полягає в тому, що вона ставиться як до класу перетворюючих, так і до класу керуючих професій одночасно маючи за мету своєї діяльності становлення і перетворення особистості, педагог покликаний керувати процесом її інтелектуального, емоційного і фізичного розвитку, формування її духовного світу. Основний зміст педагогічної професії становлять взаємини з оточуючими людьми, вирішенняконфліктних ситуацій. Особливість навчання і виховання як діяльності із соціального управління полягає в тому, що вона має як би подвійний предмет праці. З одного боку, головне її зміст складають взаємини з людьми. Якщо не складаються належні відносини з людьми, то немає найважливішого в його діяльності.
З іншого боку, професії цього типу завжди вимагають від людини спеціальних знань, умінь і навичок, в будь - якій області. Педагог, як будь-який інший керівник, повинен добре знати і представляти діяльність учня, процесом розвитку, яких він керує