Роль живих організмів у перетворенні оболонок Землі

Живі організми беруть участь у процесах відкладання осадових порід, ґрунтоутворення, формування атмосфери, змінюючи оболонки Землі.

Осадові породи виникають на дні водойм унаслідок нашарування різних нерозчинних речовин, значна частина яких має біогенне походження. Із решток цих організмів, які накопичують у своїх скелетах, черепашок, панцирах карбонати, фосфати, Силіцій(ІV) оксид, утворюючи різноманітні осадові породи (вапняк, крейда, кремнезем, радіолярити, діатоміти) значної товщини. У накопиченні кремнеземових осадових порід беруть участь одноклітинні еукаріоти - радіолярії та діатомові водорості. Так, радіолярити (осадові породи, утворені переважно за рахунок скелетів радіолярій) представлені кременястими глинами, родовищами напівкоштовних каменів (яшми, опала, халцедону). Поклади фосфоритів та апатитів (солі фосфатних кислот, які використовують як мінеральні добрива та сировину для промисловості) утворені рештками особливих вимерлих груп морських тварин, що мали черепашки із фосфату кальцію.

Кам’яне (викопні вищі спорові) та буре (викопні голонасінні)вугілля іторф (мохи) утворилися за особливих умов перетворень відмерлих решток рослин. Поклади залізної руди - це переважно наслідки діяльності впродовж усього існування біосфери хемотрофних залізобактерій. Є гіпотези про біогенне походження нафти, природного газу, горючих сланців.

Живі організми беруть участь і у вивітрюванні (руйнуванні) гірських порід. Наприклад, лишайники, оселяючись на скелях, виділяють органічні кислоти, які руйнують гірські породи. Лишайники та деякі рослини також механічно впливають на гірські породи, наприклад, гіфи грибного компонента лишайників, корені та ризоїди рослин проникають у тріщини скель, розширюючи їх. Це, у свою чергу, сприяє проникненню в тріщини води, що призводить до розчинення гірських порід, які стають крихкими й руйнуються.

Організми забезпечують основні ґрунтоутворювальні процеси органічної речовини до мінеральних сполук, утворення гумусу та його розпад, руйнування та новоутворення мінеральних сполук. Унаслідок цього мінеральні елементи літосфери включаються у біогенну частину колообігу речовин.

Завдяки життєдіяльності організмів підтримується газовий склад атмосфери. Так, атмосферний кисень має фотосинтетичне походження. Рослинність Землі щорічно поглинає близько 1, 7 • 10⁸ тонн вуглекислого газу і виділяє майже 1, 2 • 10⁸ тонн кисню, який використовують у процесі дихання всі аеробні організми. На співвідношення вуглекислого газу та кисню в атмосфері негативно впливає господарська діяльність людини: розвиток промисловості і спалювання енергоносіїв знижує вміст кисню та підвищує - вуглекислого газу. Останнє спричиняє так званий «тепличний ефект»: внаслідок високої теплоємності вуглекислий газ зменшує випромінювання тепла поверхнею Землі, що зумовлює потепління клімату. Вуглекислий газ виділяється в атмосферу також унаслідок діяльності редуцентів та аеробного дихання більшості живих істот.

Живі організми впливають і на концентрацію в атмосфері азоту. Він зв'язується деякими мікроорганізмами (азотфіксуючі бактерії, ціанобактерії) і таким чином вилучається зі складу повітря, а повертається в атмосферу в результаті процесів дисиміляції або денітрифікації переважно у вигляді амоніаку. Діяльність організмів сприяє надходженню в атмосферу й деяких інших газів - сірководню, метану.