Порядок проведення експерименту. 1. Виміряти висоту і діаметр зразка з похибкою Δh, d = ± 0,01 мм.

1. Виміряти висоту і діаметр зразка з похибкою Δ _{h , d} = ± 0, 01 мм.

2. Зважити зразок з похибкою Δ _m = ± 0, 01 г.

3. Занести одержані дані про зразок у таблицю 6.1.

Таблиця 6.1 – Експериментальні і розрахункові дані

°С	n 0, мкВ	nT, мкВ	КТ, Вт/К	, ·10-4 К× м2/Вт	, ·10-4 К× м2/Вт	Сс, Дж/К		, К/м·В	°C	, Вт/м·К
			0, 1743	6, 98		16, 2104		24, 8
			0, 1771	6, 38		16, 5052		24, 5
			0, 178	6, 34		16, 6736		24, 6
			0, 1803	6, 23		16, 8420		24, 7
			0, 173	6, 34		16, 9689		24, 8
			0, 1736	5, 90		17, 0525		25, 0
			0, 1712	5, 80		17, 0525		25, 0
			0, 1675	5, 69		17, 1788		25, 0
			0, 1675	5, 69		17, 2631		24, 9
			0, 1664	5, 47		17, 3473		24, 8
			0, 1695	5, 04		17, 4736		24, 5
			0, 1637	5, 15		17, 5578		24, 2
			0, 1617	5, 04		17, 6841		24, 0
			0, 1621	4, 93		17, 7683		23, 8
			0, 1652	4, 83		17, 8104		23, 8
			0, 1639	4, 72		17, 8946		23, 75

Величини наведені в таблиці 6.1: –висота зразка, м; – діаметр зразка, м; –площа поперечного перерізу зразка, м²; т ₀ – маса зразка, кг; – температура стержня, °С; n ₀ – перепад температури на зразку, мкВ; n_T – пе-репад температури на робочому шарі тепломіра, мкВ; К_Т – теплова про-відність тепломіра, Вт/К; –контактний тепловий опір, м² · К/Вт; – тепло-вий опір зразка, м² · К/Вт; С_с – повна теплоємність стрижня, Дж/К; – по-правка на теплоємність зразка; – чутливість термопари, К/м·В; – се-редня температура зразка, °С; – теплопровідність досліджуваного зразка, Вт/м·К. Значення є постійними для приладу і визначаються при його градуюванні (паспортні дані).

Теплопровідність вимірюється на зразках, які виготовлені відповідно до рис. 6.1, б. Висота зразка вибирається залежно від очікуваного значення теплопровідності (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 – Вибір висоти зразка залежно від теплопровідності

, Вт/м · К	0, 1...0, 3	0, 3...0, 5	0, 5...1, 0	1, 0...2, 0	> 2
, м	0, 5...1, 0	1....2	2...3	3...5

Відхилення від заданих розмірів, форми і шорсткості поверхонь призводить до збільшення похибки вимірювань.

Якщо не можна класифікувати досліджуваний матеріал (невідомо орієнтовне значення його теплопровідності), для вибору оптимальної висоти зразка необхідно повторити попередній експеримент (до 100 °С) зі зразком висотою 2...2, 5 мм.

Якщо в експерименті сигнал n ₀ перевищує 600 мкВ, необхідно змен-шити висоту зразка до 1 мм, а якщо сигнал менше 300 мкВ, висоту зразка слід збільшити до 4 ... 5 мм.

Плоскі поверхні зразків повинні або притиратись шліфувальним порошком на контрольній плиті, або оброблятись на плоскошліфувальному верстаті до шорсткості не більше = 0, 63 мкм. Для покращення теплового контакту зразків використовуються теплостійкі мастила марки ПФМС-4 (ТУ 6-02-917–95). Для зразків, що поглинають мастило, можна використову-вати графітовий порошок (ГОСТ 8295–95) або алюмінієву пудру (ГОСТ 5494–95). Всі тарувальні експерименти щодо визначення проводяться також з од-ним із цих мастил.

Увага!

Розплавлення зразка може призвести до поломки приладу. Досліджувати матеріал або випадково перегрівати його вище заданої температури заборонено!

4. Підняти верхню половину корпусу вимірювального осередя і повернути її в бік на 90°.

5. Протерти бензином (ГОСТ 8505–80) і нанести тонкий шар мас-тила ПФМС-4 (ТУ 6-02-917–95) на контактні поверхні стрижня, зразка, кон-тактної пластини та тепломіра.

6. Встановити зразок на контактну пластину тепломіра, а стрижень – на голки термопари. Опустити верхню половину корпусу вимірювального осередка, попередньо розвернувши її на 90°.

7. Увімкнути блок живлення і регулювання, натиснувши на кнопку “ Сеть ”.

8. Встановити за вольтметром блока живлення і регулювання початкову напругу (40 ± 2) В. Для цього необхідно відтягнути рукоятку на себе (для розчеплення зубчастого приводу) і повернути її за чи проти го-динникової стрілки.

9. Встановити перемикач “ Измерение ” в положення “ ”.

10. Встановити на мікровольтнаноамперметрі діапазон вимірювань напруги 100–0–100 мкВ. Натиснути для цього на кнопку “ ” перемикача одиниць величин. Світловий покажчик при цьому повинен знаходиться справа від нульової відмітки шкали.

11. Увімкнути за допомогою кнопки “ Нагрев ” основний нагрівач.

12. При проходженні світлового покажчика приладу Ф136 через нуль шкали (при досягненні температури стержня 25 °С), перемикаючи послідовно рукоятку перемикача “ Измерение ” в положення “ N_T ”і “ N ₀ ”, зняти показання приладу Ф136 і занести значення n_T і n ₀ в табл. 6.1. Якщо при встановленні перемикача “ Измерение ” в положення N ₀ світловий покажчик приладу Ф136 зникає, необхідно встановити на мікровольтнаноамперметрі діапазон ви-мірювань напруги 250–0–250 мкВ, повернувши ручку перемикача зліва на-право і зняти покази приладу Ф136.

13. Перевести перемикач “ Измерение ” в положення “ ”.

14. Встановити перемикач “Температура” в положення 50 °С.

15. При проходженні світлового покажчика приладу Ф136 через нуль шкали (при досягненні температури стрижня 50 °С), проводячи перемикання рукояткою перемикача “ Измерение ” в положення N_T і N ₀знову зняти покази приладу Ф136 і занести значення n_T та n ₀в таблицю 6.1.

16. Виключити за допомогою кнопки “ Нагрев ” основний нагрівач при досягненні верхнього рівня температури дослідження.

17. Встановити перемикач “ Измерение ” в положення “ Уст. 0 ”.

18. Поставити прилад Ф136 на аретир (кнопка “ Арр. ” утоплена).

19. Виключити блок живлення і регулювання.

20. Підняти верхню частину корпусу вимірювального осередя та повернути її в бік на 90°.

21. Для охолодження вимірювального осередку до кімнатної темпе-ратури використовувати вентилятор.

Необхідно пам’ятати!

Розігрів вимірювального осередку проводиться до температури +400 °С, тому після експерименту неприпустимо доторкуватись до внутрішніх частин вимірювального осередя. Зміну досліджуваного зразка проводити після охо-лодження деталей вимірювального осередя до кімнатної температури.