Структура часу на створення програмного продукту

Час розраховується в людино-годинах, причому Т_по береться по фактично відпрацьованому часу, а час інших етапів розраховується по умовному числу команд .

Умовне число команд визначається по формулі:

,

(6.1)

де – число команд, що враховує умовне число команд залежно від типу завдання, для даного завдання коефіцієнт приймається = 1600; вибрати значення коефіцієнта можна з табл. 6.2.

- коефіцієнт, що враховує новизну й складність програми (табл.6.3).

Табл. 6.2

Число команд залежено від типу завдання

Програмні продукти по ступені новизни можуть бути віднесені до однієї з 4-х груп:

Група а - розробка принципово нових задач;

Група б — розробка оригінальних програм;

Група в - розробка програм з використанням типових рішень;

Група г - разова типова задача.

Для даної задачі ступінь новизни – а.

По ступені складності програмні продукти можуть бути віднесені до однієї з 3-х груп:

1) 1 – алгоритми оптимізації й моделювання систем;

2) 2 – задачі обліку, звітності й статистики;

3) 3 – стандартні алгоритми.

Дане завдання може бути віднесене до 1 групи складності.

Коефіцієнт визначається з таблиці 6.3 на перетинанні груп складності й ступені новизни [1].

Табл. 6.3

Визначення коефіцієнта, що враховує групу складності

і ступінь новизни

Для даного завдання коефіцієнт = 1.38.

Тепер, виходячи з формули (6.1) можна визначити умовне число команд:

.

Визначаємо час, витрачений на кожний етап створення програмного продукту:

1) T_по (час на підготовку опису завдання), береться по факту й становить:

Tпо =

2) T_о (час на опис задачі) визначається по формулі:

Tо = ,

(6.2)

де – коефіцієнт урахування змін задачі, коефіцієнт залежно від складності завдання й числа змін вибирається в інтервалі від 1.2 до 1.5. Для даного завдання ;

– коефіцієнт, що враховує кваліфікацію програміста. Визначити значення коефіцієнта можна із табл. 6.4 [2].

Табл. 6.4

Визначення коефіцієнта, що враховує кваліфікацію програміста

Стаж програміста	Значення коефіцієнта
до 2-х років	0.8
від 2 до 3 років	1.0
від 3 до 5 років	1.1 — 1.2
від 5 до 7 років	1.3 — 1.4
понад 7 років	1.5 — 1.7

Для стажу програмування від трьох до п’яти років значення коефіцієнта =1, 1.

За формулою (6.2) підрахуємо час на опис завдання:

Tо =

3) T_а (час на розробку алгоритму) розраховуємо по формулі:

Tа = .	(6.3)
Tа =

4) T_бc (час на розробку блок-схеми) визначається аналогічно T_а по формулі (6.3) і становить:

Tбс = .

5) T_н (час написання програми мовою програмування) визначається по формулі:

Tн = .

(6.4)

Tн = .

6) T_нп (час набивання програми) визначається по формулі:

Tнп = .

(6.5)

Tнп = .

7) T_нт (час налагодження й тестування програми) визначається по формулі:

Tот =

(6.6)

Tнт = .

8) T_д (час на оформлення документації), береться по факту й становить:

Tд =

Тепер, знаючи час, витрачений на кожному етапі, можна підрахувати загальний час на створення програмного продукту по наступній формулі:

Tпр = Tпо + Tо + Tа + Tбс + Tн + Tнп+ Tот+ Tд

(6.7)

T_пр = 40 + 56.2 + 40.1∙ 2 + 60.2 + 44.16 + 168.61 +40 = 489.37

6.2. Розрахунок заробітної плати виконавця робіт по створенню програмного продукту

Основна заробітна плата визначається по формулі:

(грн),

(6.8)

де _пр – загальний час на створення програмного продукту ();

Т_с – тарифна ставка, що визначається по формулі:

,

(6.9)

де – місячний оклад програміста, у нашім випадку

Др – робочі дні за рік, Др = 253 (днів);

Тзм – тривалість зміни, Тзм = 8 (годин).

Умовна часова тарифна ставка становить:

,

а основна заробітна плата:

Додаткова заробітна плата (премія) береться в розмірі 15 % від основної.

(6.10)

Загальна заробітна плата дорівнює сумі основної та додаткової:

(6.11)

6.3. Розрахунок відрахування від заробітної плати (єдиного соціального податку)

Єдиний соціальний податок становлять 39.5 % від заробітної плати:

(6.12)

6.4. Розрахунок собівартості 1-єї машино-години роботи ЕОМ

Основою для розрахунку витрат на утримання і експлуатацію ЕОМ, що використовується для даного програмного продукту, є собівартість машино-години роботи ЕОМ за рік.

Спочатку визначимо річні витрати кожного компонента собівартості, у число яких входять:

1) Основна заробітна плата працівників, що забезпечують функціонування ЕОМ.

До числа цих працівників відносяться:

- інженер- електронщик;;

- системний програміст;

- оператор.

Основна річна заробітна плата кожного із цих категорій працівників, що доводиться на 1 комп’ютер, визначається по формулі:

,

(6.13)

де – місячний оклад робітника відповідної професії;

– кількість ЕОМ, що обслуговуються одним працівником;

– відсоток премії.

Для інженерів-електронщиків: (грн) та = 13 (од).

Для системних програмістів: (грн) та = 26 (од).

Для оператора: (грн) та = 9 (од).

Підставляємо значення у формулу (5.13), одержуємо:

Тепер можна визначити сумарну річну заробітну плату працівників, що забезпечують функціонування ЕОМ:

(грн),

(6.14)

2) Додаткову заробітну плату обслуговуючого персоналу беремо в розмірі 15 % від основної:

(6.15)

Загальна заробітна плата дорівнює сумі основної й додаткової:

(6.16)

3) Відрахування від заробітної плати обслуговуючого персоналу беремо 39.5% від загальної зарплати обслуговуючого персоналу:

(6.17)

4) Основна заробітна плата адміністративного й допоміжного персоналу.

До адміністративного персоналу, частина заробітної плати якого також повинна входити в собівартість машино-години, віднесемо начальника ОЦ. Його основна заробітна плата визначається по формулі (6.13), тільки та буде позначати кількість ЕОМ у відділі:

З допоміжного персоналу врахуємо прибиральницю, що буде прибирати адміністративні приміщення.

Заробітна плата прибиральниці, що доводиться на 1 комп’ютер, визначається також по формулі (6.13):

Тепер знайдемо сумарну заробітну плату адміністративного та допоміжного персоналу:

(грн),	(6.18)

5) Додаткова заробітна плата адміністративного та допоміжного персоналу розраховується в розмірі 15 % від основної:

(6.19)

Загальна заробітна плата дорівнює сумі основної й додаткової:

(6.20)

.

6) Відрахування від заробітної плати адміністративного й допоміжного персоналу беремо в розмірі 39.5% від загальної заробітної плати.

(6.21)

7) Амортизаційні відрахування визначаються в розмірі 20% від балансової вартості ПЭВМ, яка наведена в табл. 6.6.

Табл. 6.6

Вартість однієї ЕОМ

,

(6.22)

де — балансова вартість однієї ЕОМ із периферією (табл. 6.6).

.

8) Витрати на електроенергію складаються з:

- витрат на силову електроенергію;

- витрат на електроенергію, що йде на освітлення.

Витрати на силову електроенергію визначаються по формулі:

(6.23)

де – вартість 1 у грн;

– сумарне споживання електроенергії ЕОМ із периферією у .

(6.24)

де – ефективний річний фонд часу роботи ЕОМ у годинах;

потужність ЕОМ залежно від периферії;

– коефіцієнт завантаження ЕОМ;

– коефіцієнт одночасної робота ЕОМ;

– коефіцієнт, що враховує втрати в електричній мережі;

– коефіцієнт корисної дії.

Ефективний річний фонд часу роботи ЕОМ при роботі ОЦ в 1 зміну буде дорівнювати:

,

(6.25)

Тепер можемо визначити сумарне споживання електроенергії:

Для бюджетних організацій грн. за 1 .

Підставляючи значення у формулу (6.23), одержуємо:

Витрати на електроенергію, що йде на освітлення визначаються по формулі:

(6.26)

де – ефективний річний фонд часу роботи ЕОМ у годинах;

— вартість 1 в грн;

— сумарне споживання, що йде на освітлення у .

= 200 .

Підставляючи значення у формулу (6.26), одержуємо:

,

Тепер визначаємо загальні витрати на електроенергію:

(6.27)

9) Витрати на додаткові матеріали беруться по факту й становлять:

10) Витрати на профілактику становлять 2 % від балансової вартості ЕОМ із периферією.

(6.28)

11) Витрати на опалення виробничих площ визначаються по формулі:

(6.29)

де кв.м. – витрати на опалення на 1 кв. метр становлять 6.4 грн на місяць;

– площа ОЦ (кв.м.) на 1 ЕОМ (7 м²).

Підставляючи значення у формулу (6.29) одержуємо:

12) Витрати на обслуговування виробничих площ визначаються по формулі:

(6.30)

де — витрати на 1 кв.метр, приблизно від 20.0 до 30.0 грн на місяць;

— площа ОЦ (кв.м.) на 1 ЕОМ (від 5 до 7 м²).

Підставляючи значення у формулу (6.30), одержуємо:

13) Інші виробничі витрати беруться в розмірі 30% від основної зарплати працівників, що забезпечують функціонування ЕОМ:

(6.31)

Тепер, склавши всі 13 компонентів, визначаємо річні витрати на утримання і експлуатацію 1-єї ЕОМ:

(6.32)

Далі визначаємо собівартість 1-єї машино-години роботи ЕОМ, що визначається по формулі:

(6.33)

Підставляючи значення у формулу (5.33), одержуємо:

6.5. Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію ЕОМ

Тепер, знаючи собівартість 1-єї машино-години роботи ЕОМ і час на створення програмного продукту, що вимагає використання ЕОМ, можна визначити витрати на утримання і експлуатацію ЕОМ, що ставляться до даного програмного продукту:

(6.34)

де – собівартість 1-єї машино-години роботи ЕОМ;

– сумарний час етапів, що вимагають використання ЕОМ.

Час на створення програмного продукту, що вимагало використання ЕОМ, можна визначити по формулі:

(6.35)

Таким чином, підставляючи значення у формулу (6.34) одержимо:

6.6. Розрахунок собівартості програмного продукту

У собівартість програмного продукту входять наступні елементи:

1) Основна заробітна плата виконавця робіт зі створення програмного продукту;

2) Додаткова заробітна плата виконавця робіт зі створення програмного продукту;

3) Відрахування від заробітної плати (єдиний соціальний податок);

4) Витрати на утримання і експлуатацію ЕОМ, що ставляться до даного програмного продукту;

5) Інші витрати.

Перші 4 елементи нам уже відомі, а інші витрати становлять 10% від суми перших 4-х елементів.

	(6.36)

Тепер, склавши всі елементи, можна визначити собівартість програмного продукту.

(6.37)

6.7. Розрахунок ціни програмного продукту

Тепер, знаючи собівартість програмного продукту, можна визначити його ціну. Ціна складається з декількох компонентів:

(6.38)

де — собівартість програмного продукту;

— прибуток, що беремо в розмірі 25 % від собівартості:

,

(6.39)

— податок на додану вартість, що береться в розмірі 20 %.

(6.40)

Підставляючи послідовно значення у формулу (6.38), визначаємо ціну програмного продукту:

Результати розрахунків економічної частини зведемо в табл. 6.6.

Табл. 6.6

Результати розрахунків економічної частин

Потрібно відзначити, що вартість розробки програмного продукту сторонніми організаціями буде становити від до .

Даний програмний продукт рентабельний і конкурентоспроможний з погляду економіки й може, бути впроваджений у системах підтримки та прийняття рішень для оперативно-деспетчерського управління розподіленими об’єктами.