Характеристика стічних вод окремих виробництв

Вода в промисловості використовується для випуску продукції, як теплоносій (охолодження нагрітих у процесі виробничих операцій агрегатів, механізмів, інструменту), як поглинач і засіб транспортування, як розчинник, для змішаного використання. Значна кількість води використовується як складова частина промислової продукції, для підтримання необхідних санітарно-гігієнічних умов у виробничих приміщеннях і на території підприємств, для задоволення потреб працюючого персоналу, для створення резервів при гасінні пожеж тощо[29].

Стічні води - будь-які води й атмосферні опади, що відводяться у водойми з територій промислових підприємств і населених місць через систему каналізації або самопливом, властивості яких виявилися погіршеними в результаті діяльності людини.

Стічні води можуть бути класифіковані по наступних ознаках:

за джерелом походження:

- виробничі (промислові) стічні води (що утворюються в технологічних процесах при виробництві або видобутку корисних копалин), скидаються через систему промислової або загально-сплавної каналізації;

- побутові (господарсько-фекальні) стічні води (що утворюються в житлових приміщеннях, а також у побутових приміщеннях на виробництві, наприклад, душові кабіни, туалети), скидаються через систему господарсько-побутової або загально-сплавної каналізації;

- атмосферні стічні води (поділяються на дощовому і поталі, тобто, що утворяться при таненні снігу, льоду, граду), скидаються як правило, через систему зливової каналізації.

Виробничі стічні води, на відміну від атмосферних і побутових, не мають постійного складу і можуть бути розділені:

1) за складом переважаючих забруднювачів на:

- забруднені по перевазі мінеральними домішками;

- забруднені по перевазі органічними домішками;

- забруднені як мінеральними, так і органічними домішками;

2) по концентрації забруднюючих речовин:

- зі вмістом домішок 1 - 500 мг/л;

- зі вмістом домішок 500 - 5000 мг/л;

- зі вмістом домішок 5000 - 30000 мг/л;

- зі вмістом домішок більш 30000 мг/л;

3) за властивостями забруднювачів;

4) за кислотністю:

- неагресивні (pН 6,5 - 8)

- слабоагресивні(слаболужні - pН 8 - 9 і слабокислі- pН 6 - 6,5);

- сильноагресивні (сильнолужні – pН > 9 і сильнокислі – pН < 6);

5) за токсичною дією і дією забруднювачів на водні об'єкти:

- утримуючі речовини, що впливають на загально-санітарний стан водойми (напр., на швидкість процесів самоочищення);

- утримуючі речовини, що змінюють, органолептичні властивості, (смак, запахи та ін.);

- утримуючі речовини, токсичні для людини, тварин і рослин, що живуть у водоймах [30].

Згідно з класифікацією, запропонованою Л. А. Кульським, забруднюючі речовини за їх фазово-дисперсним станом і відношенням до дисперсійного середовища поділяють на чотири групи:

- нерозчинні у воді зависі (суспензії – глина у воді і т. і., емульсії – масла у воді), а також бактерії та планктон. Розмір їх часточок становить 10–3–10–7 м (>100 нм). Вони кінетично нестійкі і підтримуються у завислому стані динамічними силами водяного потоку. В стані спокою зависі осідають. Але бувають і стійкі суспензії. емульсії, що довго не руйнуються [8].

- гідрофільні й гідрофобні мінеральні та органо-мінеральні колоїдні часточки ґрунтів, недисоційовані і нерозчинні форми високомолекулярних гумусових речовин, детергенти та інші речовини. До цієї групи належать також віруси і мікроорганізми, які за своїми розмірами близькі до колоїдних часточок. Розміри дисперсних часток знаходяться в межах 10–7—10–9 м (1...100 нм). Кінетична стійкість гідрофобних домішок характеризується співвідношенням сил гравітаційного поля і броунівського руху. Агрегативна стійкість їх зумовлена електростатичним станом міжфазної поверхні і утворенням на поверхні частинок стабілізувальних шарів (гідратних оболонок, адсорбованих катіонів і аніонів). Сюди ж відносяться високомолекулярні сполуки.

- молекулярно-розчинні сполуки розміром менш ніж 10–9 м (<1 нм) [31].

До неї відносять розчинені гази, органічні речовини біологічного походження та інші домішки, що можуть міститися в складі промислових і господарсько-побутових стоків (частіше – низькомолекулярні сполуки органічної природи). У водному середовищі можливий перебіг двох процесів: сполучення різнорідних молекул з Н₂О (гідратація) і сполучення однорідних молекул (асоціація). Молекулярно-розчинні речовини здатні за рахунок водневих зв'язків утворювати з водою неміцні сполуки, що існують лише в розчині. Велике значення ці зв'язки мають також при асоціації молекул розчиненої речовини. Необхідною умовою їх виникнення є достатня полярність валентних зв'язків у вихідних речовин.

- електроліти – речовини з іонним або сильно полярним ковалентним зв'язком, які під впливом полярних молекул води дисоціюють на іони. Кристалічні структури цих речовин руйнуються переважно в результаті процесу гідратації.

Для кожної групи домішок можна виділити деякі специфічні фізико-хімічні методи контролю їх вмісту. При цьому враховують розмір часток, рухливість в електричному полі, взаємодію зі світловим випромінюванням, кінетичну нестійкість системи “вода – домішка” та інші особливості [30].

У складі стічних вод виділяють дві основних групи забруднювачів - консервативні, тобто такі, які важко вступають у хімічні реакції і практично не піддаються біологічному розкладанню (прикладами таких забруднювачів можуть бути солі важких металів, феноли, пестициди) і неконсервативні, тобто такі, котрі можуть у т.ч. піддаватися процесам самоочищення водойм.

До складу стічних вод входять як неорганічні (частки ґрунту, руди і порожньої породи, шлаку, неорганічні солі, кислоти, луги) так і органічні (нафтопродукти, органічні кислоти), у тому числі біологічні об'єкти (грибки, бактерії, дріжджі, у т.ч. хвороботворні) (таблиця 5.1.) [31].

Таблиця 5.1 - Фізико-хімічні показники стічних вод деяких промислових підприємств