Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!
Звукови аналітикосинтетични метод
|
|
Звуковий аналітико синтетичний метод навчання грамоти полягає у викорис-
танні різноманітних прийомів звукового аналізу і синтезу слів з метою підготовки
учнів до самостійного читання складів і слів, а тако запису їх за допомогою
друкованих чи рукописних літер.
вітчизняній школі методика навчання грамоти за звуковим аналітико
синтетичним методом найповніше і найпослідовніше була розроблена К. . шин-
ським. Він створив підручник «Родное слово», до складу якого входила тако
«Азбука» підручник з навчання грамоти. о «Родного слова» у р. було
видано методичний посібник «Практическое руководство к преподаванию по «Род-
ному слову», який користувався у вчителів великою популярністю і визнанням.
К. . шинський надавав великого значення як умінню «розкладати слова»
на звуки аналіз, так і вмінню «складати слова» зі звуків синтез. Предметом цих
вправ, на його думку, мають бути слова в усній і писемній формі. Великою заслу-
гою К. . шинського була розробка ним прийомів звукового аналізу і синтезу, до
яких він зараховував такі а виявлення заданого звука в словах б добір учнями
слів із заданих звуків в поділ слів на склади і складів на звуки г утворення слів
зі звуків д різноманітні перетворення слів, наприклад, заміна звука або складу
сон син, сини сани , наро ування слів на початку або в кінці коло колос,
рак грак , перестановка букв звуків словах нора — рано .
Вправи з аналізу і синтезу виконувалися в безпосередньому взаємозв’язку.
Свій метод К. . шинський називав методом письма — читання. Він ува ав, о
письмо, яке спирається на звуковий аналіз, має передувати читанню. За «Азбукою»
учні спочатку ознайомлювалися з рукописними буквами, писали і читали з ними
слова і тільки після уроків їм показували друковані літери, з якими вони
складали і читали в е знайомі слова.
Розроблений К. . шинським метод був спрямований на подолання
догматизму й зубріння, які були характерні для процесу навчання грамоти за
буквоскладальним методом. Навчання рідної мови в школі починали з аналізу
ивого мовлення з поділу на склади і звуки близьких для розуміння дітьми слів.
К. . шинський так схарактеризував свій метод « не тому віддаю перевагу зву-
ковому методу, о діти за ним навчаються швидше читати й писати, але тому, о,
досягаючи успішно спеціальної своєї мети, метод цей, водночас, дає самодіяльність
дитині, невпинно вправляє увагу, пам’ять та розум дитини, і коли перед нею потім
розкривається книга, то вона в е значною мірою підготовлена до розуміння того,
о читає, і головне, в неї не придушено, а збуд ено інтерес до навчання».
Слід зазначити, о, запровад уючи звуковий аналітико синтетичний метод
навчання грамоти, К. . шинський допускав деякі змішування звуків і букв, о
пояснювалося рівнем тогочасної фонетичної науки. Не враховували, зокрема,
різних звукових значень літер я е та позиційних змін дзвінких приголосних
у російській мові дуби — ду п, морозец — моро с .
Метод, розроблений К. . шинським, пізніше видозмінювався багатьма
його послідовниками М. . унаковим, . . Тихомировим, В. П. Вахтеровим,
В. О. льоровим, педагогічна діяльність яких протікала протягом рр.
Вони розробили нові прийоми аналізу і синтезу, змінили порядок вивчення літер
у букварях, запровадили роботу з розрізною азбукою то о. Так, за «Азбукою»
К. . шинського діти спочатку вивчали вісім літер, о позначали голосні, серед
них і я е , потім букви на позначення приголосних. От е, читання складів
у е спочатку здійснювалося паралельно з твердими і м’якими приголосними.
В. П. Вахтеров і В. О. льоров змінили цей порядок, рекомендуючи спочатку
вивчати букви а о у , які вказують на твердість попереднього приголосного,
а потім и е я , о позначають у російській мові м’якість приголосних.
Спершу опрацьовували букви на позначення фрикативних приголосних, а пізні-
ше проривних.
Обидва методисти не знаходили спільної думки у вирішенні питання про
злиття звуків у склади. В. О. льоров надавав перевагу читанню «за подібністю»
ма на ла ра. В. П. Вахтеров гаряче виступав за необхідність виконувати синте-
тичні вправи на зливання приголосного з голосним. Він ува ав, о аналіз і синтез
«мають іти пліч о пліч», взаємно доповнюючи один одного.
. . Тихомиров і В. П. Вахтеров відійшли від системи К. . шинського
«письмо читання». За їхньою методикою учні спочатку засвоювали друковані
літери, вчилися читати з ними, а потім ознайомлювалися з їх рукописними від-
повідниками оволодівали письмом. Така система навчання застосовується і в
сучасній школі.
В. П. Вахтеров і . . Тихомиров запровадили добукварні звукові вправи,
метою яких було розвинути слух дитини, навчити її елементів мовного аналізу
й синтезу, ділити речення на слова, слова на склади і звуки та, навпаки, синтезу-
вати поєднувати звуки в склади, склади у слова, зі слів будувати речення. Зго-
дом цей підготовчий етап у навчанні грамоти дістав назву добукварного періоду.
На початку х років ст. поширився метод . М. апошникова, який
являв собою різновид методу «письмо читання». . М. апошников виступав
проти штучного поділу складів і слів на звуки, а тако заперечував прийом синтезу
виділених звуків. підготовленому для вчителів методичному посібнику « иві
звуки» методист пропонував навчати дітей грамоти на основі виділення звуків із
ивого мовлення. Виділений із ивого мовлення звук, наприклад с так сичить
гусак або р гарчить собака, учні позначали буквами, заносячи їх у спеціальний
зошит, який замінював їм буквар. « уквар», «Азбуку» як підручники з навчан-
ня грамоти . М. апошников заперечував принципово. Метод, пропонований
. М. апошниковим, відіграв загалом позитивну роль у розвитку методики на-
вчання грамоти. Він був націлений на розвиток пізнавальної активності школярів,
на вміння дітей чути і розрізняти звуки в ивому мовленні. Окремі прийоми,
розроблені методистом, наприклад, упізнавання виділеного звука в різних словах,
добір слів із названим звуком, активно застосовують і в сучасній методиці. Однак
метод . М. апошникова не при ився в наших школах з тієї причини, о за ним
пропонувалося навчати грамоти без букваря, учні мали самостійно поступово
створювати свій буквар. Така система не була підтримана вчителями.
Помітний внесок у запровад ення методу К. . шинського на рунті на-
вчання грамоти українською мовою зробив Т. . евченко, створивши український
буквар для дорослих « укварь ю норусский» та «Малий Кобзар для
дітей з малюнками». ібрані зв’язні тексти були доступні для школярів і відо-
бра али своїм змістом соціальну несправедливість, підтримувану тогочасним
кріпосницьким ладом.
Велике значення для активного запровад ення звукового аналітико син
тетичного методу навчання грамоти в українських школах мали праці Т. . Лубен-
ця псевдонім Т. Норець, який видав буквар « раматика з малюнками». уквар
побудовано на зразках ивої української мови, близьких і доступних для дітей
українців, у ньому широко представлено усну народну творчість вірші, дитячі
пісні, народні ігри, приказки то о.
Ва ливу роль у розвитку української букваристики відіграв тако буквар
відомого українського письменника . . рінч нка, виданий у і рр. під
назвою « країнська граматика». ньому багато уваги було приділено змісту добук-
варного й післябукварного періодів. добукварний період учням пропонувалися
«малюнки для розмови» та графічні вправи «для перемальовування», підготовчі
вправи з письма. Післябукварна частина складалася з текстів для читання, значну
частину яких було побудовано на фольклорній основі.
Аналогом букваря . рінченка був « країнський уквар», складений А. Сав-
чуком і виданий у західних українських землях у р. Заключна частина цього
букваря називалась « итанка». Вона складалася з творів Т. евченка, перекладів
творів К. шинського та Л. Толстого для дітей, віршів Л. лібова, С. Руданського,
. рінч нка.
|
|