Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Сонячно-земні зв'язки
Роботи вчених Е. Брикнера, А. Дугласа, Ч. Брукса, О. Петерсона, 0. JI. Чижевського, В. І. Вернадського дозволили достеменно встановити, крім вищезгаданих, ряд інших порівняно короткочасних циклів природних явищ: «вікових» — тривалістю 169, 222, 400 і більше років і «середньовікових» — тривалістю 1, 2, 3, 4, 6, 11, 23, 33, 80 років. Най тривалішій з них мають гравітаційну природу й впливають на всі природні оболонки Землі. Цикли середньої тривалості залежать від коливань сонячної активності: квазідворічний, ll-річний., 22-річний, 100-річний цикли мають найбільшу фундаментальність нарівні із 27-добовим синодичним періодом обертання Сонця навколо своєї осі і впливають на магнітне поле, атмосферу й біосферу Землі. Найбільш короткочасні цикли пов’язані з нерівномірним опроміненням Землі космічними частками, область їхньої дії — атмосфера. Стан навколоземного космічного простору, магнітосфери й верхніх шарів атмосфери Землі обумовлено космічною погодою, основними параметрами якої є температура й концентрація компонент низькоенергетичної плазми, магнітні й електричні поля й струми, спектральний склад електромагнітного випромінювання й потоків заряджених частинок. Видиме випромінювання Сонця практично не змінюється з часом. Основними типами змінюваних у часі активних сонячних випромінювань є: 1) короткохвильове (ультрафіолетове й рентгенівське), здатне здійснювати іонізацію й дисоціацію молекул ататмосфери; 2) сонячний вітер і корпускулярні потоки з їхніми магнітними полями, що взаємодіють з магнітосферою (енергія окремих поривів сонячного вітру еквівалентна енергії ядерного вибуху потужністю 10-1 Мт). Під час переходу від мінімуму до максимуму 11-річного. сонячного циклу повна енергія потоку іонізуючого випромінювання збільшується втричі. У максимумі сонячного циклу температура в тропіках на 0, 5° вище, ніж у мінімумі; збільшується кількість гроз, зростає амплітуда коливань атмосферного тиску; посилюється загальна циркуляція атмосферних потоків. У середніх широтах після підвищення сонячної активності зростає повторюваність циклонів, що веде до збільшення кількості опадів. Ряд учених пояснює це послідовним поетапним переданням енергії з верхніх шарів атмосфери в тропосферу; коливання ультрафіолетового випромінювання впливають на концентрацію озону й змінюють температуру повітря, що спричиняє відхилення внаслідок обертання Землі вертикальних повітряних потоків, які породжують східні й західні вітри. Від рівня сонячної активності сильніше залежать літні температури стратосфери. Передбачається, що періодичність «малих льодовикових періодів» пов’язана із широкомасштабними змінами рівня сонячної активності (період близько 2500 років). Численні ефекти впливу сонячної активності на біосферу здобули серйозне морфологічне й статистичне обґрунтування, але механізм їхнього фізичного впливу дотепер неясний, оскільки повний потік і спектральні складові сонячного випромінювання поблизу земної поверхні змінюються лише на частку відсотка. Однак всі живі організми чутливі до зовнішніх електромагнітних полів низьких і наднизьких частот, що впливають на фізико-хімічні властивості живих клітин. Передбачається, що організми використовують квазіперіодичні зміни параметрів зовнішнього середовища, у тому числі електромагнітних полів, для синхронізації біоритмів шляхом «настроювання» на зовнішню частоту, для орієнтації в просторі й т. ін. Так, якщо досить різко змінюється магнітне поле, в організмі людини одночасно спостерігається підвищення кров’яного тиску із одночасним спазмом кровоносних посудин, внаслідок чого бактерицидні властивості крові погіршуються. На поверхні Землі реєструються електромагнітні поля із частотою 104-105Гц і найбільшою інтенсивністю в діапазоні наднизьких частот, що чутливо реагують на будь-які прояви сонячної активності. Так, через 1, 5-2 доби після спалаху на Сонці напруженість магнітного поля в іоносфері на частоті 8 Гц змінюється більш ніж у 10 разів. В епоху максимумів сонячної активності зростає число інфарктів й інсультів, випадків виробничого й дорожнього травматизму, епідемічних захворювань, епізоотій.
Рис. 6. Зміна радіального приросту сосни протягом 90-річного циклу (у мм)
Рис. 7. Усереднена за циклами сонячної активності кількість захворювань холерою в Росії в 1823-1923 p.p. (за О. Л. Чижевським) Завдання земної екології передбачають здійснення астрономічних спостережень, а також спостережень із космосу не тільки за Землею, але й за Сонцем і ближнім космосом. У міру свого розвитку сучасна технологічна цивілізація стає дедалі більш уразливою до дії космічних факторів. Сонячна активність впливає не тільки на магнітосферу, атмосферу й біосферу Землі, але й на техніку, створену людьми. У роки активного сонця: • погіршується зв’язок у короткохвильовому, високочастотному й ультрависокочастотному діапазонах, телефонний і телеграфний зв’язок, особливо в освітленій сонцем півкулі й під час іоносферних бур; • спотворюються дані геомагнітних зйомок; • відбуваються збої й катастрофи в енергетичних мережах; • посилюється корозія магістральних трубопроводів; • зменшується строк експлуатації ШСЗ через посилення гальмування у верхніх шарах атмосфери, що розбухає (15.07.2000 р. вийшла з ладу космічна рентгенівська обсерваторія ASCA (Японія)). Слабко захищені від потужних проявів сонячної активності електронні й комп’ютерні системи й мережі, системи навігації, системи керування й контролю атомних станцій та військових об’єктів. 1999 року була розроблена «шкала космічної погоди», що стало першою спробою здійснити систематичне дослідження всього комплексу явищ сонячно-земних зв’язків, потенційно небезпечних для земної цивілізації. Виділяються 3 категорії явищ: геомагнітні бурі, радіаційні бурі й порушення радіозв’язку. Кожна категорія розділяється на 5 рівнів: незначний (1 бал); помірний (2 бали); сильний (3 бали); дуже сильний (4 бали) і екстремальний (5 балів). Найнебезпечніші екстремальні геомагнітні бурі, що призводять до цілковитого знеструмлення мереж електроживлення, появи сильних струмів у трубопроводах і практично повного припинення радіозв’язку на всіх частотах. Екстремальні радіаційні бурі спричиняють небезпечне опромінення космонавтів, екіпажів і пасажирів висотних літаків. У цей час на Землі 88 % всієї енергії людство одержує за рахунок спалювання природного вуглецевого палива (щорічно спалюють 4 млрд. тонн вугілля, 3, 5 млрд. тонн нафти, десятки трильйонів кубометрів газу, деревину, торф і т. ін.), що забруднює навколишнє середовище на 60 %. Ідея використання «безкоштовної» сонячної енергії для потреб земної енергетики лягла в основу застосування космічних технологій: 1. Орбітальні відбивачі-рефлектори для освітлення окремих полярних. 2. Орбітальні сонячні електростанції: проекти розроблені в Росії, СІЛА, Західній Європі і Японії. Проект КСЕ 2000 року передбачає виведення на екваторіальну орбіту експериментальної японської станції потужністю 10 МВт. У першій половині XXI ст. США планує створити 60 КСЕ потужністю 5 ГВт кожна з переданням енергії на Землю у вигляді мікрохвильового променя. Існуючі сонячні батареї мають ККД близько 30 %.
|