Билет 1. 1.) До форм суспільної свідомості відносяться: а) право; б)філософія:; д) наука; ж) мораль; з) мистецтво; к) релігія.

1.) До форм суспільної свідомості відносяться: а) право; б)філософія:; д) наука; ж) мораль; з) мистецтво; к) релігія.

с) форма правління; е) культура; и) соціально-економічна формація - не відносяться до форм сусп. свід.

2.) До якої течії чи епохи належать наступні філософи:

3.) Поясніть принцип економії мислення У. Оккама.

Оккам настаивал на том, что всякое подлинное объяснение должно быть предельно простым. Этот принцип «экономии мышления» получил название «бритвы Оккама». Сам Оккам формулировал его следующим образом: «сущности не следует умножать без необходимости». Этот принцип он использовал для того, чтобы удалить из философской системы множество метафизических понятий и принципов, введенных в неё его предшественниками (в частности – Дунсом Скотом), упразднив, например, различение «существования» и «сущности», «общих» и «единичных» субстанций, «души» и «способностей души».

Сам принцип можно объяснить так: “ Если разница между двумя объяснениями только в том, насколько они сложнее, то более простое, как правило, лучше.” Другими словами: “Чем больше предположений вы должны сделать, чтобы объяснить, тем хуже это объяснение. То есть не надо делать больше предположений, чем это нужно минимально”.

4.) Доведіть, що М. Кузанський є одним з засновників діалектики.

Аналіз вчення Миколи Кузанського дає змогу особливо яскраво побачити різницю між старогрецькою трактовкою буття і трактовкою буття в епоху Відродження.

Микола Кузанський, як і більшість філософів його часу, орієнтувався на традицію неоплатонізму. Однак при цьому він переосмислював вчення неоплатоників, починаючи з ценрального для них поняття «єдиного». У Платона і у неоплатоників, як ми знаємо, єдине характеризується через протилежність «іншому», неєдиному. Цю точку зору поділяли піфагорійці та елеати, які протиставляли єдине множинності, границю – безмежності. Кузанець, який поділяв принципи християнського монізму, заперечує античний дуалізм і заявляє, що «єдиному ніщо не протилежне». А звідси він робить характерний висновок: «все є все» – формула, яка звучить пантеїстично і безпосередньо передує пантеїзму Жордано Бруно.

Ця формула неприйнятна для християнського теїзму, який принципово відрізняє творіння («все» від творця («єдиного»), але, що не менш важливо, вона відрізняється і від концепції неоплатоників, які ніколи не ототожнювали «єдине» з «усім». Ось тут і проявляється новий підхід до проблем онтології. З твердження, що єдине не має протилежності, Кузанець робить висновок, що єдине тотожне з безмежністю, нескінченністю. Нескінченність – це те, більшим від чого ніщо не може бути. Тому Кузанець називає її «максимумом», єдине ж – «мінімумом». Отже, Микола Кузанський відкрив принцип збігу протилежностей максимуму і мінімуму. Отже, єдність протилежностей є найважливішим методологічним принципом філософії Миколи Кузанського, що робить його одним з родоначальників новоєвропейської діалектики.

5.) Як співвідносяться поняття “мудрець”, “філософ”, “вчений”. Якого мислителя можна вважати еталоном філософа, чому?

Фило́ соф — человек, который занимается поиском истины, изучением сущего. В связи с тем, что каждый человек на протяжении всей своей жизни занимается поиском истины, философами называют тех людей, которые этому занятию уделяют первоочередное внимание.

Мудрец во многих культурах — особо почитаемый человек, часто старейшина, наделённый мудростью, которой часто приписывается божественное происхождение. В Греции различали «мудрецов» и «любителей мудрости» — философов, исторически поколение «мудрецов» сменилось поколениями «философов». В древнем мире понятие «мудрец» часто идентифицировалось с понятием «ученый».

Учёный — специалист в какой-либо научной области, внёсший реальный вклад в науку.

Еталон філософа - це достатньо суб’єктивне поняття, бо для кожного він свій. Та на мою думку еталоном філософа є Платон, бо цей унікальний чоловік виконав насправді дуже велику роботу - заклав основи філософії на століття вперед. Багато експертів навіть заявляють, що християнство в свої ранні роки брало його матеріал для створення своєї філософії.

Эталон философа мудрец-философ.

Учёный хранит знания, философ собирает их в образ, а мудрец пьёт их из первоистока в виде образа.

Истинный мудрец понимает, что вечные проблемы бытия – на то и вечные, что не имеют исчерпывающих, раз и навсегда данных решений. Чем глубже и тоньше данный ответ, тем больше новых вопросов ставит он перед свободной и творческой человеческой мыслью. Стремление к мудрости, любовь к самому процессу ее обретения – пожалуй, именно это является главным делом жизни мудреца-философа, который – в отличие от самодовольного глупца – знает о своем незнании, а потому и не утрачивает воли к бесконечному совершенствованию.