Хімічні властивості берилію та його сполук.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Берилій є типовим амфотерним елементом: в звичайних умовах він не утворює простих іонів; для нього характерні комплексні іони, як катіонного так і аніонного типу. В усіх стійких сполуках ступінь окиснення берилію +2. Для Ве(ІІ) найбільш характерне координаційне число 4(sp³ – гібридизація валентних орбіталей).

При нагріванні берилій згоряє в кисні і на повітрі; взаємодіє з сіркою, азотом. З галогенами реагує при слабкому нагріванні або при звичайній температурі.BeO, BeS, Be₃N₂, BeCl₂, BeF₂, BeI₂, BeBr₂.

Захисна оксидна плівка перешкоджає взаємодії берилію з водою. Але, подібно до алюмінію, він реагує з кислотами і лугами:

В концентрованих колоїдних HNO₃ i H₂SO₄ берилій (як і Al) пасивується.

Більшість неорганічних сполук Ве(ІІ) є в звичайних умовах полімерними і є кристалічними речовинами білого кольору. Координаційне число незалежно від типу кристалічної решітки у берилію рівне 4. У кислих водних розчинах іони Ве²⁺ знаходяться у вигляді міцних аквакомплексів [Be(H₂O)₄]²⁺; в сильно лужних розчинах – в вигляді іонів [Be(OН)₄]²⁺.

При сплавлянні реагує з основними і кислотними оксидами:

При нагріванні взаємодіє з кислотами ілугами:

Гідроксид Ве(ОН)₂ – полімерна сполука, нерозчинна у воді. Отримання гідроксиду берилію і його відношення до кислот і лугів можна виразити наступною сумарною схемою:

Як показує схема, в кислих розчинах (надлишок іонів Н₃О⁺) стійкі аквакомплекси берилію(ІІ), в лужних (надлишок іонів ОН^-) – тетрагідроксоберилат(ІІ) – комплекси. При кристалізації сполук з кислих водних розчинів аквакомплекси переходять в склад кристалогідратів з 4 молекулами води: BeSO₄ × 4H₂O, BeCl₂ × 4H₂O, Be(NO₃)₂ × 4H₂O. Виділення кристалогідратів з меншою чи більшою кількістю молекул води свідчить про утворення похідних поліядерних комплексів.

Внаслідок відносно високої поляризуючої дії іона Ве²⁺ його солі піддаються помітному гідролізу:

В залежності від концентрації розчину і типу присутні в розчині аніонів механізм гідролізу може виявитися істотно різним. Зокрема, гідроксокомплекси складу [Be(OH)(H₂O)₃]⁺ можуть полімеризуватися в багатоядерні комплекси, наприклад [Be₃(OH)₃(H₂O)₆]³⁺ імовірно наступної будови або 3Ве²⁺ + 3НОН Û [Be₃(OH)₃]³⁺ + 3H⁺. При зв’язуванні протонів Н⁺ (Н3О⁺) наприклад, аніонами СО₃^2-, SH^-, полімеризація може проходити аж до утворення полімерного гідроксиду:

Гідроксоберилати у водних розчинах існують лише при великому надлишку лугу, інакше вони повністю гідролізують.

З простих речовин при великому нагріванні (1350°С); отримати можна дією H₂S:

Сульфід повністю гідролізує у гарячій воді. Йому питаманна амфотерна природа, яка виявляється при сплавлянні з основними і кислотними сульфідами:

Найбільше значення має хлорид і фторид: BeCl₂ i BeF₂. Амфотерність BeHal₂ найбільш чітко проявляється у фториду. Так при нагріванні BeF₂ з основними фторидами утворюються фтороберилати:

При взаємодії з кислотними фторидами утворюються солі берилію:

Схильність утворювати катіонні й аніонні комплекси у берилію проявляється і при розплавленні його солей:

При утворенні сполук типу ВеХ₂, наприклад, BeCl₂, атоми берилію переходять у збуджений стан.

При цьому за рахунок розпаровування електронів утворюється 2 ковалентні зв’язки і відбувається sp – гібридизація: валентні електрони утворюють 2 рівноцінні sp – гібридні хмари, витягнуті в протилежних напрямах. Отже, молекули ВеХ₂ мають лінійну будову.

Загальне число валентних електронів у молекулах, подібних до BeCl₂, недостатнє для того, щоб цілком заповнити зовнішній електронний шар атома берилію. Тому такі молекули називаються електроннодефіцитними. Так, в молекулі BeCl₂ у зовнішньому шарі атома берилію розміщено лише 4 електрони. Тому атом берилію здатний бути акцептором електронних пар й утворювати ще два ковалентні зв’язки за донорно-акцепторним способом. В той же час кожний атом хлору (чи будь-якого галогену), що входять до складу молекули BeCl₂, має неподілені електронні пари і може виступати як їхній донор. Тому при охолодженні газоподібного хлориду берилію між окремими молекулами BeCl₂ виникають нові ковалентні зв’язки.

Утворюється з елементів при сильному нагріванні (t > 1000°С). розкладається водою при нагріванні:

З простих речовин не утворюються. Отримують взаємодією гідриду літію з хлоридом берилію в ефірному розчині:

Гідрид берилію – активний сильний відновник; реагує (з розкладом) з водою:

Схожість берилію з алюмінієм (діагональна схожість).

Ця подібність проявляється в атмосферних властивостях берилію і його сполук. Аналогія властивостей по діагоналі проявляється в групах неперехідних елементів, зокрема для Li – Mg, Be – Al, B – Si, і меншою мірою для Na – Ca, K – Sr. Яскраво виражену подібність, як правило, пояснюють або близькими розмірами, або близькими значеннями відношень заряду до радіусу.