Вимоги щодо виконання електропроводок

Згідно з вимогами технічного документа “Правила будови електроустановок. Електроустаткування спеціальних установок. ДНАОП 0.00 – 1.32 -01. – Київ: Укрархбудінформ, 2001” у будинках треба застосовувати кабелі та проводи з мідними жилами (пункт 2.5.3). Найменший переріз жил проводів для групової мережі – 1, 5 мм² , а розподільної до квартирних щитків лічильників – 2, 5 мм².

У новобудовах електропроводка виконується заховано. У наявних будинках електропроводка може бути захованою чи прокладеною в коробах.

Електропостачання окремої квартири починається з увідного розподільного щитка (ВРЩ). ВРЩ встановлюють, зазвичай, в нішах у місцях загального користування (коридорах, сходових майданчиках тощо). ВРЩ отримує живлення від увідного розподільного пристрою будинку вертикальними стояками. Від ВРЩ може відходити декілька групових ліній.

Електропостачання окремого будинку (котеджу) здійснюється відгалуженням від повітряної лінії через увід у будинок. На вводі розташовують увідний розподільний пристрій (ВРП), від якого отримують живлення житлові, побутові та присадибні приміщення. Електропостачання окремих присадибних будівель (бані, теплиці), а також помп виконують ізольованими проводами чи кабелем. Якщо в присадибних будівлях передбачаються розетки, то там на вводі розташовують окремий груповий розподільний щиток.

Внутрішні електропроводки влаштовують з дотриманням вимог щодо характеру приміщень: сухі чи нормальні, вогкі, особливо вогкі, жаркі тощо.

Мережі живлення та розподільні мережі допускається виконувати кабелями з алюмінієвими жилами у тому разі, коли їхній розрахунковий переріз дорівнює 16 мм² і більше.

Електропроводку в приміщеннях виконують заховано в каналах будівельних конструкцій, чи відкрито в електротехнічних плінтусах, коробах тощо. У ванних кімнатах, санвузлах, душових електропроводка повинна бути захованою.

Вимикачі на стіні рекомендується встановлювати на висоті 0, 7-1, 0 м, штепсельні розетки - на висоті 0, 3 – 0, 6 м від підлоги. Вимикачі та розетки відкритої електропроводки встановлюють на підкладках з негорючого та непровідного матеріалу товщиною не менше 10 мм. Не допускається встановлення розеток і вимикачів у ванних кімнатах, душових, саунах і санвузлах. Якщо там розетки все ж необхідні (наприклад, для вмикання приладів гідромасажу чи інших побутових приладів), то така мережа повинна бути оснащена електромеханічним ПЗВ з номінальним вимикальним диференційним струмом не більше 30 мА.

У житлових кімнатах необхідно передбачати хоч одну розетку на струм 10 А, а у кухнях квартир – не менше 4-х розеток на струм 10 А. Допускається встановлення здвоєних розеток у приміщеннях кухонь і їх ураховують як дві окремі розетки.

У передпокої (прихожій кімнаті) встановлюють дзвінок, а біля входу в квартиру – кнопку дзвінка.

Однополюсні вимикачі для комутації кіл освітлення необхідно встановлювати в розриві фазного провода.

Проводи прокладають у трубах у тому випадку, коли передбачається їхня заміна чи їх необхідно захищати від механічних ушкоджень.

Нанесення електропроводки на план квартири

Перед прокладанням проводки на плані приміщень квартири (котеджу) наносять шляхи прокладання проводів, розташування електроустаткування, комутаційної апаратури тощо. Для прикладу на плані однокімнатної квартири (рис. 3.1) зображені електропроводка з приєднаними до неї світильниками, штепсельними розетками, вимикачами, електродзвінком, принципова схема якої наведена на рис. 2.1.

Рис. 3.1. План однокімнатної квартири з електропроводкою

Устаткування електропроводки (встановлювальну арматуру) на плані позначають умовними зображеннями, що наведені в Додатку 1.

Для приєднання квартири до електромережі застосовуються квартирні щитки (рис. 1.2). У багатоповерхових будинках квартирні щитки різних квартир суміщаються у поверховий щиток (рис. 1.1), який розташовують на сходовому майданчику поверху.

У квартирному щитку встановлюють захисну апаратуру, пристрої захисного вимкнення та лічильник електроенергії. На рис. 1.3, рис. 1.6 і рис.1.7 наведені варіанти схем електропостачання квартири з різним наповненням щитків. До приймачів квартири підводяться три проводи: фазний провід L, нейтральний (нульовий) провід N та захисний провід РЕ. Захисний провід не проходить через комутаційні апарати, а нейтральний проходить через ПЗВ (схема типу TN-C).

На вводах у будинки встановлюють також обмежувачі перенапруг для захисту проводок і устаткування від перенапруг.

Квартирні приймачі можуть живитися через автоматичні вимикачі з пристроями захисного вимкнення високої чутливості з номінальним струмом уставки 6, 10 чи 30 мА. На вводах у квартиру застосовують ПЗВ середньої чутливості з уставкою 100, 300 і 500 мА. Встановлення ПЗВ є обов’язковим, якщо автоматичний вимикач чи запобіжник не забезпечує часу вимкнення 0, 4 с за номінальної напруги 220 В і якщо устава не охоплена системою зрівнювання потенціалів, чи якщо розетки розташовані зовні приміщень або в приміщеннях з підвищеною небезпекою. У житлових будинках не повинні застосовуватися ПЗВ з автоматичним вимкненням у разі зникнення чи неприпустимого зниження напруги. ПЗВ повинен бути працездатним протягом не менше 5 с у разі зниження напруги до 50% від номінальної.

На вводі в будинок повинна бути виконана система зрівнювання потенціалів шляхом сполучення таких струмовідних частин: основний захисний (уземлювальний) провідник; сталеві труби комунікацій будинків і між будинками; металеві частини будівельних конструкцій, блискавкозахисту, системи центрального опалення, вентиляції та кондиціонування. У мережі необхідно додатково здійснювати зрівнювання потенціалів між струмовідними частинами стаціонарних устав, нульовими захисними провідниками всього електроустаткування. Для ванних і душових приміщень додаткова система зрівнювання потенціалів обов’язкова і її треба приєднувати до РЕ шини.

Нагрівальні елементи, що закладені в підлогу, повинні бути покриті уземленою металевою сіткою, сполученою зі системою зрівнювання потенціалів.