Елементи системи оподаткування

Елементи оподаткування – це складові системи оподаткування без наявності яких її функціонування буде не ефективним і не задовольнятиме поставленим завданням згідно обраної економічної доктрини на конкретному історичному етапі соціально-економічного розвитку держави.

Елементи оподаткування:

а) платники податку;

б) об’єкт оподаткування;

в) база оподаткування;

г) ставка податку;

ґ) податковий період;

д) порядок обчислення податку;

е) строк та порядок сплати податку;

є) строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Ø Платники податку (суб’єкт оподаткування) – це платник податку, тобто, та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Його головними обов’язками є: обов’язковість, повнота та своєчасність сплати, ведення податкового обліку на підприємстві.

Ø Об’єкт оподаткування – вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Це - другий за черговістю елемент оподаткування. Ключовими об’єктами оподаткування виступають:

а) майно;

б) товари;

в) дохід (прибуток) або його частина;

г) обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг)

ґ) інші об'єкти, визначені податковим законодавством.

Ø Базою оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. Встановлюються для кожного податку окремо. У різних випадках один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.

Ø Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Рис. 1.1. Види податкових ставок

Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку.

Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком.

В податковому законодавстві розрізняють також універсальні та диференційні ставки оподаткування

Метою запровадження абсолютних та відносних ставок є – створення або однакових, або різних умов оподаткування для усіх платників. В одних випадках тільки єдина ставка ставить всіх платників у рівне становище, а диференціація створює комусь пільгові, комусь жорсткіші умови (наприклад, податок на прибуток). В інших випадках, навпаки, саме диференціація забезпечує рівноцінність в оподаткуванні (наприклад, встановлення ставок земельного податку в залежності від родючості грунтів, місця знаходження земельної ділянки тощо).

Встановлення податкових ставок є найважливішою і найскладнішою проблемою оподаткування. Саме недосконалість ставок може порушити як фіскальну значущість, так і регулюючу дію того чи іншого податку. В залежності від економічних завдань, що постають перед податковими органами, в практиці оподаткування можуть застосовуватись різні комбінації податкових ставок.

З курсу макроекономіки вам напевно відома, так звана, крива економіста Артура Б.Лаффера, яка демонструє залежність між податковими надходженнями та податковими ставками. [*] Дана залежність досліджувалась Лаффером на початку 80-років для оптимізації податкового навантаження в США. Дослідження, які він провів доводили, що при підвищенні податкових ставок податкові надходження зростають до певної величини. Подальше їх збільшення призводить до зворотнього ефекту.

Звичайно, що точно визначити оптимальну податкову ставку - t_A на практиці досить складно. В США гранична податкова ставка на той період складала близько 32%.

Ø Податковий період - це період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Він може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

Види податкового періоду:

- календарний рік;

- календарний квартал;

- календарний місяць;

- календарний день.

Ø Порядок обчислення податку - це процес множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Специфічні ставки, фіксовані ставки та інші показники, встановлені для цілей оподаткування у вартісному вимірі, підлягають індексації в у визначеному порядку.

Ø Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:

- відстрочки;

- розстрочки;

- податкового кредиту.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом або законами з питань митної справи в готівковій або безготівковій формі.

Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку - це період часу, що обмежується звітним податковим періодом, для подання платниками податкової звітності в якій декларується база оподаткування та відбувається погашення податкових зобов’язань.

Податкові декларації подаються до органів ДПС за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у т. ч. в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у т. ч. в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

д) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Податкова декларація подається до органу ДПС за вибором платника податків в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею.

У разі якщо у майбутніх податкових платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються.

Податкова пільга - передбачене податковим чи митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, або сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності законних підстав.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку чи збору;

г) звільнення від сплати податку або збору.

1.3.Класифікація податків та їх характеристика

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їx роль у податковій політиці держави, напрям i характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками: