Типи комп’ютерних мереж. Поняття про мережну взаємодію.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Комп'ютерна мережа — це сукупність комп’ютерів та інших пристроїв, з’єднаних каналами передавання даних.

У комп’ютерних мережах використовуються кабельні (за допомогою телефонних ліній, оптоволоконних каналів, мережних кабелів) або бездротові канали (за допомогою стільникового, супутникового зв’язку, Wi-Fi, радіохвилі тощо).

За допомогою комп’ютерної мережі стає можливим спільне використання пристроїв (принтерів, сканерів, модемів, носіїв інформації, DVD-приводів тощо) та програмного забезпечення.

Щоб у мережі можна було обмінюватись даними, кожному комп’ютеру присвоюють унікальне ім’я та адресу. Більш детально це питання ви вивчатимете в 9 класі.

Комп’ютерні мережі можуть з’єднувати різну кількість комп’ютерів та охоплювати різні за величиною території.

Мережу, яка з’єднує комп’ютери, що розташовані в межах кабінету, приміщення, одного або кількох будинків, називають локальною (ЛОМ, англ. LAN).

Локальні мережі створюються в навчальних закладах, банках, інших організаціях. У локальній мережі може бути від двох до кількох сотень комп’ютерів. Головною особливістю локальної мережі є порівняно короткі, швидкісні, якісні лінії зв’язку.

Різні локальні мережі можуть з’єднуватись між собою.

Мережі, що з’єднують комп’ютерні мережі та окремі комп’ютери, розміщені в різних містах і країнах, частинах світу, називають глобальними (WAN). У глобальних мережах часто використовуються існуючі лінії зв’язку, наприклад телефонні, телеграфні, стільникові лінії.

Найбільш відомою глобальною мережею є Інтернет. Інтернет також називають мережею мереж. Існують ще й інші глобальні мережі. Наприклад, мережі банківських систем, мережі авіакомпаній, наукових організацій тощо.

Інтернет — всесвітня система взаємосполучених комп’ютерних мереж. Інтернет складається з великої кількості локальних і глобальних мереж, пов’язаних між собою з використанням різноманітних дротових і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, наприклад www та електронна пошта.

Таким чином, існують різні класифікації комп’ютерних мереж:

· за способом апаратного під’єднання мережі поділяються на дротові, бездротові та змішані;

· за кількістю комп’ютерів і місцем розташування — на локальні та глобальні.

Комп’ютери в мережі можуть мати різне призначення. Наприклад, до різних комп’ютерів можуть бути приєднані периферійні пристрої. Для того щоб використати один з них, до вказаних комп’ютерів надсилається запит. У відповідь ці комп’ютери надають послуги з доступу до власних або мережних ресурсів.

Мережна взаємодія полягає в надсиланні запитів від одних комп’ютерів мережі до інших комп’ютерів і пристроїв та отриманні у відповідь доступу до певних ресурсів мережі.

Ті комп’ютери, які надають доступ до власних та мережних ресурсів іншим комп’ютерам, називають серверами, а ті, що користуються послугами серверів, — клієнтами або клієнтськими комп'ютерами.

На цьому уроці ми більш детально розглянемо локальні мережі.

Локальні мережі у свою чергу поділяються на однорангові та багаторангові.

В одноранговій мережі всі комп’ютери рівноправні, мають однакові права (ранги) щодо доступу до ресурсів кожного комп’ютера та до периферійних пристроїв. Кожен користувач мережі може визначити папки і файли, які він надає для загального користування.

У таких мережах операційна система комп’ютерів забезпечує їм однакові можливості.

Перевагою однорангових мереж є працездатність мережі в разі виходу з ладу будь-якого з комп’ютерів, а недоліком — певна складність під час розподілів прав клієнтів у мережі.

Прикладом такої мережі може бути мережа кабінету інформатики. Щоправда, мережа кабінету інформатики може бути й багаторангова.

У багаторанговій мережі виділяють більш потужний комп’ютер (сервер), що забезпечує роботу локальної мережі. Решту комп’ютерів локальної мережі називають робочими станціями. На сервері розміщують файли, програмне забезпечення для спільної роботи користувачів та ін.

Недоліком є необхідність виділення окремого комп’ютера в ролі сервера, а також залежність клієнтських комп’ютерів від його роботи.

Користувачі локальної мережі можуть об’єднуватись у робочі групи з певною назвою. Це дає змогу в одноранговій мережі виокремити певних користувачів. Наприклад, окремий кабінет у мережі школи.

Усі ресурси локальної мережі, до яких можна отримати доступ з певного комп’ютера, називаються його мережним оточенням. Вміст мережного оточення відображається в однойменній папці. Щоб її відкрити, слід вибрати Мережне оточення в меню Пуск або в області завдань вікна будь-якої папки.

Для навігації комп’ютерною мережею (отримання доступу до мережних ресурсів) можна також використати Провідник, файлові менеджери, програми керування локальною мережею. (Учитель пояснює та демонструє кожен спосіб).

Щоб побачити всі комп’ютери робочої групи, слід клацнути посилання Показати комп'ютери робочої групи в області завдань вікна цієї папки. Кожен комп’ютер у мережі має власне ім’я. Наприклад, комп’ютер учителя може мати ім’я teacher1, комп’ютери учнів — pupil_1, pupil_2, комп’ютер бібліотеки — bibliot4, шкільний сервер — school.

Використовуючи підручник, конспект уроку, заповнити таблицю: