Неформальні зустрічі. Багато ділових питань вирішуються в неофіційних умовах

Багато ділових питань вирішуються в неофіційних умовах. Ділові прийоми можуть проводитись у формі коктейлю, сніданку, обіду або вечері. Говорити про справи прийнято тільки після кави. Французи не люблять з ходу обговорювати питання, що цікавлять їх найбільше. До них краще підходити поступово, після розмов на різні нейтральні теми, і як би мимохідь, — між грушею і сиром, тобто наприкінці обіду.

Для бесіди за бенкетним столом найбільш слушні теми — спектаклі, кни­ги, виставки, туризм та визначні пам'ятки країни, регіону, міста. Особливо високо цінується в співрозмовнику знання питань культури і мистецтва, і в першу чергу французького. Французи будуть улещені інтересом, що вияв­ляється до їхньої країни та її культурної спадщини (при цьому з досадою сприймається погане знання французької мови). Французи не люблять захоплення іноземними речами, звичками тощо. Вони люблять підкреслювати свою незалежність. Але в розмові не варто торкатися питань віросповідання, особистих проблем, питань, пов'язаних зі службою, доходами і витратами, політичними пристрастями, власними хво­робами, родинним станом.

Представники еліти французького суспільства добре знають філософію, історію, мистецтво, з ними бажано підтримувати розмови на ці теми. Фран­цузи — досвідчені майстри світської бесіди, відчувають себе як риби у воді в атмосфері коктейлів. У ході Small talk вони люблять поговорити про історію країни, політику, скандали. Якщо, наприклад, в Англії мистецтво розмови часто зводиться до уміння мовчати — у цьому англійці вбачають стриманість і коректність, — то у Франції люблять і вміють блиснути словом, сказати комплі­мент. Якщо в Англії ретельно уникають усіляких натяків стосовно особисто­го життя, то у Франції — навпаки.

Виняткова честь, якщо ви отримали запрошення додому на вечерю. При­бути на вечерю бажано на чверть години пізніше призначеного господарем часу. Варто принести із собою подарунки, квіти (тільки не білі, і не хризанте­ми чи гвоздики, які, як вже зазначалось, у Франції вважаються символом скор­боти і нещастя). Можна взяти пляшку коньяку, шампанського чи дорогих ма­рок вина, гарну коробку шоколадних цукерок.

Предметом національної гордості французів є кухня. Вечерю як правило розпочинає господар, бажаючи всім bоп арре’tit. За вечерею підтримуються будь-які захоплені коментарі з приводу якості блюд і напоїв на столі. За сто­лом не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати блюдо за своїм сма­ком чи користуватися прянощами, це може бути розцінене як неповага до смаку господарів.

Культура споживання спиртних напоїв, які є неодмінними супутниками французької гостинності, припускає бокал вина або чарку аперитиву (порт­вейн, лікер, віскі із содовою), до яких подаються солоні горішки, печиво, не­великі сандвічі із сиром чи шинкою, три-чотири келиха вина (біле — під рибу і морепродукти, червоне — під м'ясо і сир), а після десерту кава чи чарка дижестива (фруктова горілка, міцний лікер або коньяк). Найважливішою вимо­гою є помірність у вживанні напоїв.

Зазвичай, перед тим, як випити, французи проголошують тост: 3а ваше здоров 'я!. Рахунок у ресторані сплачує той, хто запрошує. До офіціанта звертаються гарсон, до офіціантки — мадемуазель.

Не примушуйте офіціанта довго чекати, вибираючи своє меню. Якщо в меню не зазначено, що ціна вміщує чайові, додайте до рахунку 10 відсотків. Якщо ж обслуговування в ресторані сподобалось, можна додати чайові, навіть якщо вони були включені в меню. Офіціант приносить відвідувачу рахунок на тарілці, накритою серветкою (для того, щоб інші не побачили суму). У такому випадку і гроші варто класти під цю ж серветку. Чайові прийнято давати і у гардеробі.