Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






ЛЕКЦІЯ 15: Ділова атрибутика




1. Візитні картки.

Історія застосування візитних карток.

Типи оформлення візитних карток.

Азбука користування.

2. Ділові подарунки.

Особливості вибору.

Оформлення і вручення подарунків.

Вибір і вручення квітів.

Етикет отримання подарунка.

Типові помилки вибору, вручення та одержання ділового подарунку.

3. Діловий одяг.

Вимоги до одягу для чоловіків.

Вимоги до одягу для жінок.

4. Основні принципи оформлення офісу.

 

1. Історія застосування візитних карток

Візитним карткам як елементу ділових стосунків не було місця в існуючій командно-адміністративній системі, тоді як наші іноземні партнери, особли­во в розвинутих країнах Європи і Америки, завжди приділяли їм належну увагу.

Уперше візитні картки почали застосовувати в Китаї у ІІІ столітті під час розквіту Сунської культури. II ст. н.е. — китайці прикріплюють невеликі аркуші рисового паперу або клаптики шовку з вказівкою імені дарувальника до подарунків впливовим чиновникам. На них же пишуть побажання і компліменти адресату. Китайським чиновникам спеціальним указом включалось в обов'язки мати візитні картки на червоному офіційному папері.

В ХУІ-ХУІІст. візитівками вже користувались мешканці Венеції і Флоренції.

XVII ст. — придворні французького короля Людовіка XIV користуються «візитними квитками». Точніше, гральними картами, на яких зазначене ім'я власника. Її виготовляли вручну писарі з шикарною каліграфією. Зміст такої візитки був настільки лаконічним, що обмежувався тільки ім'ям власника і посадою. Пізніше їх замінять маленькі гравюри і листівки. Форма, колір, формат візитної картки повинні були відповідати визначеним правилам. Так, параметри візитки строго відбивали соціальний стан хазяїна. Кожна нова візитка ставала усе більшою і розкішнішою від попередньої.

1731 р. — найдавніша рукописна візитка Європи, що дійшла до наших днів, виготовлена у Флоренції. Праобраз сучасної візитної картки з'явився ще у XVI столітті в університеті Подуі: деякі студенти, коли від'їжджали на канікули, залишали своїм професорам кольорову мініатюру із зображенням фамільного гербу, підписуючи під ним своє ім'я і дату. Це було як знак дружньої поваги.

Перша друкована візитна картка, що знайдена в Німеччині, відноситься до1786 року.

XVIII ст. — у кращих домах Європи ставлять підноси, на яких гості залишають свої картки. Модною прикрасою вітальні стає опудало ведмедя, що тримає такий піднос на витягнутих лапах. Власні візитки зберігають у різьблених та інкрустованих коробочках з порцеляни, срібла або золота, чужі — у спеціальних альбомах.

Правила етикету стосовно візиток були такі ж суворі, як і правила поведінки за столом. Наприклад, разом із візиткою, де закреслене ім'я, ви отримували гарантії дружби з тим, хто її дав. А загнутий кутик чи певна літера в кутку був пропуском людини в деякі кола.



1854 р. — парижанин Андре Діздері винаходить фотоапарат, що дає можливість друкувати до 16 однакових зображень на одному аркуші.

В Росії візитівками стали користуватись на початку XIXст., особливо за часів царювання Катерини II,якій дуже подобались новинки в етикеті. Вони відзначалися орнаментикою і чудернацькими гербами власників - це відлуння моди на все французьке. Після революції візитки викорінили й оголосили їх буржуазним пережитком.

У кінці XIXст. вигляд візитної картки змінився. Вензелі й витіюваті картинки виходять з моди. Стильною прикрасою вважається незвичний шрифт. У Петербурзі Товариство Св. Євгенії заробляє гроші на виробництві заготовок для візиток. Вказівка адреси власника стає обов'язковим елементом оформлення чоловічої картки, на дамських адресу не друкують. Став переважати більш діловий стиль, візитка почала виконувати суто інформаційні функції. На ній почали вказувати окрім ім'я та прізвища, титул, рід занять та адресу її волода­ря.

Початок XX ст. — відродження візиток з написами і малюнками ручної роботи. Імена власників пишуть чорнилом з ліщини, що набуває бронзового кольору після нанесення на папір. У Росії розробкою світських візиток займаються відомі художники Лев Бакст і Олександр Бенуа.

1907 р. — заповзятливий одесит Мирон Поросюк видає "Ілюстрований прейскурант візитних карток і весільних квитків", що містить понад 50 видів візиток з вказівкою їхніх цін і докладним описом. 1917-1991 рр. — візитки зникають з ужитку радянських громадян. Ними користуються лише дипломати й перші особи держави. Манері писати прізвище перед ім'ям і по батькові, що усталилася десятиріччями, іноземці щиро дивуються й досі.



Радянські візитки були стандартного горизонтального розміру і з цілковитою відсутністю дизайнерської думки.

XXI ст. — візитками обзаводяться всі як один, однак про правила оформлення карток і поводження з ними знають одиниці.

Зате з приходом демократії на зміну скромності прийшло саморекламування. Пост-радянські візитки стали агресивні, престижні і навіть надмірно розцяцьковані. На візитках почали заробляти гроші дизайнери - декоративні прийоми, дорога типографія, об'ємне тиснення . Тексти почали розміщати не тільки з лицьового боку, а й зі зворотного. З'явилися подвійні і навіть потрійні карточки-„розкладачки", зі згинами, відривні, переплетені натуральною шкірою та навіть парфумовані! Дійшло вже до того, що з'явилися візитки із дерева і пластмаси.

Однак для сучасних карток головне — їх інформативність та функціональність. Недарма англійською мовою назва візитки — business card. В організації, яка турбується про свій імідж, візитні картки мусять бути виготовлені в одному стилі і одній кольоровій гамі, й різнитись для працівників різного рівня якіс­тю оформлення.

Сьогодні візитні картки використовуються в таких випадках:

• інформування в момент знайомства про себе і свою фірму чи підприєм­ство;

• інформування про себе осіб, у контактах з якими зацікавлені;

• підтримання контактів з партнерами, поздоровлення зі святом чи іншою знаменною подією;

• вираження подяки, співчуття, а також супроводження подарунка чи квітів.

Типи оформлення візитних карток

Залежно від призначення умовно можна виділити шість основних типів візитних карток:

Варіант А

На візитній картці вказується прізвище, ім'я та по батькові, посада, най­менування і адреса організації, де працює особа, а також її робочий і, якщо необхідно, номер мобільного чи домашнього телефону. Це класичний при­клад ділової візитки. Виготовляється вона виключно на білому картоні чітко встановленого розміру — 5 х 9 см (для жінок 5,5 х 9,5 см). Текст друкується розбірливим чорним шрифтом. Єдина допустима кольорова пляма — реклам­ний знак фірми у верхньому лівому кутку. Вгорі — назва фірми, де працює власник картки. По центру — його ім'я і прізвище (у нашій практиці — ім'я, прізвище та по батькові), під ними — посада. У лівому нижньому кутку — адреса фірми, у правому — телефони. Часто поряд з телефонами подають­ся контактні години для зв'язку, до­машній телефон зазначати не обо­в'язково, хоча й не заборонено: для представників деяких професій — це єдина можливість зв'язку з ними. На візитці можна вказати також но­мер факсу та електронної пошти. Цей тип картки використовується за наявності знайомства і застосовується як м'яка, ненав'язлива форма вияву вашої зацікавленості і надії на співробітництво.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал