Вибір вимикачів

При виборі і перевірці вимикачів його номінальні параметри порівнюють з параметрами мережі в тій точці, в якій його встановлюють. При цьому необхідно вибрати найбільш тяжкі умови роботи, які можливі в процесі експлуатації.

Номінальна напруга вимикача ІІ_{н.в .} повинна бути більшою або дорівнювати номінальній напрузі пристрою ІІ_{н.п .}.

Номінальний тривалий струм вимикача І_{н.в .} повинен бути більшим максимального струму пристрою І_{н.п .}, струм вимкнення вимикача І_вим ‑ більшим максимального розрахункового струму КЗ І_кз до моменту розходження контактів.

При визначенні розрахункового струму КЗ необхідно розглянути всі можливі варіанти схем КЗ і вибрати найбільш тяжкий, але імовірний режим. Як правило, найбільш тяжкі умови створюються при вимкненні трифазного КЗ без заземлення. Розрахунок аперіодичної складової ведеться за умови, що КЗ виникло в момент, коли напруга в одній із фаз дорівнює нулю. Номінальна потужність, яку повинен мати вимикач:

S= U _нI _{н. в.} 10^-6.

Розрахунковий час розімкнення береться рівним мінімально можливим в експлуатації.

Термічна стійкість апарату повинна бути перевірена за умовою проходження через вимикач струму КЗ протягом максимального часу, який визначається заданим часом спрацювання захисту та часом вимкнення інших вимикачів.

Номінальний струм електродинамічної стійкості вимикача повинен бути більшим найбільшого значення ударного струму, який може бути в пристрої. Частіше порівнюють з максимальним миттєвим значенням струму КЗ.