Класифікація видів оцінювання

У практиці оцінювання програм країни Європейського Союзу застосовують три основні види оцінювання залежно від місця оцінювання в проектному циклі.

Попереднє оцінювання (ex-ante) – здійснюється на етапі розроблення програми. Його мета – спрогнозувати успішність майбутньої програми. Такий прогноз сприятиме виявленню контексту програми, її актуальності, можливих ризиків, сильних і слабких сторін. Попереднє оцінювання допо­може вже на початковому етапі визначити мету й завдання програми, розро­бити правильні стратегії та підходи до розв’язання виявлених проблем, оцінити реальність потреби та можливість виконати програму, а також здій­снити аналіз ймовірного впливу від реалізації програми на різні аспекти со­ціального-економічного розвитку території, на макроекономічний розвиток країни загалом, визначення рівня узгодженості між різними змістовними компонентами програми тощо.

Проміжне оцінювання (ex-mid) – здійснюється в процесі виконання про­грами, і його мета – визначити рівень досягнення поставлених цілей (очіку­ваних результатів) програми та чинників, що сприяють (заважають) її успіш­ному виконанню. Результати проміжного оцінювання є основою для внесення змін у змістовні елементи та процес реалізації програми задля досягнення визначених нею результатів. Зокрема, коригуванню піддають процес або ме­ханізми реалізації програми.

Підсумкове оцінювання (ex-post) – здійснюється по завершенні програми й має на меті визначити рівень його впливу або наслідки та вивчити позитив­ний і негативний досвід для уникнення помилок у майбутньому. Це оціню­вання стосується питання про загальну ефективність програми. Підсумкове оцінювання спрямоване на вимірювання того, наскільки програма вплинула на проблеми, які мала розв’язати. Його мета – збір даних для вироблення підсумкового судження про програму.

Його можуть проводити

а) одразу по завершенні впровадження програми;

б) через 3-7 років по завершенні програми з метою визначення її довго­термінового впливу.

Кожен з видів оцінювання дає інформацію для прийняття управлінських рішень, а також допомагає побачити нові перспективи, підготувати звіт про суспільний результат від реалізації програми. Завдяки цьому оцінюванню підвищує розуміння учасників самого процесу, підвищує їхню відповідаль­ність за результати виконання програми, сприяє забезпеченню стійкого фі­нансування тощо.

Виділяють шість основних типів оцінювання залежно від завдання, яке стоїть перед тим, хто здійснюватиме оцінювання.

1. Оцінювання послідовності дій/заходів:

дає концептуальні відповіді на питання про логічну побудову програ­ми (логічний взаємозв’язок між причинами й наслідками);

дає концептуальні відповіді на питання щодо операційної логіки та послідовності дій у рамках програми. Оцінювання послідовності дій/заходів дає змогу оцінити правильність, послідовності етапів роботи та виявити рівень і характер впливу такої пос­лідовності на ефективність тарезультативність програми.

2. Попереднє оцінювання операційної стратегії– здійснюється до початку реалізації програми. Воно допомагає зрозуміти, як взаємодіють окремі час­тини програми, як між собою, так і з ресурсами, необхідними на виконан­ня програми. Таке оцінювання допомагає відповісти на запитання типу: чи достатньо людських ресурсів відповідної кваліфікації, необхідних для вико­нання складових частин програми? Чи своєчасно будуть надані фінансові, технічні й інші засоби для виконання програми згідно з графіком тощо. Крім того, таке оцінювання дає змогу визначити, чи відповідають цілі програми поточній ситуації (яка може змінитися з часом), чи правильно визначено об­сяг ресурсів, необхідних для впровадження програми, тощо. Загалом таке оцінювання допомагає мінімізувати ризики

3. Оцінювання процесу реалізації – дає детальну інформацію про те, чи відбувається реалізація програми згідно з планом, а також чи бенефіціари відчувають і сприймають короткотермінові результати програми. Таке оці­нювання доповнює зворотний зв'язок і тому допомагає керівництву.

4. Оцінювання шляхом дослідження окремих ситуацій (case study) – до­помагає керівництву програми вчитися на «живих» прикладах через вив­чення вдалого й невдалого досвіду, щоби в подібних ситуаціях повторювати рішення або, навпаки, одразу шукати інші. В цьому разі сила рішення має вирішальне значення.

5. Оцінювання довготермінових ефектів програми, або оцінювання впли­ву – проводиться, як правило, через 3-7 років по завершенні програми з ме­тою визначити реальний її (або сукупності програм) вплив на суспільство. За допомогою такого оцінювання виявляють справжні причиново-наслідкові зв’язки між поставленими цілями та досягнутими результатами.

6. Мега -оцінювання покликане об’єднати результати кількох оцінювань (короткотермінових, середньотермінових, довготермінових), відомих досліджень тощо стосовно певної тематики. При цьому, використовуючи загальні критерії та зводячи різноманітні дані, роблять висновок щодо надій­ності та дієвості отриманих результатів.

Кріи того оцінювання може бути як внутрішнім так і зовнішнім. Наявні підходи та методи оцінювання мають бути адаптованими в кожному конкретному випадку залежно від потреб.