Аграрна політика у сфері міжнародної торгівлі

Кожна країна проводить свою власну політику по відношенню до аграрного сектору, так як сільське господарство є особливим сектором, котрий у значній мірі залежить від природнокліматичних умов, які в різних країнах різні. ГАТТ виключила сільсько­господарські продукти з числа стандартних об'єктів міжнародної торгівлі. У торгівлі сільськогосподарською продукцією демпінг, експортні субсидії, імпортні квоти, дискримінація та міжнародні картелі не заборонені, тоді як такі ж заходи ГАТТ рішуче забо­роняє у торгівлі іншими товарами.

Для визначення рівня захисту країни від імпорту користуються показником, що називається номінальним протекційним коефіцієнтом (Кнп) або номінальним коефіцієнтом захисту:

Кнп = Р₁/Р₀, при ВК = стаб,

де Кнп — номінальний коефіцієнт захисту;

Р₁ — діюча ціна на даний вид продукту в даній країні;

Р_о — світова ціна на даний вид продукту;

ВК — валютний курс.

Отже, номінальний коефіцієнт захисту дорівнює відношенню ціни, яку отримують виробники за свій продукт, до ціни, яку во­ни б отримували при вільній торгівлі на світовому ринку, при умові, що валютний курс стабільний.

Якщо Кнн> 1, тобто Р₁> Ро, то це означає, що держава підтримує виробника даної продукції, захищаючи від імпорту.

Якщо Кнп< 1, тобто Р₁< Ро, то це означає, що держава не тільки не підтримує виробника даної продукції, а ще й додатково його оподатковує.

Коефіцієнт Кнп дозволяє робити подібні висновки, але з певною мірою обережності, оскільки визначення це не є досконалим Причини:

— при визначенні Кнп спираються на дані про ціни, котрі
значно коливаються, а тому протекціонізм сьогодні може завтра
перетворитися в оподаткування;

— не завжди вдається врахувати транспортні витрати, щоб
дійсна й гіпотетичні ціни були співставні;

— у номінальному коефіцієнті захисту не враховані інші за­ходи, що впливають на добробут виробників агропродукції (на­приклад, податки або тарифи на використовувані фактори ви­робництва).

Життя показує, що чим багатша нація, тим сильніші у неї тенденції до протекціоністського захисту аграрних виробників, тобто в таких країнах вищий номінальний коефіцієнт захисту. І ще один висновок: фермери, які займаються експортом продукції, платять завжди більший податок, ніж ті фермери, котрі вироб­ляють продукцію, що конкурує з імпортом. Іншими словами: фермери експортної продукції захищені слабше, ніж фермери, які боряться з імпортом.

Причини такої ситуації:

— захист імпортозамінного фермерства пов'язаний з реалі­зацією завжди популярного завдання: досягнути само забезпеченості у виробництві агропродуктів, а особливо продуктів харчу­вання;

— оподаткування товарів, які можуть бути експортовані, перетворює в дохід держави різницю між високою ціною на сві­товому ринку й нижчою ціною на національному ринку;

— захист імпортозамінного виробництва забезпечує тарифні
доходи (або доходи від видання ліцензій).

Розвинені країни використовують різноманітні форми політи­ки підтримки фермерів, але є і спільні риси:

— спрямованість на підвищення доходів фермерів;

— робиться де за рахунок нанесення збитків національним;

— споживачам агропродукції;

— при цьому виникають загальноекономічні витрати в протекціонізованих національних господарствах.

Для країн, що розвиваються, також характерна різноманітність в аграрній політиці, але переважання тут експорту саме аграрної продукції позначилося на тому, що проявляється тен­денція накладати податки на національне сільське господарство і зовнішню торгівлю.