Порядок проведення роботи. 1.Встановити термостат і заповнити його водою.

1.Встановити термостат і заповнити його водою.

2.Помістити електричний термометр і точний ртутний термометр у термостат.

3.Під’єднати електричний термометр до панелі вимірювання.

4.Включити панель вимірювання в мережу.

5.Включити термостат.

6.Через кожних 10°С (покази ртутного термометра) знімають значення DU з вимірювального пристрою при силі струму 10, 20 та 40 мА. Результати вимірювань заносять в таблицю 4.2.

7.Будують графіки градуювання електричного термометра DU = f(t).

8.За формулою (4.9) розраховують сталу електричного термометра при I =10, 20 та 40мА і зіставляють.

Таблиця 4.2 – Результати проведення лабораторної роботи

4.5 Контрольні питання

1.Призначення електричних термометрів.

2.Технічна характеристика термометрів.

3.Принцип роботи електричних термометрів.

4.Градуювання електричних термометрів.

5.Методика визначення сталої електричного термометра.

6.Що таке теплова інерція електричного термометра?

7.Задачі, які вирішуються за допомогою електричного термометра.

4.6 Література

1. Дьяконов Д.И., Леонтьев Е.И., Кузнецов Г.С. Общий курс геофизических исследований скважин. М., Недра, 1977. 432 с.

2. Дахнов В.Н. Промысловая геофизика. М., Недра., Гостоптехиздат, 1986, - 692 с.

3. Померанц Л.И., Чукин В.Т. Аппаратура и оборудование для геофизических исследований скважин. М.: Недра, 1978.

Лабораторна робота №5

Вивчення зондів методу уявного електричного опору (УО). Форми кривих методу УО. Визначення границь пластів і їх товщин за даними кривих УО

5.1 Мета роботи

Ознайоми­тись із зондами методу електричного опору, вивчити їх характеристику, форми кривих опору для різних зондів, а також вміти визначати границі пластів і їх товщини за даними форми кривої УО.

5.2 Теорія

Вивчення зондів методу уявного електричного опору

Зонди методу уявного опору (УО) призначені для вимірюван­ня електричного опору гірських порід, завдяки створенню електрич­ного поля в них за допомогою електродів струму (А, В) і виміру значення потенціалів, різниці потенціалів, градієнту потенціалів за допомогою електродів M, N.

Зонд методу УО – це набір електродів A, B, M і N, які розташовані на різній відстані між собою та ізольованому каркасі.

На практиці, при вимірюванні електричного опору, в свердло­вині знаходяться три електроди A, M і N або M, A і В. Четвертий електрод В або N знаходиться на поверхні біля гирла свердловини.

В залежності від комбінації розташування електродів між собою зонди поділяються на потенціал-зонди та градієнт зонди, які в свою чергу діляться на: послідовні (підошвенні); обернені (покрівельні); двополюсні (взаємного живлення); однополюсні (прямого живлення); ідеальні; неідеальні (реальні) (Рисунок 5.1).

Із рисунка 5.1 видно, що потенціал-зонди – це такі, в яких відстань між одноіменними (парними) електродами A, В або M, N набагато більша (в 5 - 10 разів), ніж між різноіменними (непарними) A і M (L), тобто l> > L.

Градієнт-зонди – це такі, для яких l< < L.

Послідовні зонди – це такі, у яких одноіменні електроди знаходяться нижче від різноіменних.

• – електроди (A, В, М, N); * – точка запису; l – відстань між одноіменними електродами A і В, або M і N; L – відстань між різноіменними електродами A і M.

Рисунок 5.1 – Класифікація зондів методу електричного опору

Обернені (покрівельні) зонди – це такі, в яких одноіменні електроди знаходяться вище різноіменних.

Однополюсні – це такі, в яких у свердловині знаходиться один електрод струму (A).

Двополюсні – це такі, в яких у свердловині знаходяться два електроди струму A і В.

Ідеальний потенціал-зонд – це такий, в якого l → ∞.

Ідеальний градієнт-зонд – це такий, в якого l → 0.

Крім цього зонди характеризуються:

- коефіцієнтом,

- розміром,

- точкою запису.

Точка запису в потенціал-зонді знаходиться посередині між різноіменними електродами:

. (5.1)

Точка запису в градієнт-зонді знаходиться посередині між одноіменними електродами:

. (5.2)

Розмір потенціал-зонда L _з^п – це відстань в метрах між різноіменними електродами (L), тобто:

. (5.3)

Розмір градієнт-зонда L _з^г – відстань між точкою запису і різноіменним електродом (A або M), тобто:

. (5.4)

Коефіцієнт зонда розраховується за формулами:

для однополюсного зонда:

, (5.5)

для двополюсного зонда:

. (5.6)

Розмірність коефіцієнта зонда в метрах. Електричний опір гірських порід визначається за формулою:

. (5.7)

Форми кривих методу уявного електричного опору

Форма кривої методу уявного електричного опору для пласта може мати різне зображення в залежності від багатьох факторів (типу зонда, співвідношення між розміром зонда і товщиною пласта) і т.п.

Форма кривої для потенціал-зонда має симетричний характер, тобто екстремальні значення (максимальні, або мінімальні) для середини пласта і різка зміна при підході до границь пласта (Рис.5.2).

Для градієнт-зондів форма кривої має несиметричний характер, тобто екстремальні значення (максимальні і мінімальні) в підошві (максимальне) і в покрівлі (мінімальне) для послідовних зондів (Рис.5.2) (для випадку коли вивчаємо високоомний пласт); і дзеркальне відображення форми кривої має місце для оберненого (покрівельного) градієнт зонда (Рис.5.2).

Визначення границь пластів і їх товщини за даними кривих уявного опору

Виходячи із аналізу поведінки форми кривої УО для різних зондів (Рис.5.1), при визначенні границь пластів, доцільно використовувати градієнт-зонд, для якого розмір зонда менший товщини пласта L_з < h.

Тоді підошва та покрівля високоомного пласта може бути визначена за формулами:

Рисунок 5.2 – Форма теоретичних та фактичних кривих уявного опору

, (5.8)

або

, (5.9)

тоді:

, (5.10)

де: – глибина для максимального значення уявного опору послідовного градієнт-зонда; – глибина для максимального значення уявного опору оберненого градієнт-зонда; – глибина для мінімального значення уявного опору послідовного градієнт-зонда; – глибина для мінімального значення уявного опору оберненого градієнт-зонда.

5.3 Порядок виконання лабораторної роботи

1. Студенти знайомляться із зондами в наглядній формі та закріпляють теоретичні знання.

2. Аналізують форми теоретичних кривих методу уявного електричного опору та порівнюють їх із фактичними кривими на конкретному діаграмному матеріалі.

3. На діаграмному матеріалі комплексу ГДС вибирають 5–6 пластів і визначають для них границі та товщини за даними методу уявного електричного опору.

4. Результати обробки діаграмного матеріалу заносять в таблицю 5.1.

5. Оформляють звіт.

5.4 Контрольні питання

1. Призначення зондів методу уявного електричного опору та їх будова.

2. Класифікація зондів методу уявного електричного опору та їх характеристика.

3. Форма кривих методу уявного електричного опору.

4. Методика визначення границь пластів і їх товщини за даними методу уявного електричного опру.

Таблиця 5.1 – Результати обробки діаграмного матеріалу

5.5 Література

1. Дахнов В.Н. Интерпретация результатов геофизических исследований разрезов скважин. М., Недра, 1982, - 448 с.

2. Латышова М.Г. Практическое руководство по интерпретации диаграмм геофизических методов исследования скважин. 2-изд., перераб. М., Недра, 1981. 182 с.

3. Интерпретация результатов геофизических исследований нефтяных и газовых скважин. Справочник под ред. В.М. Добрынина. М., Недра, 1988. 476 с.

Лабораторна робота №6

Побудова фактичної кривої бокового каротажного зондування (БКЗ)

6.1 Мета роботи

Зняти значення з кривих бокового каротажного зондування, побудувати фактичну криву зондування, визначити її тип і отримати практичні навики інтерпретації даних БКЗ.

6.2 Теорія