Семінар: Простий категоричний силогізм.

1. Простий категоричний силогізм як різновид опосередкованого дедуктивного умовиводу.

2. Загальні правила категоричного силогізму та помилки, що виникають в мисленні при порушенні їх. Добір правильних модусів методом колових схем.

3. Фігури і модуси категоричного силогізму та їх правила.

Мета: дати логічну характеристику простого категоричного силогізму як опосередкованого умовиводу. Студенти мають вміти будувати правильні умовиводи за фігурами ПКС. Вони мають знати складні, скорочені і складноскорочені силогізми, які побудовані із простих категоричних суджень: полісилогізми, ентимеми, епіхейреми, сорити.

Основні поняття: умовивід, опосередкований умовивід, простий категоричний силогізм, полісилогізм, ентимема, епіхейрема, сорит.

Методичні рекомендації до семінару:

В першому питанні слід зазначити, що опосередковані дедуктивні умовиводи будуються або з простих (атрибутивних або реляційних) суджень, або з складних суджень, або є їх комбінаціями. Розглянемо спочатку ті, що складаються лише із простих атрибутивних суджень. У свою чергу, такі умовиводи, в залежності від кількості засновків (двох або більше) поділяються на простий категоричний силогізм (ПКС) і складний категоричний силогізм (СКС) або полісилогізм. Слово «силогізм» із грецької мови перекладається як вивід, умовивід або міркування. Слово «категоричний» означає, що ми можемо точно визначити значення істинності суджень, з яких він складається (істина або хиба), слово «простий» позначає ту обставину, що він складається із простих (елементарних) суджень і є у структурному плані порівняно простим стосовно до інших умовиводів.Отже, ПКС є системою трьох взаємопов’язаних суджень виду: А (Всі S є P), Е (Всі S не є P), І (Деякі S є P), О (Деякі S є P).Детальне розуміння ПКС передбачає знання наступних понять: термін, фігура, модус силогізму. Під термінами ПКС мається на увазі суб’єкти і предикати засновків і висновку умовиводу. Більшим терміном є предикат висновку.М еншим терміном є суб’єкт висновку. Середнім терміном є той термін, який входить лише у засновки, і якого немає у висновку. Більшим засновком ПКС є той засновок, що містить більший термін. Меншим засновком ПКС є той засновок, що містить менший термін.

Готуючи відповідь на друге питання, слід звернути увагу на те, що правила ПКС складаються з правил для термінів та правил для засновків ПКС. Правила для термінів категоричного силогізму: 1) у кожному силогізмі повинно бути тільки 3 терміни (S, Р, М); 2) середній термін (М) повинен бути розподілений хоча б в одному із засновків; 3) термін, не розподілений у засновку, не може бути розподіленим у висновку. – Правила для засновків категоричного силогізму: 1) з двох заперечних засновків не можна зробити ніякого вис­новку; 2) якщо один із засновків заперечний, то й висновок повинен бути заперечним; 3) із двох часткових засновків висновку робити не можна; 4) якщо один із засновків частковий, то й висновок повинен бути частковим.

Відповідаючи на третє питання, слід мати на увазі, що залежно від розташування середнього терміну, розрізняють 4 фігури ПКС. Перша фігура характеризується тим, що середній термін у ній займає місце суб’єкта у більшому засновку і місце предиката у меншому засновку. Друга фігура характеризується тим, що середній термін у ній займає місце предиката у більшому і у меншому засновках. Третя фігура характеризується тим, що середній термін у ній займає місце суб’єкта у більшому і у меншому засновках. Четверта фігура характеризується тим, що середній термін у ній займає місце предиката у більшому засновку і місце суб’єкта у меншому засновку. Представимо загальну схему для всіх чотирьох фігур ПКС:

Де S –суб’єкт засновку; Р – предикат засновку; M – середній термін. Ми бачимо із схеми, що висновок ПКС у всіх чотирьох фігурах полишається незмінним: S - Р.

Окрім фігур виділяють і модуси (від лат. слова modus – спосіб, різновид) ПКС, тобто такі їх схеми, в яких фіксується не лише фігура, а і конкретний вид (А, Е, І або О) засновків і висновків. Висновок логічно правильного модусу ПКС є логічно достовірним, за умови наявності істинних засновків. Іншими словами, ми гарантовано отримаємо істинний висновок у логічно правильному модусі ПКС, якщо його засновки будуть представлені істинними судженнями. Висновок у логічно неправильному модусі ПКС, може бути як істинним так і хибним, навіть якщо його засновки будуть представлені істинними судженнями.Логічно неправильні модуси ПКС порушують принцип побудови дедуктивних міркувань (від більш загального – до менш загального), а також правила побудови ПКС. Існують 256 теоретично можливих модусів ПКС, але лише 24 з них є логічно правильними, 19 з яких є «сильними», а 5 – «слабкими». Слабкий модус відрізняється від аналогічного йому сильного тим, що у його висновку замість кванторного слова «всі» наявне кванторне слово «деякі».

Питання до самостійної роботи

1. Скорочені та складні силогізми.
2. Ентимема та її види.
3. Полісилогізм, епіхейрема, сорит.

Методичні вказівки і рекомендації:

Готуючи відповідь на перше питання, треба зазначити, що окрім ПКС існують інші дедуктивні умовиводи, які складаються із простих атрибутивних категоричних суджень. Це складні категоричні силогізми (полісилогізми), скорочені (ентимеми) або складно-скорочені силогізми (епіхейреми і сорити).Окрім дедуктивних умовиводів із простих атрибутивних суджень, можливо побудувати дедуктивні міркування й із простих релятивних суджень. Об’єктивною підставою для таких умовиводів слугує наявність одного й того ж самого відношення між кількома предметами (наприклад, симетричності (одночасності та інших), кількісних (рівності та інших), просторових і т. д.

Готуючи відповідь на друге питання, зверніть увагу, що ентимема — це скорочений ПКС, в якому пропускають (але ма­ють на увазі) один із засновків або висновок. Наприклад, маємо міркування: " Талейран був лицеміром, оскільки він був досвідченим політиком". Це міркування є ентимемою, в якій пропущене судження-засновок, що всі досвідчені політики є лицемірами. Для того щоб перевірити ентимему, її необхідно розгорнути у ПКС. Якщо розгорнемо цю ентимему у ПКС, то отримаємо таке міркування:

1. Усі досвідчені політики — лицеміри.

2. Талейран був досвідченим політиком.

3. Талейран був лицеміром.

Наведене вище міркування відповідає правильному модусу ПКС (All 1), тому воно також є правильним. Із ентимем будуються епіхей­реми.

В третьому питанні треба зазначити, щоскладним категоричним силогізмом або полісилогізмом (від грецьк. poly — багато) називають поєднання двох або більше ПКС, у ньому висновок одного ПКС (так званого просилогізму) є одночасно заснов­ком іншого ПКС (так званого епісилогізму).

Наприклад:

1. Усі розумні істоти повинні вміти логічно міркувати.

2. Усі люди — розумні істоти.

3. Усі люди повинні вміти логічно міркувати.

4. Усі студенти НУДПСУ —люди.

5. Всі студенти НУДПСУ повинні вміти логічно міркувати.

1, 2, 3 судження становлять просилогізм.

3, 4, 5 судження становлять епісилогізм.

3-тє судження одночасно є висновком просилогізму і засновком епісилогізму.

У реальних процесах міркування ПКС і полісилогізми майже не ви­користовуються, оскільки вони є надто громіздкими. Потреба у них ви­никає тоді, коли ми сумніваємось у певному висновку, і для того, щоб перевірити його, розписуємо повністю все міркування. Замість ПКС і полісилогізмів частіше використовують ентимеми, епіхейреми і сорити. Епіхейрема є силогізмом, кожний із засновків якого є ентимемою. Наприклад:

1. Захист прав людини є благородною справою, оскільки сприяє утвердженню демократії.

2. Боротьба за свободу слова є захистом прав людини, оскільки сприяє утвердженню демократії.

3. Боротьба за свободу слова є благородною справою.

У нашому прикладі в першому судженні пропущене (але мається на увазі) твердження, що всі дії, спрямовані на утвердження демократії, є благородними. У другому судженні неявно присутня думка, що все, що сприяє утвердженню демократії, є захистом прав людини.

Із простих категоричних суджень також можна побудувати так звані сорити. Сорит (від грецьк. soros — купа) є скороченим полісилогізмом, у якому пропущені (але маються на увазі) деякі засновки або проміжні висновки, їх використовують тоді, коли необхідно про­стежити досить довгий ланцюг залежностей між класами предметів. Соритів існує багато видів, насамперед вони поділяються на прогре­сивні й регресивні. Гокленівський сорит — це прогресивний полісилогізм, у якому про­пущені всі більші засновки, крім першого, а також пропущені всі вис­новки, крім останнього. Наприклад:

1. Тварина є живою істотою.

2. Чотиринога істота є твариною.

3. Кінь є чотириногим.

4. Буцефал був конем.

5. Буцефал був живою істотою.

Аристотелівський сорит — це регресивний полісилогізм, в якому пропущені всі менші засновки й всі висновки, крім останнього.

1. Буцефал був конем.

2. Кінь є чотириногою твариною.

3. Чотиринога істота є твариною.

4. Тварина є живою істотою.

5. Буцефал був живою істотою.

Питання до індивідуальної роботи

1. Зробiть висновок iз засновків, за допомогою загальних правил силогiзму, визначiть чи випливає з необхiднiстю отриманий висновок: а) судовi експерти зобов'язанi давати правдивi показання. Свiдки зобов`язанi давати правдивi показання. Отже... б) неповнолiтнi особи не можуть бути представниками сторiн в судi. М. не може бути представником на судi. Таким чином... в) особа, яка здiйснила злочин в станi сп`янiння, не звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi. Н. не звiльнений вiд кримiнальної вiдповiдальностi. Виходить, що... г) позбавлення батькiвських прав не звiльняє батькiв вiд обов`язку по утриманню дiтей. Р. не позбавлена батькiвських прав. Тому...

2. Зробiть висновок iз засновків, визначiть фiгуру силогiзму. За допомогою правил фiгур виявiть, чи слiдує висновок з необхiднiстю: а) кожний учасник долевої власностi має право на вiдчуження своєї долi другiй особi. Н. - учасник долевої власностi; б) всi адвокати мають вищу юридичну освiту. Iваненко має вищу юридичну освiту; в) всi студенти юрфаку вивчають логiку. Федорчук вивчає логiку.

Теми творчих робіт:

1. У чому полягає пізнавальна роль дедукції?
2. Використання дедуктивних умовиводів в юридичній діяльності.
3. Вивід норм права з інших норм.

Основна література:

1. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навчальний посібник для економістів. – К., 2000.

2. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки: Підручник. – К., 2002.

3. Богдановський І.В., Льовкіна О.Г. Логіка: Опорний конспект лекцій. – К., 2007.

4. Брюшинкин В.Н. Практический курс логики для гуманитариев. - М., 1996.

5. Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Изд. 3-е, - М., 1997.

6. Демидов И.В. Логика: Учебное пособие для юридических вузов. – М., 2000.

7. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П. Логика. – К., 1999.

8. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручн. для юридичн. фак. і вузів. 3-е видання. – К., 2001.

9. Иванов Е.А. Логика. –М., 1996.

10. Ивин А.А., Никифоров А. Л. Словарь по логике. – М., 1998.

11. Івін О.А. Логіка. – К., 1996.

12. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К., 1997.

13. Ишмуратов А. Т. Логический анализ практических рассуждений. –К., 1987.

14. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для вузів. – К., 1998.

15. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999.

16. Кондаков Н.И. Логический словарь. – М., 1971.

17. Переверзев В.Н. Логистика: справочная книга по логике. – М., 1995.

18. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996.

Допоміжна література:

1. Аналитическая философия: Избранные тексты. – М., 1993.

2. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-philosophicus. Філософські дослідження. -К., 1995.

3. Жоль К.К. Методы научного познания и логика для юристов. – К., 2001.

4. Лукасевич Я. Аристотелевская силлогистика с точки зрения современной формальной логики. - М., 1959.

5. Рассел Б. Исследования значения и истины. –М., 1999.

6. Тарский А. Понятие истины в языках дедуктивных наук. //Философия и логика Львовско-Варшавской школы. – М., 1999.-С.19-155.

7. Фреге Г. Логические исследования. – Томск, 1997.