Ризик менеджмент як сучасна система управління ризиками на підприємстві

Ризик-менеджмент – це управління підприємством в цілому з урахуванням впливу ризиків на основі процесу їх ідентифікації, оцінки та аналізу, а також вибору і використання методів нейтралізації їх наслідків з метою досягнення оптимального співвідношення між рівнем ризику та стратегічними можливостями підприємства. Таким чином, ризик-менеджмент спрямований на знаходження оптимального співвідношення між високим рівнем ризику, що може призвести до краху підприємства, та повною відмовою від нього, що призводить до втрати конкурентоспроможності.

Ключовими завданнями ризик-менеджменту є: – формалізація об’єкта управління для конкретної підприємства: розробка «реєстру ризиків», в тому числі виявлення всіх внутрішніх і зовнішніх ризиків підприємства, включаючи інформацію про причинно-наслідкові зв’язки між ризиками, і «карти ризиків» (визначення рівня небезпеки та ймовірності кожного включеного до реєстру ризику, а також їх можливі наслідки і розміри збитку); – оцінка «лінії толерантності» або схильності до ризику (допустимий для підприємства рівень ризику). Толерантність до ризику характеризує, наскільки значний ризик та чи інше підприємство здатне прийняти, витримати і ефективно оптимізувати. Класичне визначення толерантності до ризику – рівень збитку, який підприємство здатне витримати без серйозних фінансових наслідків. Незнання своєї схильності до ризику може призвести до неусвідомленого прийняття управлінських рішень про використання грошових коштів підприємства, супроводжуваних неприпустимо високим рівнем ризику, що в свою чергу може призвести як до кризи на підприємстві, так і до його банкрутства; – формування системи пріоритетів реагування на той чи інший ризик. Розуміння того, які ризики підприємства знаходяться вище рівня її толерантності до ризику, має спонукати підприємства до першочергового управління саме тими ризиками, збиток від яких оцінюється як величина, що перевищує допустимий для підприємства рівень ризику; – розробка механізмів управління ризиками (планування та фінансування заходів з управління ризиками, оцінка ефективності системи управління ризиками, моніторинг динаміки зміни ризиків, звітність з управління ризиками, періодичне навчання персоналу ризик-менеджмент та ін.).

Головні завдання управління ризиком на підприємстві полягають у тому, щоб: – виявити ті дії, які, якщо їх зробити в найближчому майбутньому, захистять нас від втрат у більш віддаленому майбутньому; – цілеспрямовано спостерігати за розвитком подій, щоб вчасно виявляти раніше непередбачені події; – пропонувати своєчасні заходи з підтримки об’єкта, стосовно якого здійснюється захист (комерційний проект), для вжиття адекватних реагувань на небезпеку. Політика підприємства в області управління ризиками та вибір ефективних методів боротьби в рамках цієї політики дозволяє підприємству: – своєчасно визначати фактори та причини виникнення підприємницьких ризиків; – коректно і ефективно планувати і застосовувати необхідні заходи для зниження ризику до безпечного рівня задовго до моменту його реалізації; – заздалегідь прораховувати можливі ситуації і їх передбачувані шляхи розвитку і результат, який може вплинути на досягнення поставлених цілей; – оцінювати до моменту прийняття рішення потенційно можливий збиток для підприємства при реалізації підприємницького ризику; – своєчасно визначати витрати, необхідні для проведення попередньої оцінки та управління ризиком.

Система управління підприємницьким ризиком повинна будуватися на певній послідовності дій, спрямованих на виявлення, оцінку і запобігання ризику або ж його мінімізацію до прийнятного рівня. Для того щоб діяльність підприємства мала стабільну основу і була захищена від впливу непередбачених економічних чинників, у кожного підприємства повинна бути сформована методика виявлення та управління ризиками з урахуванням специфіки його діяльності та наявних для здійснення цієї методики можливостей. Незважаючи на те, що принципи побудови методики у більшості підприємств є досить схожими, в однакових ситуаціях інструменти її здійснення можуть значно відрізнятися, що не можна не враховувати при розгляді тієї чи іншої методики. Проте в цілому кожна методика повинна включати в себе перелік основних етапів, які дозволять своєчасно розпізнавати ризики і визначати напрями щодо їх зниження, а також своєчасно вносити коректування в процес управління

36. Ринковий підхід оцінки вартості підприємства.

Ринкова вартість підприємства (бізнесу) – це вартість майнового комплексу, здатного при-носити прибуток його власнику, або вартість стовідсоткових корпоративних прав. Регулювання оцін-ної діяльності в Україні здійснюється згідно із ЗУ " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність в Україні". Обґрунтованість і достовірність оцінки багато в чому залежить від того, наскільки правильно визначені завдання і мета оцінки, що в свою чергу дозволяє обрати необхід-ний методичний інструментарій для розрахунків.

Виходячи з табл. 1, слід звернути увагу, що визначення причини і мети проведення робіт з оцінки є підставою для вибору варіанта здійснення оцінних процедур. У теорії та практиці існує кла-сифікація підходів до оцінки бізнесу за використовуваними початковими даними: ринковий (порівняль-ний) підхід, прибутковий (дохідний) підхід, підхід на основі активів (майновий або витратний).

Ринковий підхід (market appoach) – загальний спосіб визначення вартості підприємства і/або його власного капіталу, в рамках якого використовується один або більше методів, що засновані на порівнянні даного підприємства з аналогічними вже проданими капіталовкладеннями.

3. Ринковий підхід до оцінки вартості підприємства може застосовуватись як для прибуткових, так і для неприбуткових підприємств. При цьому визначальним фактором для оцінки за цим підходом є наявність підприємств, аналогічних до досліджуваного. Також більш ефективним цей підхід буде для новостворених підприємств, що займаються наданням послуг чи виконанням робіт, що не є унікальними в певному ринковому сегменті.

У рамках ринкового підходу найуживанішими методами вважаються:

1) метод компанії-аналога (метод ринку капіталу);

2) метод угод (метод продажів);

3) метод галузевих коефіцієнтів (метод галузевих співвідношень).

Метод ринку капіталу зазвичай використовується для оцінки міноритарного (неконтрольно-го) пакета акцій для підприємств, що планують функціонувати і надалі. Даний метод реалізується у кілька етапів:

1) обрання компанії-аналога;

2) фінансовий аналіз і зіставлення;

3) розрахунок мультиплікаторів;

4) розрахунок кінцевої вартості і внесення коригувань.

Для оцінки контрольного або 100 % пакета акцій використовують метод угод або прода-жів, інформаційною базою для якого є реальні ціни купівлі-продажу компаній. Технологія засто-сування двох наведених методів збігається. Відмінність полягає у тому, що при оцінюванні за методом ринку капіталів у якості початкової інформації виступає ціна за одну акцію, а при оціню-ванні за методом угод – ціна контрольного пакета (або ціна всього підприємства).

Метод галузевих коефіцієнтів ґрунтується на використанні галузевих співвідношень між ці-ною і певними фінансовими параметрами підприємств. Дані коефіцієнти розраховуються під час статистичного дослідження продажів підприємств галузі, але не менше ніж половина всіх підпри-ємств галузі, зіставних за розміром з оцінюваним.