Місце культурно-освітньої тематики в новинних сюжетах закарпатських телеканалів

Визначимо насамперед, що таке новина. У найбільш загальному вигляді новина - це творчо перетворені факти з розрахунком на їхнє сприйняття аудиторією, щоб несподіване, сенсаційне поєднувалося зі значимим, що допомагає в соціальній орієнтації.

Поряд з цим гносеологічним поняттям існує і онтологічне поняття новини, де вона визначається як щось, що цікаво більшої частини спільноти і що було невідомо їй колись.

У регіональній журналістиці виділяються наступні основні види новин: подія, захід, підсумки діяльності, планування. Західні дослідники пропонують іншу диференціацію. Вони виділяють сім категорій: новина, несуча певне значення-сенс – соціальний, економічний, політичний, людський; новину-«драму»; новину-«сюрприз»; новину про особистості; скандальна новина, в тому числі і кримінальна; новина про масштабний подію; близькість події до споживача новини.

Окреслюючи певне регіональне ЗМІ, мається на увазі, що редакція розміщена у тому регіоні, який перебуває у центрі уваги даного ЗМІ, воно є зорієнтованим насамперед на місцевого споживача інформації і, відповідно, це видання є націленим передусім на виробництво інформації про регіон.

Розглядаючи ЗМІ Закарпатського району, ми спробували охарактеризувати більш детально, як саме висвітлюється культурно-освітня тематика на окремих телеканалах. Проведений аналіз сюжетів за півроку дав змогу виявити дискурс-позицію сюжетів обраної тематики на найбільш популярних реґіональних телеканалах, а саме: ЗО " ОДТРК Тиса-1", " 21 Канал" та " М-Студіо".

Заслуговує на увагу невеликий за кадровим та програмним забеспеченням реґіональний телеканал " 21 Канал" майже кожний випуск якого містить культурно-освітній матеріал. Вони чи не найбільше балансують між розважальною функцією, вихованням та інтелектуальним наповненням. Матеріали про культурно-мистецькі події, яскравих особистостей у науці, культурі, мистецтві цікаві для населення, бо є єдиним джерелом повної інформації про життя реґіону. Чимало журналістів розкриваються у галузях літератури, мистецтва, педагогіки, медицини. Часто до обговорень у студії запрошуються письменники, освітяни, науковці, люди, які вболівають за долю реґіону та культурно-мистецьку спадщину. Цікавими є розповіді про творчі вечори, виставки, творчі портрети, вісті з творчих лабораторій, вищих навчальних закладів краю. Також на телеканалі функціонує щотижнева рубрика «Історичний Ужгород» - у якій постійно висвітлюють нові, цікаві факти про історичну спадщину краю. Щоразу обираючи якусь конкретну будівлю, вулицю чи навіть район. Для краян це виглядає, як культурно-освітня екскурсія містом.

Варто зазначити, що чимало цікавих програм телеканалу " М-Студіо" орієнтовані саме на такі ж пріоритети. Крім окремих телепередач у кожному випуску новин висвітлюють майже всі культурно-освітні заходи. Маючи за мету зміцнення духовних складників, формування національного світогляду аудиторії, підвищення культурного, наукового та художнього розвитку.

" М-Студіо" залишається не лише лідером в отриманні щоденної оперативної інформації про події в Закарпатті, а й важливим джерелом основних знань і уявлень про події у місті Мукачево. Подача репортажів з культурно-освітніх подій мають серйозний вплив на містян навіть більш важливим, ніж традиційні інститути і канали соціалізації, культури (сім'я, система освіти, книги і тощо). Крім того, " М-Студіо" сприймаються населенням як могутній інструмент впливу на політичне життя і ситуацію в Закарпатті, як спосіб маніпулювання громадською свідомістю. У складному контексті суспільних трансформацій також визнаються обов'язковими учасниками формування соціальної і культурної ситуації реґіону. Великим є їх значення, як життєво важливого елементу буденності, без якого більшість не уявляє свого життя. Реґіональні ж ЗМІ залишаються єдиним джерелом отримання місцевої інформації.Розвиток мас-медіа в сучасному світі помітно коригує культурний контекст, у якому функціонують реґіональні ЗМІ. Він формується як наслідок проявів ряду чинників, серед яких – проблеми, що породжуються зовнішніми культурними впливами.

Чи не найбільшою особливістю в роботі реґіональних засобів комунікації є те, що будь-які події загальнодержавної значущості, будь-які соціальні, економічні, політичні проблеми сприймаються виключно через призму того, як може та чи інша подія вплинути на життя даного реґіону. Чим ближча інформація до людини, до її рідної домівки, тим цікавіше це для неї. Саме за таким опорним принципом на своє місто, на свій реґіон повинні працювати місцеві ЗМІ. Щоб мати реальну картину їх діяльності, спробуємо окреслити основні проблеми реґіональної мас-медійної " кухні".

Великою проблемою більшості реґіональних ЗМІ залишається брак кваліфікованих кадрів. На творчу роботу йдуть, як правило, вчителі, працівники культурної сфери, студенти-філологи. Нерідко " вчитись" доводиться з нуля. Проблема кваліфікованих репортерів, інтерв'юєрів, оглядачів, ведучих інформаційних програм особливо гостра на місцевих рівнях. Ті ж, хто намагається " претендувати" на їх роль, як правило, позбавлені власного стилю, іміджу, так званої " соціальної маски". Соціальна маска – це тип журналіста, який своїми поглядами, поведінкою, стилем спілкування з аудиторією виражає громадську думку, світогляд і соціально-психологічні настанови певної частини аудиторії [1]. Можна говорити про свідомий вплив журналістів на аудиторію через конструювання тих чи інших образів, традицій, моральних норм, адже саме працівники ЗМІ мають виконувати роль репрезента нації.

Глядач досить швидко звикає до своєрідності тієї чи іншої соціальної маски, яка поступово стає для нього вже не просто звичним, а й найбільш авторитетним джерелом інформації, і " щоб проявити всю свою творчу багатогранність, важливо працювати в тому напрямі, який найбільше відповідає твоїм здібностям, відчувати і бачити свою аудиторію" [2]. За таких умов хотілося б, щоб освіта, наука та культура були пріоритетними в роботі реґіональних ЗМІ.

Дослідники і теоретики в галузі масової комунікації розглядають новини як наратив, який характеризується наявністю головних і другорядних дійових осіб, «героїв» і «лиходіїв», послідовно розвивається дії, яке має початок, середину, кінець, марковані драматичні повороти в сюжеті, і яке відповідає звичним для аудиторії сценаріями.

Наративна структура новин дозволяє аудиторії аттрібутіровать дійовим особам повідомлюваного події ті чи інші мотиви, що полегшують надання сенсу спочатку фрагментованим і випадковим спостереженнями.

Ключових елементів «схеми новин» (вербальні реакції, епізод, коментар), вважають деякі вчені, можна поставити у відповідність базові стратегії наративного дискурсу (анекдот, оповідь, притча) з їх референтними функціями. «Новина» – особливий продукт, який користується величезним попитом у постіндустріальному суспільстві, де інформація стає головним товаром. Вона «продається», будучи «упакованою» у привабливі сенсаційні обгортки. Ті, хто займає ключові пости на телебаченні, в газетах та інших ЗМІ займаються «встановленням пунктів порядку денного», тобто висувають на перший план одні питання, а інші у забуття.

Технологія виробництва новин в чималому ступені залежить від ідеологічного простору, в якому їй належить функціонувати і характеристик аудиторії, якій вона призначена. В даний час одним із способів ідеологічного виробництва новин є процедура вибору теми новин. Якщо аналізувати новини у культурно-освітнього життя, то беззаперечно варто створювати новини навколо культури мешканців краю. Ця процедура вимагає, щоб факт був вирваний з реального контексту його походження таким чином, щоб його можна було помістити в новий, символічний контекст: тему новин. Оскільки властивість заслуговувати освітлення визначається темами, увага, що приділяється події, може бути невідповідним його значенню, актуальності або своєчасності.

Серед головних вимог, що пред'являються до такого виду товару, – оперативність, стислість, компактність і точність. Західні дослідники виділяють дванадцять факторів, що визначають факт як новина: частота повторюваності, масштабність, ясність сенсу, адаптованість (облік соціокультурного контексту сприйняття факту), узгодженість з очікуваннями аудиторії, сенсаційність, динамізм (безперервне розвиток колись почався події), комбінування (поєднання серйозності і розважальності), причетність до подій провідних держав світу, відображення життя освіти чи культури, персоніфікація (життя особистості або тих, хто персоніфікує певне соціальне чи політичне явище), очікувана негативність наслідків події, – тільки так журналіст може зацікавити своїм повідомленням аудиторію. [25, 67] Перші шість з названих чинників вважаються найбільш важливими в сучасній новинній журналістиці.

У своєму динамічному розвитку новина проходить три основних етапи:

1) реальна подія,

2) інформація, яка потрапила в ЗМІ;

3) інформація, яка була сприйнята читачами / слухачами / глядачами як новина.

Таким чином, значущі новини – це відібраний, проаналізований і представлений ЗМІ в сприйманої максимальної аудиторією вигляді соціальний досвід особистості, групи, організації, людства за минулий відрізок часу.

Що стосується величини цього відрізка, то він постійно прагне до скорочення: якщо епоха телебачення зменшила категорію його вимірювання від доби до годин, то Інтернет – до хвилин і секунд.

Об'єкти новини – знання та події. Предмет новини - контекстна оцінка, негайна значимість, перспективний прогноз. Звідси новина полягає не в подіях або знаннях самих по собі, а в тому сенсі, який їм надає аудиторія.

Сюжет новини будується по низхідній; кожен наступний абзац менш значимий, ніж попередній.

Інформація для всіх – це товар, який може бути умовно розділений на дві категорії. Одна, орієнтована на самих пересічних обивателів, тих, кого називають «сірою зоною», складається з різного роду повідомлень, далеких від економічних і соціально-політичних проблем суспільства. Інша категорія орієнтована на громадян, яких обивательське інформація не задовольняє, але у них немає можливості отримати відомості з інших джерел. Ці споживачі інформації не втратили інтересу до політичного, економічного та культурного життя краю, але їм потрібна допомога у формуванні стійких поглядів.

Дуже багато чого, якщо не все залежить від ступеня актуальності події або проблеми, але часто і від гарної форми подачі матеріалу. Його, наприклад, можна «актуалізувати», якщо акцентувати увагу на тих чи інших вигідних аспектах, тобто особливо підкреслити містяться в ньому «новинні цінності». [24, 89]

Знання про технології виробництва новин у ЗМІ, дозволяють фахівцям зі зв'язків з громадськістю використовувати такі техніки створення новинного приводу, які б відповідали цілям їх організації і максимально привертали увагу ЗМІ.

ЗМІ набувають все більшої значимості в сучасному суспільстві, насамперед у бізнесі та політичній сфері. За допомогою ЗМІ організації впливають на свої цільові групи з метою «захоплення» їх свідомості. Природно, що цей «захоплення» означає впровадження цінностей підприємства або товару в ціннісну систему цільових груп. Виходячи з характеристик своїх цільових груп, організації відбирають ЗМІ з найбільш ідентичною цільовою аудиторією. Можна виділити декілька традиційних способів подібного впровадження цінностей за допомогою ЗМІ:

- замовні публікації і ТБ, РВ - програми;

- створення новинного приводу і його подальше висвітлення допомогою прес-конференцій, презентацій, прес-турів і т.д.

Перший спосіб є дуже витратним для постійного використання і неетичний з погляду професійних цінностей. Другий же має певний ліміт.

Види засобів масової комунікації (ЗМК), використовуваних в цих цілях різні: електронні, технічні, універсальні, комбіновані; центральні ЗМІ, регіональні ЗМІ, місцеві ЗМІ, суспільно-політичні, ділові, спеціалізовані, професійні, науково-популярні ЗМІ; інформаційні ЗМІ в Інтернеті.

Один із традиційних інструментів створення новинного приводу - паблісіті. Як і реклама, паблісіті – це не персональне звернення до масової аудиторії, але, на відміну від реклами, компанія за це не платить. Паблісіті зазвичай відбувається в формі повідомлення новин, або коментарів редактора в пресі про продукти або послуги компанії. Ці відомості або коментарі отримують безкоштовний ефірний час, оскільки представники засобів масової інформації вважають цю інформацію своєчасної або корисної для своєї читає і телевізійної аудиторії.

Закарпатська область – одна з наймолодших областей України, що входить до її складу з 1945 року. Історично територія Закарпаття входила до складу Київської Русі, Угорського королівства, Австро - Угорської імперії. За умовами Сен-Жерменського миру у 1919 році край відійшов до складу новоутвореної буржуазної Чехословаччини, у 1939 році був окупований хортиською Угорщиною, у 1944 році звільнений військами червоної армії, а в червні 1945 року за умовами договорів між СРСР та Чехословаччиною увійшов до складу УРСР, Географічне Закарпаття також відділено Карпатськими хребтами від основної території України. На заході область межує з Румунією, Угорщиною, Словаччиною та Польщею. Історичні та географічні умови сприяли багатонаціональному складу населення області й розвитку дипломатичних відносин із сусідніми країнами. За даними Закарпатського обласного управління статистики етаном на 1 січня 2002 року на території області проживало всього 1 млн. 245 тис. 618 осіб, втому числі:

- 976 749 українців, що складає 78, 4% від загальної кількості населення області

- 155 711 угорців, що складає 12, 5 % від загальної кількості населення області

- 49 458 росіян, що складає 4.0 % від загальної кількості населення області

- 29 485 румун, що складає 2, 4 % від загальної кількості населення області

- 12 131 ромів, що складає 1.0% від загальної кількості населення області

- 7 329 словаків, що складає 0, 6% від загальної кількості населення області

- З 478 німців, що складає 0, 3 % від загальної кількості населення області

- 2 639 євреїв, що складає 0, 2 % від загальної кількості населення області

- 2 521 білорусів, що складає 0.2 % від загальної кількості населення області.

Представники інших національностей становлять загалом 0, 4% від загальної кількості населення області. Дані статистики говорять самі за себе, що для Закарпатської області вкрай важливим є випуск новин із культурно-освітнього життя краю.

Сьогодні на Закарпатті діє близько 400 первинних осередків національно-культурних товариств. Загальнообласними зареєстровано 39 національно-культурних товариства. Діяльність більшості національно-культурних товариств є досить помітною, вони мають великий вплив на представників своїх національних меншин. З ініціативи цілого ряду товариств (польського, єврейського, вірменського, російського та інших) створено недільні школи. З ініціативи національно – культурних товариств протягом останніх 15 років проводяться щорічні фестивалі народної творчості національних меншин краю. У 2000 році в Ужгороді відкрито Центр культур національних меншин Закарпаття. Це є державний культурно - інформаційний, організаційно – методичний та консультативний заклад, діяльність якого спрямована на реалізацію державної політики у сфері задоволення і розвитку культур національних меншин. На привеликий жаль даний заклад не працює на повну силу, про що часто розповідають на телеканалах краю, висвітлюючи культурно-освітнє життя не лише корінних жителів краю, а й національних меншин проживаючих на Закарпатті.

Телебачення краю долучає глядачів до цінностей культури, повністю транслюючи театральний спектакль або ставлячи ігровий телефільм, або ж висвітлюючи культурно-освітні події краю у новинних телесюжетах. Ці форми, що належать власне мистецтву, знаходяться за межами журналістики і, отже, за межами нашого розгляду. Разом з тим використання образних можливостей екрану як в цілому в тележурналістиці, так і - особливо - в передачах культурно-просвітницького спрямування є найважливіша ознака професіоналізму.

Показ творів мистецтва з коментарями письменників, музикантів, художників, мистецтвознавців будується, як і всяка передача, за законами драматургії і гармонії. Здатність телебачення перенести глядача в будь-яке місце на Закарпатті відмінно використовували в культурно-просвітницьких випусках новин головного обласного телеканалу.