Повна, бюджетна й економічна ефективність експорту.

Під ефективністю зовнішньоекономічної діяльності в узагальненому вигляді розуміють співвідношення сукупності затрат і доходів від цієї діяльності. Для досягнення найбільшого економічного ефекту від зовнішньоекономічної діяльності слід розвивати виробництво експортної продукції, яка дозволяє одержати найбільшу валютну виручку на одиницю затрат, та імпортувати ті товари, власне виробництво яких викликало б найбільші затрати на одиницю вкладених валютних коштів.

Аналіз економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності проводять для того, щоб обгрунтувати пропозиції про продаж купівлю товарів, оцінити структуру, що склалася, напрямки зовнішньоторгового обороту підприємства.

Підприємство-виробник у даний час може вибрати ринок збуту, тобто може визначити, де йому вигідніше реалізувати свою продукцію - на внутрішньому чи на зовнішньому ринку. У зв'язку з конвертованістю в майбутньому гривні ця проблема буде ще більш актуальною. Вигідність реалізації продукції на зовнішньому ринку і закупки там же необхідних підприємству товарів відображають показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності. У цьому випадку велике значення має аналіз внутрішніх і світових цін на ту ж саму продукцію, затрати на перевезення, завантаження, страхування, сплату митних та інших платежів й інші накладні витрати.

Таким чином показники ефективності ЗЕД підприємства та їх аналіз дозволяють виявити вигідність зовнішньоекономічних операцій з імпорту і експорту.

З точки зору виробника експортної продукції (товарів), яка безпосередньо виходить на зовнішній ринок, показники ефективності ЗЕД розраховують на основі таких даних:

- затрати на виробництво експортної продукції (Зе);

- вартість експортної продукції у відпускних (внутрішніх) цінах (Ц,);

- вартість експортної продукції у зовнішньоторгових цінах або валютна виручка від продажу продукції на зовнішньому ринку (Ве);

- вартість імпортної продукції у зовнішньоторгових цінах або валютні кошти, затрачені на закупку імпортних товарів (В,);

- вартість реалізації імпортних товарів за внутрішніми цінами (Ці);

- затрати на придбання вітчизняних товарів, аналогічних імпортним (3^.

Послідовність відтворення товарно-грошових експортно-імпортних операцій може бути такою. Початковою стадією ЗЕД є виробництво продукції для експорту, остаточною - використання імпортного товару (продукції) замість вітчизняного аналогу. Повна схема ЗЕД підприємства може розглядатися таким чином. Затрати на виробництво продукції, яка може бути експортована (Зе), реалізація її на внутрішньому ринку з одержанням гривневої виручки (іу або на зовнішньому ринку - валютної виручки (Ве), використання валютних коштів для придбання необхідних імпортних товарів (продукції) (В,). Для аналізу вигідності такої операції остання величина може бути перерахована у внутрішні ціни (Ц.) і порівняна із затратами на придбання вітчизняних товарів (продукції), аналогічних імпортним (3).

Використовуючи вищевказані показники, розраховують:

а) повну ефективність експорту та імпорту;

б) економічну ефективність виробництва експорту і використання імпорту;

в) бюджетну (валютну) ефективність експорту та імпорту.

Показники повної ефективності експорту (імпорту) характеризують у цілому сукупний процес виробництва і реалізації (для експорту), реалізації і використання (для імпорту).

Показники економічної і бюджетної ефективності відображають лише окремі частини зовнішньоекономічних операцій. Економічна ефективність характеризує процес виробництва експорту і використання імпорту. Бюджетна ефективність характеризує процес обігу продукції (товарів), тобто реалізацію експорту на зовнішньому ринку і використання імпорту на внутрішньому ринку.

Показники повної ефективності експорту та імпорту визначають на основі співвідношення їх вартості у зовнішньоторгових цінах і затратах на виробництво.

Показники економічної ефективності виробництва експорту (використання імпорту) визначають на основі зіставлення вартості експорту (імпорту) товарів за внутрішніми цінами і затрат на виробництво.

Бюджетну ефективність розраховують у вигляді зіставлення вартості експортних або імпортних товарів (продукції) у зовнішньоторгових і внутрішніх цінах.

Якщо Пen і П.in більше одиниці, то експорт та імпорт такої продукції економічно вигідні.

Економічна ефективність виробництва експортної продукції П та її ефект Е визначають для того, щоб оцінити економічну зацікавленість виробників продукції, поставляти її на світовий ринок самостійно або через зовнішньоекономічні організації (формули 37, 38).

Таблиця 21

Розрахунок показників повної ефективності експорту і факторів, що впливають на його зміни (тис. грн.)

Отже, і зміни ефективності експорту окремих товарів, і і структурні зрушення збільшують середню повну ефективність експорту, визначену по всіх товарах. Вплив першого фактора зумовив підвищення повної ефективності експорту на 0, 71%, а вплив другого фактора - на 0, 35% при загальному зростанні середньої повної ефективності експорту на 1, 06%.

Таким чином, проаналізувавши економічну ефективність усієї сукупності представлених товарів, можна зробити висновок про те, що повна ефективність збільшилася за рахунок підвищення ефективності виробництва експортної продукції на 0, 041 пункту і зменшилася за рахунок зниження ефективності реалізації експортної продукції (бюджетної ефективності) на 0, 026 пункту. Загальне збільшення повної ефективності, яке склалося під впливом вищевказаних факторів, становить 0, 015 пункту.

39. Класифікаціянаселення за статусом зайнятості в СНР

До статистичного аналізу структури робочої сили, прогнозування попиту та пропозиції на ринку праці та до міжнародної співставимості даних з праці важливе значення має Міжнародна класифікація статусу в зайнятості (МКСЗ-93) Використання вказаної класифікації забеспечує введення в статистичнуу практику категорій економічно активного населення за видами зайнятості.

Міжнародна класифікація статусу в зайнятості (InternationalClassificationofStatusinEmployment) визначає шість категорій зайнятого населення:

· наймані працівники (employees) — усі трудящі, які виконують роботу за наймом;

· роботодавці (employers) — трудящі, які працюють на власному підприємстві самі або з одним-кількома партнерами і на постійній основі (тобто достатньо тривалий період) залучають до роботи на цьому підприємстві найманих працівників;

· особи, що працюють за власний рахунок (ownaccоunt wor-kers), — трудящі, які, працюючи на власному підприємстві самі або з одним-кількома партнерами, протягом звітного періоду не наймали для роботи на своїх підприємствах працівників на постійній основі. При цьому вони могли мати у звітному періоді тимчасових найманих працівників;

· члени виробничих кооперативів (membersofproduser’s coope-ratives) — трудящі, зайняті на власному підприємстві-кооперативі, що виробляє товари чи послуги, де кожен член має однакові з іншими права врозв’язуванні питань роботи підприємства, інвестування й розподілу доходу підприємства між його членами;

· члени сім’ї, що допомагають (contributingfamilyworkers; раніше — «члени сім’ї, що працюють без оплати», — unpaidfamilyworkers) — трудящі, зайняті на орієнтованому на ринок підприємстві, що належить родичу, який мешкає в тому самому домашньому господарстві або окремо. Цих працівників не можна вважати партнерами, тому що ступінь їхньої участі в роботі підприємства з урахуванням витрат робочого часу та інших факторів, які слід визначати залежно від національних умов, не можна порівняти з участю в роботі голови підприємства;

· особи, що працюють, але не підлягають класифікації (wor-kersnoclassifiedbystatus) — індивіди, стосовно яких наявна інформація недостатня або яких не можна віднести до жодної з наведених категорій.