Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Електронна пошта.






E-mail (Електронна пошта) – головний спосіб зв'язку у Інтернеті. Перший електронний лист відправлено 12 квітня 1979 року. Першою мережею, у якій використовувалася електронна пошта була мережа CSNET (1981 рік). Серед електронної пошти із 1994 року зявиввся спам (матеріали, які засмічують поштові скриньки користувачів непотрібними рекламними оголошеннями). Якщо комп’ютер має пряме підключення до глобальної мережі то на ньому може існувати власна поштова скринька або така скринька може бути відсутня. Як правило користувачі глобальної мережі мають електронні поштові скриньки не на своїх комп’ютерах, а на зовнішніх поштових серверах. Як правило ці сервери надають і багато інших послуг: пошук інформації, створення та ведення блогів, довідкова інформація та інше. Популярністю користуються google.com.ua, rambler.ru, mail.ru, meta.ua та інші. Кожен абонент електронної пошти має власну електронну поштову адресу, яка складається з імені користувача в системі (логін, це ж — папка на поштовому сервері), знака “комерційне ет” (@) і адреси поштового сервера. Логін у одного користувача на різних поштових серверах може бути однаковим. Приклади адрес електронної пошти:

fast@meta.ua.

Електронною поштою можна надсилати текстові повідомлення, документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми тощо. Зовнішні файли можна приєднувати до листа. При цьому слід зважати, що поштова скринька має обмежений об’єм. Отримані та відправлені листи накопичуються у поштовій скриньці. Її час від часу потрібно чистити. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line) до Інтернету. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісів мережі.

Електронна пошта – типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат отримує його на свій комп’ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли йому буде зручно.

Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту – власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шляху проходження листа), які служать, так би мовити, конвертом, та власне вміст самого листа. По аналогії зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію і т. п. Як і звичайному листі можна поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, – аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта – найдешевший вид зв’язку.

Отже, електронна пошта повторює переваги (простоту, дешевизну, можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) та недоліки (негарантований час пересилки, можливість доступу для третіх осіб під час пересилки, неінтерактивність) звичайної пошти. Проте у них є і суттєві відмінності. Вартість пересилки звичайної пошти у значній мірі залежить від того, куди вона повинна бути доставлена, її розміру та типу. У електронної пошти такої залежності або немає, або вона досить невідчутна. Електронний лист можна шифрувати та підписувати більш надійніше та зручніше, ніж лист на папері – для останнього, власне, взагалі не існує загальноприйнятих засобів шифровки. Швидкість доставки електронних листів набагато вища, чим паперових, та мінімальний час проходження незрівнянно менший.

Електронна пошта – універсальний сервіс: безліч мереж у всьому світі, побудованих на зовсім різних принципах та протоколах, можуть обмінюватися електронними листами з Internet, отримуючи тим самим доступ до інших його ресурсів. Практично всі сервіси Internet, які використовуються як сервіси прямого доступу (on-line), мають інтерфейс до електронної пошти. Так що користувач, не маючи доступу до інформації, що зберігається в Internet в режимі on-line, може отримувати більшу її частину за допомогою дешевої електронної пошти.

Швидкість доставки повідомлень електронної пошти залежить від того, яким чином вона передається. Шлях електронного листа між двома машинами, безпосередньо підключеними до Internet, займає долі секунди, і при цьому ймовірність втрати листа чи його заміни мінімальна. З іншого боку, якщо користувач використовує для передачі даних технології PTN (послідовної передачі файлів багатьма комп’ютерами по ланцюжку) та пересилаєте лист у якусь екзотичну мережу, то лист, по-перше, буде довго йти – дні чи навіть тижні, по-друге, буде більший шанс загубитися при обриві зв’язку під час передачі по ланцюжку, по-третє, його можуть підмінити десь на шляху слідування.

В Інтернеті для роботи з електронною поштою використовуються протоколи SMTP, POP та IMAP.

Функціонування електронної пошти побудовано на принципі клієнт-сервер, стандартному для більшості мережевих сервісів. Щоб обмінюватись кореспонденцією з поштовим сервером, потрібно мати спеціальну програму-клієнт. Існує багато різних програм-клієнтів електронної пошти, які можуть відрізнятися окремими функціями, можливостями та інтерфейсом (нагадати, що таке інтерфейс — засоби спілкування конкретної програми та користувача), в тому числі й такі, що працюють на сервері (в режимі on-line). Проте загальні функції у більшості пакетів однакові. До них можна віднести:

5. підготовка тексту;

6. імпорт файлів-додатків;

7. відправка листа;

8. перегляд і збереження кореспонденції;

9. знищення кореспонденції;

10. підготовка відповіді;

11. коментування і пересилка інформації;

12. експорт файлів-додатків.

Сучасний пакет програм електронної пошти має добре організований інтерфейс користувача, який не потребує багато часу і зусиль для засвоєння, та звичайно забезпечує такі додаткові функції:

· ідентифікація власника поштової скриньки;

· автоматичне приєднання підпису;

· адресні книги;

· перевірка орфографії;

· можливість створення поштових скриньок різного призначення;

· шифрування/дешифрування повідомлень;

· робота у автономному (off-lіne) режимі;

· фільтрацію/маршрутизацію повідомлень;

· автоматична відправка відповіді про тимчасову відсутність отримувача або

· автоматична переадресація листа на іншу адресу електронної пошти.

Домашнє завдання:

Переписати та вивчити алгоритми роботи з електронною поштою. Текст практичної роботи №15.

1. О.Ю. Гаєвський. 7-11 класи. Глава 12, 13 §§ 65, 72

2. А.Ф. Верлань, Н.В. Апатова. Інформатика. 10-11 класи. § 1.19.

 

 

ІІІ. Закріплення нового матеріалу: Опитування.
1. Що таке сервер і робоча станція? (Сервер – головний комп’ютер в мережі, до якого є доступ з робочих станцій. Робоча станція – це комп’ютери, за якими працюють користувачі.)
2. Назвіть два види ресурсів? (Мережеві і локальні.)
3. Що таке адресація? (Це спосіб ідентифікації абонентів.)
4. Що таке домени? (Весь простір абонентів поділяється на деякі області.)
5. Назвіть загальноприйняті протоколи? (ТСР/ІР.)


IV. Домашнє завдання: по підручнику І.Т.Зарецької " Інформатика 10-11" вміти дати відповіді на запитання на сторінці 121 (Мережі); текст інструкції до практичної роботи №16; алгоритми роботи з локальною мережею.

Література:
1. А.Ф. Верлань. Інформатика 10-11 клас, 2000р.Частина 1 п.1.19
Й.Я. Ривкінд, Т.І. Лисенко Інформатика 10 клас. Київ «Генеза «, 2010 р. Розділ 4, п.4.1-4.3

І.Т. Зарецька, Б.Г. Колодяжний, А.М. Гуржій, О.Ю. Соколов. “Інформатика”: Навч. Посібник для 10-11 кл. середн. загальноосвітн. шкіл, - К.: Навчальна книга, 2002. – Глава 6, §1-3.

.


 
 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.