Порушення проникності мікробної клітини.

Цей механізм розповсюджений, в основному, серед грамнегативних бактерій, що мають зовнішню мембрану і є найменш специфічним по відношенню до різних груп антибіотиків.

Транспорт гідрофільних антибіотиків всередину мікробної клітини здійснюється через поринові канали. Ефективність транспорту (як і ефективність ефлюксу) визначає рівень природної чутливості бактерій до різних груп антибіотиків.

Проникність оболонки бактеріальної клітини до хіміопрепаратів послаблюється в результаті зменшення кількості білків-поринів і утворених ними водних каналів у зовнішній мембрані, через які дифундують препарати. При порушенні структури поринових каналів чи їх втраті, ефективність транспорту антибіотиків різко знижується, що проявляється у формуванні стійкості до кількох класів препаратів.

Такий механізм резистентності може реалізуватися по відношенню до бета-лактамаів, аміно-глікозидів, фторхінолонів та ін.

Деякі види бактерій, наприклад Pseudomonas aeruginosa, є резистентними на рівні проникності мембрани завдяки низькій кількості поринів у складі внутрішньої мембрани, що разом з високоефективною роботою трансмембранних помп, робить цей мікроорганізм надзвичайно стійким до широкого спектру антибіотиків [8].

Антимікробні агенти з вираженою гідрофобністю (деякі пеніциліни, фторхінолони, тетрацикліни та ін.) проникають в клітину через ліпідні ділянки зовнішньої мембрани. Зміни у структурі ліпідів можуть впливати на резистентність.

Було встановлено, що частина ліпополісахариду, що знаходиться у верхньому шарі внутрішньої мембрани, відіграє основну роль в бар’єрній функції внутрішньої мембрани по відношенню до гідрофобних антибіотиків, таких як аміноглікозиди (гентаміцин и канаміцин), макроліди (еритроміцин), рифаміцин, новобіоцин, і позитивно заряджені пептиди, а також до тетрациклінів і фторхінолонів, хоча останні два класи антибіотиків також здатні проникати і через порини. Бактеріальні штами, здатні до експресії довгих оліго- и полісахаридних частин ліпополісахариду мають вроджену стійкість до цих антибіотиків [8] [9].

Через цитоплазматичну мембрану деякі антибіотики, наприклад аміноглікозиди, проникають з допомогою специфічних енергозалежних транспортных систем. За відсутності функціонуючих цитохромних систем електронного транспорту припиняється перенесення в клітину аміноглікозидів. Цим пояснюється різке зниження активності аміноглікозидів в анаеробних умовах і природна резистентність до них анаеробів.

При порушенні структури поринових каналів чи їх втраті ефективність транспорту антибіотиків різко знижується, що проявляється у формуванні стійкості до кількох класів препаратів.