Ділове спілкування, його форми й особливості

Будь-які види ділової активності у зовнішньоекономічній діяльності передбачають інтенсивне ділове спілкування з партнерами, потенційними споживачами і постачальниками, численними організаціями, що забезпечують транспорт, постачання сировини, напівфабрикатів і різних видів продукції, комерційні послуги і т. п.

Успішність будь-яких з цих заходів в дуже великій мірі залежить від мистецтва спеціаліста, правильного врахування ситуації, особливостей ділових партнерів, правильності вибору стратегії і тактики ділового спілкування, ступеня попередньої підготовленості до вирішення конкретних питань.

Розглянемо особливості ділового спілкування та шляхи підвищення його ефективності.

Будь ділове спілкування передбачає вирішення низки тактичних і стратегічних завдань.Конкретний очікуваний результат - це тактичне завдання ділового спілкування. Однак навіть рішення цієї конкретної задачі може передбачати вирішення важливої стратегічної завдання - встановлення в подальшому тривалих, взаємовигідних ділових контактів.

Встановлення тривалих ділових контактів, пошук надійних і перспективних ділових партнерів - важливе завдання в будь-якій діловій активності. І її завжди необхідно мати на увазі при вирішенні конкретних завдань.

Не менш важлива в ході ділових контактів, ділового спілкування боротьба за зміцнення високої репутації організації, і фахівця.

Успіхи будь-якої діяльності залежать від складається в діловій сфері репутації організації та її представників. Репутація надовго визначає ділові відносини, полегшує прийняття вигідних рішень. У розвиненому суспільстві широко використовуються конкурси на зайняття посад самого різного характеру, на укладення важливих і перспективних контрактів. Експертна оцінка організації або спеціаліста, виконувана видними діловими людьми або представниками солідних і користуються загальною довірою організацій, їх рекомендації нерідко можуть визначити вибір. На їх оцінку, як правило, серйозно впливає репутація організації та спеціаліста, провідного ділове спілкування.

Репутація складається як результат численних контактів фахівця або організації з діловими партнерами. І нерідко допущена помилка, непродумані дії можуть призвести до формування несприятливих вражень, поганої репутації, причому склалося враження дуже важко змінити. Тому в діловому спілкуванні кожен хибний крок може мати далекосяжні негативні наслідки. Це завжди необхідно мати на увазі.

Ефективність ділового спілкування залежить великою мірою від правильної оцінки ситуації та ділових партнерів, їх фінансового становища і їх традицій, психологічних особливостей учасників переговорів, а також від загальної підготовленості фахівців, які здійснюють це ділове спілкування. Ділове спілкування можливе в дуже різноманітних формах і проходить ряд стадій. Конкретні ситуації і специфіка ділових партнерів можуть істотно змінювати стратегію і тактику ділового спілкування.

Кінцева мета ділового спілкування - певна спільна діяльність. Досягнення цієї мети вимагає вирішення протиріч, які визначаються неминучим розходженням вихідних позицій майбутніх ділових партнерів. І тому важливим елементом ділового спілкування виявляється проведення переговорів, спрямованих на формування узгоджених і взаємовигідних рішень.

Для досягнення цього результату важливо правильно оцінити психологічні особливості ділових партнерів, вміло використовувати принципи психології і переконання пропаганди.

Зустрічі з діловими партнерами та проведення переговорів - досить поширений вид діяльності. Склалася певна система планування та організації цієї діяльності - діловий протокол.Правильне використання відпрацьованих прийомів і норм позбавляє від труднощів і непорозумінь і істотно полегшує ділове спілкування.

Комплекс питань, які доводиться вирішувати в ході ділового спілкування, пред'являє певні вимоги до рівня підготовленості фахівців, їх загальної культури спілкування, вмінню швидко і, по можливості, безпомилково орієнтуватися в ситуації. Тому необхідно постійно вчитися в ході ділового спілкування, щоб виключити повторення можливих помилок і відпрацьовувати ефективні прийоми діяльності. Необхідні безперервне самонавчання і самовиховання (нерідко застосовується не дуже вдалий термін " самоменеджмент"), щоб сформувати у себе необхідні якості та звички, які полегшують ділове спілкування і зміцнюючі ділову репутацію.

Важливим елементом ділового спілкування є підготовка ділових повідомлень (в усній або письмовій формі), що викладають позиції сторін і містять певні пропозиції. На долю спеціаліста істотно впливає його поведінка при такій формі спілкування, як інтерв'ю при прийомі на роботу або встановлення перших контактів з партнерами.

45.

46.

47.

48.

49. Суб'єктами відповідальності у сфері ЗЕД виступають суб'єкти ЗЕД, іноземні суб'єкти господарської діяльності і держава.
Суб'єкти ЗЕД і іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань, що випливають з договорів (контрактів). Відповідальність за порушення договірних зобов'язань визначається договорами (контрактами) та законодавством і носить характер матеріальної відповідальності у формі матеріального відшкодування прямих збитків, непрямих збитків, упущеної вигоди, моральної шкоди, заподіяних стороні. Відповідальність може наставати також у формі договірних майнових санкцій.
Аналогічним чином, недоговірна відповідальність суб'єктів ЗЕД і іноземних суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства України про ЗЕД може носити характер матеріальної відповідальності, а також виступати у формі спеціальних санкцій, передбачених законом (ст.37 Закону про ЗЕД). До таких санкцій належать:
а) накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання своїх обов'язків відповідно до законодавства України про ЗЕД. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України або рішеннями судових органів України;
б) застосування індивідуального режиму ліцензування у випадку порушення суб'єктом положень, що установлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;
в) тимчасове призупинення ЗЕД.
Відповідно до Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. № 52, зазначені публічно-правові санкції застосовуються Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової і контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів і Національного банку України. Санкції діють до моменту вживання практичних заходів, що гарантують виконання вимог законодавства. Застосування санкцій може бути оскаржене в судовому порядку.
Україна як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі усім своїм майном перед суб'єктами ЗЕД і іноземними суб'єктами господарської діяльності за усі свої дії, що суперечать законам України і заподіюють збитки (прямі і непрямі) і моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, у тому числі і такі, що регулюють ЗЕД і прямо не передбачені Законом про ЗЕД, які заподіюють зазначені збитки (збиток) і, такі, що призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли це обумовлено неправомірними діями таких суб'єктів. Дії державних органів і офіційних посадових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому і Україна несе за них відповідальність. При цьому Україна як держава має право на регресне відшкодування своїх збитків, що виникли в результаті задоволення пред'явленого до неї судового позову, за рахунок балансового майна винних державних органів або особистого майна винних посадових осіб (ст.37 Закону про ЗЕД).
Україна як суб'єкт ЗЕД несе відповідальність на загальних і рівноправних початках з іншими суб'єктами ЗЕД.

50. За існуючим в Україні законодавством всі суб'єкти підприємництва для того, щоб вступити в господарські відносини як правочинні суб'єкти, мають пройти реєстрацію в місцевих органах державної виконавчої влади. Зареєстрованому суб'єкту підприємництва надається ідентифікаційний код і він включається до державного реєстру України (загальноукраїнський класифікатор підприємств та організацій).

На підставі постанови Кабінету міністрів України від 14.07.1993 р. " Про державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України" до державного реєстру включаються:

♦ усі юридичні особи па території України, а також юридичні особи України, що перебувають за її межами;

♦ усі структурні одиниці, що знаходяться на території України, які не є юридичними особами та головні організації, що знаходяться в іншій країні, республіці, області, районі;

♦ усі фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю та проживають на території України, незалежно від їхнього громадянства.

Державна реєстрація суб'єкта підприємництва здійснюється районною, міською, районною в місті державною адміністрацією за місцезнаходженням цього суб'єкта підприємництва. Дані про державну реєстрацію в 10-денний термін повідомляються в Міністерство фінансів та Міністерство статистики України.

Для державної реєстрації суб'єктами підприємництва до відповідної держадміністрації подаються:

1) заява;

2) статут та інші засновницькі документи;

3) реєстраційна картка.

Реєстраційна картка заповнюється в двох примірниках за суворо встановленою формою. Один екземпляр посилається в місцевий орган статистики, другий залишається у звітної одиниці.

У реєстраційній картці фіксуються такі коди, що надаються суб'єкту підприємництва:

1) Ідентифікаційний код згідно ЗКПО (загальноукраїнського класифікатора підприємств і організацій). Код ЗКПО заповнюється органом, що реєструє, із серії кодів, виданих обласним управлінням статистики.

2) Код території згідно СПАТО (системи позначень адміністративно — територіальних об'єктів).

3)Код формі власності згідно ЗКФВ (загального класифікатора форм власності).

4)Код міністерства, комітету, відомства згідно СПОДУ (системи позначень органів державного управління). Код СПОДУ вказується тільки для суб'єктів із загальнодержавною та комунальною формою власності.

5)Коди видів діяльності згідно ЗКГНГ (загального класифікатора галузей народного господарства).

Державна реєстрація здійснюється не пізніше 30 днів з дня подання заяви з додаванням необхідних документів.

При зміні основних положень, статуту чи виду підприємства здійснюється його перереєстрація.

Відмова підприємству в державній реєстрації може бути: по-перше, через порушення встановленого чинним законодавством порядку його створення; по-друге, через невідповідність засновницьких документів вимогам законодавства.

Кожному з зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності видається свідоцтво про внесення їх до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України.

Проходячи державну реєстрацію, суб'єкти підприємництва, які мають намір здійснювати зовнішньоекономічну діяльність (у засновницьких документах це має бути відбито), реєструються в органах статистики і як суб'єкти зовнішньоекономічних зв'язків. При цьому таких суб'єктів включають до реєстру статистичних одиниць, як тих, що здійснюють зовнішньоекономічні зв'язки.

За чинним законодавством всі зареєстровані суб'єкти підприємництва України зобов'язані здійснювати оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї виробничо-господарської діяльності, вести статистичну звітність. Це відбито в законах України " Про підприємство", " Про господарчі товариства", " Про державну статистику", " Про зовнішньоекономічну діяльність" і в низці інших документів.

Облік та статистика ґрунтуються на обов'язковому й систематичному наданні всіма суб'єктами підприємництва достовірних відомостей за установленими формами й у встановлений термін.

Існують такі форми державної статистичної звітності в галузі зовнішньоекономічних зв'язків:

1. Звіт про експорт (імпорт) товарів.

2. Звіт про експорт (імпорт) послуг.

3. Звіт про рух коштів в іноземній валюті.

4. Звіт підприємств (організацій) про інвестиції з України в економіку інших країн.

5. Звіт туристичних організацій про надходження коштів за туристичне обслуговування.

Відповідно до Порядку ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах, затвердженого наказом Державного митного комітету України від 31.05.96 р. № 237 (Порядок № 237), для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема митного оформлення товарів, суб'єкту господарювання необхідно стати на облік у митному органі за місцем своєї державної реєстрації.

Для взяття на облік у митних органах суб'єкт ЗЕД подає на митницю оригінали та копії (як правило, дві) таких документів:

1) засновницьких документів (з нотаріально завіреними копіями):

♦ рішення власника майна чи уповноваженого ним органу про створення суб'єкта підприємницької діяльності (якщо власників чи уповноважених органів два і більше — таким рішенням є установчий договір);

♦ статуту підприємства (якщо відповідно до законодавства вій необхідний для створення суб'єкта підприємницької діяльності);

2) свідоцтва про державну реєстрацію СПД, свідоцтва про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні (з нотаріально завіреними копіями);

3) свідоцтва про реєстрацію суб'єкта господарювання як платника ПДВ (або заяви, підписаної керівником, головним бухгалтером та завіреної печаткою підприємства про те, що суб'єкт господарювання не підлягає включенню до Реєстру платників ПДВ);

4) довідки органів статистики про занесення юридичної особи — СПД до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і надання кодів території та кодів форми власності;

5) довідки уповноваженого банку про наявність розрахункового (гривневого) та валютного рахунків, із зазначенням П.І.Б. головного бухгалтера підприємства, номерів телефонів підприємства;

6) наказу по підприємству про призначення працівників, відповідальних за роботу з митницею, із зазначенням їх П.І.Б., паспортних даних, зразків підписів;

7) довідки про відсутність за межами України валютних цінностей і майна або довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами;

8) документа, що підтверджує право власності суб'єкта господарювання на його юридичну адресу (у разі оренди документ має бути завірено орендодавцем);

9) картки зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера і зразками печатки суб'єкта господарювання.

До перелічених вище документів додаються два примірники облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності встановленого зразка, заповнені суб'єктом ЗЕД.

Облікова картка заповнюється з використанням ЕОМ або друкарської машинки. Картки, заповнені від руки або з виправленнями, до обліку не приймаються.

Якщо митному органу подається неповний комплект документів або подані документи містять недостовірні дані, суб'єкту ЗЕД може бути відмовлено в постановці на облік у митному органі. Відповідальність за вірогідність заявлених в обліковій картці відомостей несе керівник підприємства, на яке оформлена картка.

Після падання відповідних документів працівник митниці звіряє копії з оригіналами поданих документів, завіряє особистою номерною печаткою обидва примірники облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; один примірник залишається в митниці разом з копіями поданих на облік документів, а другий — видається на руки заявнику разом з оригіналами поданих документів як свідчення обліку в митних органах. При цьому суб'єкту ЗЕД надається обліковий номер, який заноситься в обидва примірники облікової картки.

Облікова картка суб'єкта ЗЕД реєструється у спеціальному журналі.

Засобами електронно-обчислювальної техніки дані про суб'єкта ЗЕД заносяться в електронну базу даних митниці, які потім передаються в територіальне інформаційно-аналітичне митне управління Державного митного комітету України.