ІІ рівень

2.13.1.Розрахуйте поріг коагуляції золю (С_П), якщо до 5 мл золю гідроксиду заліза додати 2 мл води і явна коагуляція наступила при додаванні 3 мл 0, 01 М розчину К₂SO₄.

2.13.2.Пороги коагуляції деякого гідрозолю рівні С_П(СаСІ₂)=0, 3 ммоль/л, С_П(К₂SO₄)=0, 0299 ммоль/л. Який по знаку заряд несуть частинки золю?

2.13.3.Які йони електролітів Na₂SO₄ чи K₄[Fe(CN)₆] є коагулюючими для гідрозолю гідроксиду заліза, одержаного методом гідролізу.

2.13.4.Коагулююча роль якого із електролітів Na₂SO₄ чи MgCI₂ , буде сильніший при дії на золь йодиду срібла, одержуваного змішуванням рівних об’ємів нітрату срібла з С=0, 01 моль/л і йодиду калію з С=0, 015 моль/л.

2.13.5.Визначте знак заряду частинок золю, якщо при коагуляції його електролітами одержані такі пороги коагуляції в ммоль/л: С_П(MgCI₂)=300, С_П(КNO₃)=320, С_П(Na₃PO₄)=0, 6.

2.13.6.Який мінімальний об’єм К₂Сr₂О₇ з С=0, 01 моль/л необхідно для коагуляції 1 л золю гілроксиду заліза одержаного методом гідролізу. Поріг коагуляції 0, 06 ммоль/л

2.13.7.Визначте знак заряду частинок золю, якщо при його коагуляції електролітами одержані такі величини порогів коагуляції (в ммоль/л): с_к(NaCl)= 300; с_к(1/2МgС1₂) = 320; с_к(1/3NaРO₄) = 0, 6; с_к(1/2Nа₂SO₄) = 20. Відповідь обгрунтуйте.

2.13.8. Коагуляція 10мл золю ферум (III) гідроксиду відбулася при додаванні до нього 2мл розчину натрій сульфату з молярною концентрацією еквівалента 0, 0025 моль/л. Розрахувати поріг коагуляції.

2.13.9. Золь ферум (III) гідроксиду, частинки якого заряджені позитивно, коагулюють електролітами. Який з наведених електролітів має найбільшу коагулюючу здатність: калій хлорид; магній сульфат; натрій фосфат; алюміній нітрат?

2.13.10. Золь аргентум йодиду одержаний при надлишку КІ. Який з наведених коагулюючи електролітів матиме найменший поріг коагуляції: цинк нітрат; кальцій бромід; натрій хлорид; алюміній нітрат?

2.13.11.Коагулююча здатність іонів алюмінію, стосовно золю арсену (III) сульфіду дорівнює 10, 1 л/ммоль. Розрахувати мінімальну молярну концентрацію еквіваленту електроліта А1₂(SO₄)з, що викликає коагуляцію золя Аs₂S₃.

2.13.12.Для коагуляції 10 мл золю АgI необхідно взяти 4, 5 мл розчину Ва(NO₃)₂ з молярною концентрацією еквіваленту с(1/2Ва(NO₃)₂) = 0, 05 моль/л. Розрахувати поріг коагуляції.

2.13.13.При коагуляції золю електролітами одержані такі величини порогів коагуляції (ммоль/л): с_к(NаС1) = 300; с_к(1/2МgС1₂) = 320; с_к(І/3NaРO₄) = 0, 6; с_к(1/2Na₂SO₄) = 20. Який знак заряду мають частинки цього золю?

ВМС

1.14.1. Які із перелічених речовин можуть бути мономерами в реакції полімеризації:

а) С₂Н₆; б) С₆Н₅ОН; в) г) С₂Н₂

1.14.2. До якої із видів класифікації відносяться стереорегулярні і нестереорегулярні ВМС:

а) за розміщенням в просторі;

б) за способом одержання;

в) за хімічним складом;

г) за будовою макромолекул.

1.14.3. До специфічних властивостей ВМС відносять:

а) в’язкість, адсорбція, гнучкість;

б) еластичність, гнучкість, набухання;

в) розсіювання світла, когезія;

г) стійкість, тиск, температура.

1.14.4. Десольватація макромолекул ВМС відбувається завдяки явищу:

а) драглювання; б) коацервації;

в) висолювання; г) денатурації.

1.14.5. ВМС можна отримати методами:

а) полімеризації і поліконденсації;

б) окиснення і відновлення;

в) обміну і сполучення;

г) сполучення і гідролізу.

1.14.6. Елементарною ланкою в макромолекулах крохмалю є залишки молекул:

а) β -глюкози; б) γ -глюкози; в) β - фруктози; г) α -глюкози.

1.14.7. По відношенню до розчинника полімери поділяють на:

а) спирторозчинні і спиртонерозчинні;

б) водорозчинні і водонерозчинні;

в) колоїдні і істинні;

г) бензорозчинні ібензонерозчинні.

1.14.8. Обмеження набухання завершується:

а) утворенням суспензій;

б) утворенням аерозолів;

в) утворенням ВМС

г) утворенням студня.

1.14.9. Які із перелічених речовин можуть бути мономерами в реакції поліконденсації:

а) С₂Н₂; б) СН₃СООН; в) г) С₄Н₆

1.14.10. Які з наведених ВМС є природними?

а) білки, нуклеїнові кислоти; б) каучук, віскоза;

в) капрон, поліетилен; г) лавсан, полісахариди.

1.14.11. Під ізоелектричною точкою білків розуміють:

а) мінімальне значення рН розчину білка, при якому макромолекули не руйнуються;

б) значення рН розчину білка, при якому білок стає електронейтральним;

в) положення молекули, коли функціональні групи здатні дисоціювати;

г) максимальне значення рН, при якому білок найбільш стійкий.

1.14.12. Тиск, набухання можна визначити за рівнянням:

а) ; б) ;

в) ; г)

1.14.13. Елементарною ланкою в макромолекулах природних білків є залишки молекул:

а) β – амінокислот; б) α - амінокислот; в) γ - амінокислот; г) ω – амінокислот.

1.14.14. Штучними ВМС називають полімери отримані:

а) обробкою природних полімерів;

б) обробкою штучних полімерів;

в) при взаємодії природних і штучних:

г) при взаємодії мономерів.

1.14.15. Необмежене набухання завершується:

а) утворенням розчину ВМС;

б) утворенням драглів;

в) утворенням аерозолів;

г) утворенням емульсії.

1.14.16. Здатність розчинів ВМС втрачати текучість називається:

а) дисоціацією; б) висолюванням;

в) набуханням; г) драглюванням.

1.14.17. До стереорегулярних відносяться полімери:

а) синтетичний каучук; б) природний каучук; в) білок; г) крохмаль.

1.14.18. Біосинтез білків можна віднести до методу:

а) полікондисаційного; б) полімеризаційного;

в) полігомологічного; г) полігетероланцюгового

1.14.19. Розчини ВМС проявляють властивості:

а) колоїдних розчинів; б) істинних розчинів;

в) істинних і колоїдних розчинів;

г) напівколоїдних.

1.14.20. З підвищенням тиску ступінь набухання:

а) зростає; б) зменшується;

в) не впливає; г) досягає певного значення.

1.14. 21. Які з наведених пар ВМС є синтетичні?

а) капрон, полісахариди;

б) каучук, ацетат целюлози;

в) полісахариди, білки;

г) поліетилен, поліпропілен.

1.14.22. Гомоланцюгові і гетеро ланцюгові ВМС класифікують за:

а) за будовою ланцюга;

б) за будовою макромолекул;

в) за природою;

г) за хімічним складом.

1.14.23. Зміна рН від ізоелектричної точки в кислу чи лужну сторону приводить до:

а) зменшення ступеня набухання;

б ) зростання ступеня набухання;

в) не змінює ступінь набухання;

г) не має значення.

1.14.24. Процес, який супроводжується виділенням із драглів розчинника в окрему рідку фазу називається:

а) драглюванням; б) метаболізмом;

в) синерезис; г) тиксотропія.

1.14.25. За будовою макромолекули крохмаль відноситься до:

а) лінійних; б) сітчастих;

в) розгалужених; г) регулярних.

1.14.26. Процес набухання супроводжується збільшенням:

а) об’єму і маси полімера; б) тиску полімера;

в) маси полімера; в) об’єму полімера.

1.14.27. Від кількісного співвідношення яких функціональних груп залежить заряд білка?

а) –NO₂, –COOH; б) –NO₂; -SH;

в) –COOH, –NH₂; г) –COOH, –OH.

1.14.28. Процес змішування водних оболонок ВМС без об’єднання самих частинок називається;

а) драглюванням; б) денатурацією;

в) іонізацією; г) коацервацією.

1.14.29. Як медичний матеріал, за їх властивостями ВМС можна класифікувати на:

а) біосумісні і біорозсмоктуючі;

б) блокполімери і співполімери;

в) стереорегулярні і не стереорегулярні;

г) гомо ланцюгові і гетероланцюгові;

1.14.30. Кількісною мірою набухання є ступінь набухання, який можна визначити за формулою:

а) б) в) г)

1.14.31. Висока в’язкість розчинів ВМС залежить від:

а) стабілізації частинок в дисперсному середовищі;

б) швидкості перебігу реакції;

в) міжмолекулярних сил, які діють на молекули;

г) взаємодії молекул ВМС з молекулами розчинника.

1.14.32. Явище оборотного переходу гелів при механічній дії в розчин і повернення у драглі в стані спокою називається:

а) висолюванням; б) тіксотропностю; в) синерезис; г) набухання.