Пептична виразка.

Виразкова хвороба (пептична виразка по МКХ-10) – це захворювання шлунка і (або) 12-палої кишки, яке характеризується виникненням виразкового дефекту в слизовій оболонці шлунка і/або дванадцятипалої кишки, в основі якого лежить запальний процес, зумовлений зниженням її захисних властивостей і/або підвищенням агресивності шлункового вмісту у зв’язку з персистенцією гелікобактерної інфекції, а також впливом багатьох інших внутрішніх і зовнішніх факторів.

Поширеність виразкової хвороби (ВХ) досить висока, особливо серед міського населення, і складає, за даними різних авторів, від 3-х до 10% дорослого населення. В Україні 7, 4-8% хворих ВХ (НДІ гастроентерології м.Дніпропетровськ). Виразкова хвороба частіше зустрічається у людей працездатного віку – від 20 до 50 років, переважно хворіють чоловіки (співвідношення М: Ж=3-4: 1). ВХ дванадцятипалої кишки частіше спостерігається в молодому віці, ВХ шлунка – після 40 років. У випадку локалізації виразки в дванадцятипалій кишці переважають фактори „агресії” (Helicobacter pylori (Hp), кислотно-пептичний фактор). Зниження факторів „захисту” (слизово-бікарбонатний бар’єр, простагландини, імунні фактори захисту, кровоток та ін.) призводить до виразки у шлунку.

Етіологія виразкової хвороби (пептичної виразки)

Основним етіологічним фактором виразкової хвороби (пептичної виразки) на даний час вважається інфікування слизової оболонки шлунка цитотоксичними штамами Helicobacter pylory, котра передається орально-оральним і орально-фекальним шляхом. За даними міжнародних контрольованих досліджень, Helicobacter pylory (Hp) є причиною дуоденальних виразок у 95% і виразок шлунка – у 90% випадків.

Нині загальновизнані чотири основні причини пептичної виразки (ПВ): 1) асоціація ПВ з інфекцією Hp; 2) лікарські засоби (нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероїди, сульфаніламіди, протитуберкульозні засоби, препарати раувольфії, дигоксин, теофілін, калія хлорид та ін.; 3) наслідки патологічної гіперсекреції (за гастриноми, гіперкальціємії, ідіопатичних гіперсекреторних станів тощо); 4) змішана етіологія (як, наприклад, за саркоїдозу, хвороби Крона).

Виникненню ВХ сприяють фактори ризику, які можна розділити на ті, що модифікуються, і ті, що не модифікуються. До модифікованих відносяться: порушення ритму і характеру харчування; шкідливі звички (паління, алкоголь), нервово-психічна перенапруга, професійні чинники. Не модифікованими факторами ризику є гіперпродукція хлористоводневої кислоти і пепсину, генетична схильність і спадково-конституціональні особливості (збільшення маси парієнтальних клітин більше норми – 0, 82 х 10¹, підвищення продукції гастрину у відповідь на прийом їжі, збільшення рівня пепсиногену-1 у сироватці крові, зниження активності а1-антитрипсину і дефіцит а2-макроглобуліну, групоспецифічні властивості крові – асоціація виразкової хвороби ДК із 0 (I) групою крові, не характерна для виразкової хвороби шлунка, наявність HLA-антигену В5, В15, В35, дефіцит фукомукопротеїдів у шлунковому слизі та ін.), чоловіча стать.

Патогенез виразкової хвороби (пептичної виразки)