Діагностика. Для діагностики виразкової хвороби застосовуються клінічний, ендоскопічний, рентгенологічний методи

Для діагностики виразкової хвороби застосовуються клінічний, ендоскопічний, рентгенологічний методи, виявлення Helicobacter pylori та інші додаткові методи дослідження. До схеми додаткових досліджень при підозрі на ВХ входять: загальний аналіз крові, реакція Грегерсена, оцінка секреторної функції шлунка, визначення вегетативного статусу пацієнта.

У аналізі крові при неускладненій ВХ нерідко спостерігається еритроцитоз (поліпшення всмоктування вітаміну В12 при наявності великої кількості гастромукопротеїну). При кровотечі може виникнути анемія. Реакція Грегерсена виявляє наявність прихованої кровотечі. Вона проводиться тричі і має диференційно-діагностичне значення: постійно позитивна реакція дає підстави думати про рак шлунка. Оцінка секреторної функції шлунка здійснюється за допомогою інтрагастральної рН-метрії. Істотні переваги має добовий моніторинг рН шлунка, що дозволяє не тільки оцінити функцію шлунка, але і диференційовано проводити лікування. Добове або багатогодинне (6-8 годин) моніторування рН за допомогою тонких зондів в теперішній час розглядається як „золотий” стандарт діагностики кислотоутворення. Для виразки ДПК характерна виражена гіперацидність (рН 0, 9-1, 2). Значно рідше в останні роки проводиться фракційне дослідження шлункової секреції.

Основним діагностичним методом ВХ є фіброгастродуоденоскопія (ФГДС). При цьому визначаються локалізація виразки, розмір та форма виразкового дефекту, фаза та стадія процесу, характер слизової оболонки, проводиться діагностика хелікобактеріозу, здійснюється контроль за загоюванням та рубцюванням виразки, оцінюється ефективність лікування. Ендоскопічну картину ВХ визначають виразковий або ерозивний дефекти та запально-дистрофічні зміни слизової оболонки гастродуоденальної зони. Формування виразки відбувається за 4-6 діб, виділяють 3 стадії виразки:

- активну (наявність виразкового дефекту слизової оболонки округлої форми розміром більше 5 мм, різної глибини; дно виразки покрите фібрином, слизова оболонка навколо виразки гіперемована, набрякла;

- стадію загоєння (відзначається зменшення розміру виразкового дефекту, набряклості, гіперемії, плоский рельєф виразки, з утворенням щілиноподібного дефекту;

- стадію рубцювання („червоний рубець” або „білий рубець”; стадія червоного рубця супроводжується утворенням на місці виразки яскраво-червоного рубця лінійної або зіркоподібної форми з вираженими конвергуючими складками; стадія білого рубця характеризується постійним білим рубцем лінійної форми, зникненням перифокальної гіперемії).

Морфологічне вивчення біопсійного матеріалу дозволяє провести диференціальну діагностику між ВХ і первинно-виразковою формою раку, встановити стадію виразкового процесу, наявність хронічного гастриту і дуоденіту та їх активність, виявити ступінь заселення слизової оболонки шлунка і ДПК пілоричним хелікобактером.

Для діагностики хелікобактерної інфекції в залежності від способів одержання біологічного матеріалу існують інвазивні та неінвазивні методи.

До інвазивних належать:
– морфологічний – визначення мікроорганізмів у препараті слизової оболонки при спеціальному забарвленні (за Гімзою, за Грамом, толуїдиновим синім, Генте, Вартину-Старрі) біоптатів і з оцінкою ступеню обсіменіння слизової оболонки Нр. Наявність 20 мікротілець у полі зору розцінюється як слабка ступінь контамінації, 20-50 – помірна і більш ніж 50 – важка ступінь;
– мікробіологічний (бактеріологічний) – визначення штаму мікроорганізму, виявлення його чутливості до препаратів, які застосовуються. Специфічність наближається до 100%;
– біохімічний (швидкий уреазний тест);
– молекулярні методи – а) виявлення Нр у слизовій оболонці шлунка та ДПК методом полімеразної ланцюгової реакції, виявляють urea-ген або ДНК Н.pylori; б) методи молекулярного типування, які дозволяють ідентифікувати різні штами Нр.

Неінвазивні методи:
– серологічний – виявлення антитіл до Нр (частіше застосовується метод імуноферментного аналізу);
– С-дихальний тест з сечовиною з реєстрацією продуктів життєдіяльності Нр (вуглекислий газ, аміак) у видихуваному повітрі (після перорального вживання розчину сечовини, міченої С13, уреаза Нр метаболізує мічену сечовину і визволяє мічений вуглекислий газ, який визначають у видихаємому повітрі через 30 хвилин. Чутливість і специфічність 100%. До недоліків відносять те, що за 3-4 тижні до проведення теста виключають антибіотики, солі вісмуту, ІПП і гістаміноблокатори, а також відносно висока вартість;
– визначення антигену Нр у калі.
Менш вагоме значення в діагностиці ВХ займає рентгенологічний метод. Рентгенологічна діагностика ВХ базується на морфологічних (прямих) і функціональних (опосередкованих) ознаках. Використовують туге заповнення шлунку сульфатом барія, а також подвійне контрастування шлунка. Рентгенологічний метод має деякі переваги перед ФГДС при наявності пілоростенозу, деформації цибулини ДПК, а також при пенетрацї виразки в інші органи.