Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Структура авіаційної наземної техніки.






Авіаційна наземна техніка (АНТ) — це сукупність спеціальних технічних наземних засобів для обслугову­вання авіаційної техніки, повітряних перевезень та ут­римання аеродромів

До АНТ належать:

—наземні засоби спеціального призначення для ви­конання спеціальних робіт під час обслуговування повітряних суден та повітряних перевезень;

—наземні стаціонарні засоби, встановлені на фун­даменті;

— наземні пересувні засоби, встановлені на са­мохідні або причіпні шасі;

— спеціальні машини аеропорту — самохідний пристрій, обладнаний засобами зв'язку та забезпечєння польотів і встановлений на автомобільне, тракторне чи інше шасі.

Структура АНТ складається з кількох груп:

А. Наземні засоби для технічного обслуговування авіаційної техніки:

—паливозаправник (аеродромний);

—маслозаправник (аеродромний);

—водозаправник (аеродромний);

—заправник спеціальними рідинами (аеродромний);

—заправник стислими газами (аеродромний);

—повітрозаправник (аеродромний);

—киснезаправник (аеродромний);

—електроагрегат (аеродромний);

—установка повітряного запуску авіадвигунів;

—кондиціонер (аеродромний);

—підігрівник (аеродромний);

—тягач (аеродромний);

—засіб утримування повітряного судна;

—підіймальний майданчик (аеродромний);

—асенізаційна машина (аеродромна); туалет-сервіс (аеродромна);

—мийна машина (аеродромна);

—установка перевірки гідросистем;

—машина для нанесення рідин проти обмерзання;

—теплова протиобмерзальна машина;

—буксирувальне водило (авіаційне);

—підйомник (авіаційний);

—док (аеродромний).

Б. Наземні засоби для обслуговування повітряних перевезень:

—аеровокзальний конвеєр;

—автобус перонний (аеродромний);

—пасажирський трап;

—пасажирська посадкова галерея;

—автоконвеєр;

—автомобіль з підйомним кузовом;

—самохідний навантажувач контейнерів;

—контейнерний візок.

В. Засоби для обслуговування аеродромів:

—поливально-мийна машина (аеродромна);

—підмітально-прибиральна машина (аеродромна);

—спеціалізована машина для розмітки аеродромів;

—снігоочисник (аеродромний);

—газоструменева машина (аеродромна);

—розкидувач хімічних реагентів (аеродромний);

—снігонавантажувач (аеродромний);

—універсальна прибиральна машина (аеродромна);

—засіб вимірювання зачеплення (аеродромний);

—машина для чищення вогнів ЗПС. Г. Засоби спеціального призначення:

—машина для ескортування повітряного судна;

—засоби аварійно-рятувальних робіт;

—пересувний пункт керування польотами.

Особливість сучасного етапу технічного забезпечення аеропортів України (як, до речі, й аеропортів СНД) полягає в тому, що поряд із великою кількістю застарілої АНТ радянського виробництва з'являється все більше сучасних зразків різних виробників. Відомо, що рівень наземного обслуговування повітряних суден, експлуатаційного утримання аеродромів безпосередньо впливає на безпеку та регулярність польотів. Адже технологічні процеси функціонування аеропорту засновані на використанні авіаційної наземної техніки, яка відрізняється складністю конструкції, специфікою роботи, вимагає від фахівців, що пов'язані з її виробництвом та експлуатацією, високих про­фесійних навичок і знань спеціальних правил та вимог.

Одним із ефективних методів контролю АНТ, який використовується у міжна­родній практиці, є її сертифікація, що повинна здійснюватись на відповідність АНТ обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, щодо безпеки польотів ПС, життя та здоров'я авіапасажирів, авіаційного і виробни­чого персоналу, охорони навколишнього природного середовища.

Контроль з боку держави за дотриманням встановлених вимог повинен здійснюватись під час сертифікації типів АНТ та служб аеропортів у межах Системи сертифікації на повітряному транспорті України.

Порядок сертифікації конкретної імпортної АНТ у Системі повинен встано­вити орган із сертифікації АНТ відповідно до Правил сертифікації та Порядку ввезення на митну територію України продукції, що імпортується та підлягає в Україні обов'язковій сертифікації, затвердженого наказом Держстандарту і Держмиткому України від 10 травня 1994 року за № 107/126 (державний ре­єстр № 103/312 від 19.05.94), і Порядку проведення робіт із сертифікації про­дукції іноземних виробництв за схемами з обстеженням, атестацією та сертифі­кацією систем якості, затвердженого наказом Держстандарту України від 02.08.96 року за № 329 (державний реєстр № 458/1483 від 16.08.96), з урахуванням вимог наказу Держстандарту України від 18.08.98 року за № 633, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 14.10.98 року за № 657/3097.

Порядок сертифікації базових моделей дорожніх транспортних засобів (ДТЗ), які є складовою частиною АНТ, у Системі встановлює орган із серти­фікації АНТ відповідно до Правил обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя.

2. Порядок проведення сертифікації АНТ передбачає:

—подання заявки на сертифікацію;

—розгляд та прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми;

—обстеження виробництва або атестацію виробництва АНТ, що сертифікується, або аналіз функціонування сертифікованої системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

—відбір зразків АНТ для випробувань;

—ідентифікацію АНТ;

—прийняття зразків АНТ випробувальною лабораторією (центром);

—перевірку і випробування зразків АНТ;

—аналіз одержаних результатів випробувань і прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності та укладення угоди;

—реєстрацію та видачу сертифіката відповідності;

—визнання сертифікатів відповідності, виданих на цю продукцію за кор­доном, які підтверджують відповідність імпортної продукції вимогам чинних в Україні нормативних документів;

—технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її вироб­ництва;

—інформування про результати робіт із сертифікації АНТ.

Усі вказані процедури повинні здійснюватись згідно зі спеціальними пра­вилами, затвердженими Укравіатрансом.

Загалом можливі вісім схем сертифікації залежно від типу виробництва і ознак поставки (табл. 3).

У разі сертифікації іноземної АНТ сертифікати та протоколи випробову­вань продукції, видані уповноваженими органами інших країн (далі — іно­земний сертифікат), підлягають визнанню в Системі за умови дотримання сукупності наступних правил:

— якщо Україною укладено двосторонню угоду про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації з тією країною, з якої походить продукція, що ввозиться в Україну;

— іноземний сертифікат видано в державній системі сертифікації тієї країни, з якої походить продукція, що ввозиться в Україну;

— продукція, що ввозиться в Україну, може бути ідентифікована за су­провідною документацією (маркування, етикетика) як така, що виготовлена згідно з міждержавними або іншими нормативними документами, чинними в Україні;

— зазначені в іноземному сертифікаті номенклатура усіх обов'язкових вимог до продукції і норми цих вимог повністю відповідають номенклатурі обов'язкових вимог і нормам, чинним в Україні.

За умови виконання сукупності вищевказаних правил на іноземний сертифікат, він може бути визнаний згідно з ДСТУ 3498—96 і підтверджений Свідоцтвом.

Обов'язкові вимоги (ОВ) до АНТ складаються з окремих підрозділів за такими групами:

—ОВ до експлуатаційно-ремонтної документації;

—ОВ щодо попередження пошкоджень ПС на землі та убезпечення по­льотів;

—ОВ щодо безпеки авіапасажирів, збереження авіабагажу і вантажів;

—ОВ до спеціальних шасі АНТ;

—ОВ до органів керування спецобладнанням АНТ;

—ОВ до убезпечення експлуатації систем АНТ;

—ОВ до електробезпеки АНТ;

—ОВ до пожежної безпеки АНТ;

—ОВ до екологічної безпеки АНТ.

Серед обов'язкових вимог до АНТ можна виділити дві надзвичайно важ­ливі групи:

А. ОВ щодо попередження пошкоджень ПС на землі та убезпечення по­льотів:

—характеристики АНТ повинні точно відповідати параметрам конст­рукції та систем повітряних суден, для обслуговування яких дана АНТ при­значена, і технічному завданню на її проектування;

—АНТ, що виїздить на злітно-посадкову смугу, повинна бути обладнана радіостанціями та проблисковими світлосигнальними вогнями;

—конструкція АНТ повинна забезпечувати зручний і безпечний під'їзд до літака чи вертольота на відстань, яка потрібна для її нормальної роботи за безпосереднім призначенням;

—засоби з'єднання АНТ з ПС не повинні пошкоджувати лакофарбове покриття й елементи літака чи вертольота в процесі його обслуговування;

—типорозміри і технічні параметри наконечників, фішок та інших при­стосувань для з'єднування із ПС повинні відповідати типу ПС, що обслуго­вується;

—спецмашини, які використовуються під час наземного обслуговування ПС, повинні бути обладнані пристроєм блокування руху у разі небезпечно­го зближення з ПС (менше 0, 3 м до найближчої частини ПС);

—сидіння водія-оператора має бути обладнане механізмом регулюван­ня оптимального положення для забезпечення оператору зручного огляду робочих зон під час наближення (стикування) до ПС;

—частини спецмашин, що безпосередньо контактують з обшивкою літака, мають бути обладнані датчиками стикування, які автоматично при­пиняють рух у разі контакту з літаком;

—трансмісія автомобілів, на яких змонтовано АНТ, повинна мати додат­кові пристрої для зменшення швидкості руху (ходозменшувачі), які використо­вуються для безпечного, якомога ближчого під'їзду до ПС;

—системи спецобладнання АНТ повинні мати запобіжні і захисні прист­рої (основні і дублювальні), що унеможливлюють ушкодження систем ПС, які обслуговуються, у разі некерованої зміни режимів роботи техніки;

—навантажувально-розвантажувальні машини й механізми, що обслуговують ПС, повинні мати пристрої автоматичного сполучення рівнів вантажної платформи з нижнім рівнем люків ПС;

—наземні джерела постачання ПС електроенергією мають забезпечувати необхідні параметри електроенергії для живлення бортових систем;

—засоби автоматичного управління наземних електроагрегатів повинні забезпечувати захист від перевантажень струму, аварійного підвищення (зниження) напруги;

—у технічній документації наземних електроагрегатів мають бути надані таблиці контрольних напруг;

—конструкція наконечників заправних і зарядних спецмашин повинні унеможливлювати їх неправильне підключення до ПС, використання надмірних зусиль під час стикування, спрацьовувати без " заїдань" і надії фіксувати задані положення;

—засоби заправки ПС пально-мастильними матеріалами і спецрідинами мають забезпечувати обов'язкове фільтрування рідин, вимірювання видачі кількості, підтримання її температури в необхідних експлуатаційних межах відкачування спецрідини з роздавального рукава після заправлення;

— тонкість фільтрації під час заправлення має відповідати вимогам Держстандарту 19328—81;

— на кінці роздавального шланга водозаправної машини повинен б передбачений зливальний кран для добору проб води і контролю її якої

— кондиціонер і моторний підігрівач не повинні додавати в повітря, нагнітається в літак, механічних домішок (припустимий вміст пилу 0, 00025 мг/л), крапель вологи, парів мастила, відпрацьованих газів і приємного запаху;

— трансмісія аеродромного буксирувальника ПС має забезпечує-надійне і плавне (без ривків) зрушення з місця системи " буксирувальник - літак" і забезпечувати швидкість буксирування до 20 км/год.;

— спецмашини, які працюють на злітній смузі і РД, мають бути обладнані габаритними і проблисковими вогнями, що включаються під час роботи залежно від часу доби;

— проблискові вогні, встановлені на спецмашинах, повинні бути жовтого кольору, мати ефективну силу світла — не менше 40 і не більше 400 кандел із частотою обертання спалахів (75+15) за хвилину. Вогні мають б встановлені на даху кабіни чи у верхній частині конструкції кузова по спецмашини так, щоб був забезпечений круговий огляд і його не затінювали набудови на машині. Опорна площадка проблискового вогню повні-бути розташована горизонтально;

— конструкція щітки підмітально-прибиральних та універсальних очисних машин повинна виключати можливість випадання ворсу протягом терміну експлуатації;

— похибка вимірювань коефіцієнта зчеплення не повинна перевищу ти +0, 02 одиниці у всьому його діапазоні. Похибка датчика в експлуатаційних умовах аеропортів не може бути більша +1, 0%;

—конструкція прибиральних та очисних машин має забезпечувати ушкоджуваність бічних вогнів ЗПС під час їх очищення;

—машини для очищення від снігу безпосередньо лінз вогнів повинні та­кож одночасно очищати площі покрить біля вогнів завширшки близько 1 м;

—чистота поверхні після прибиральних машин має відповідати вимогам до експлуатації аеродромних покриттів;

—після роботи снігоприбиральних машин коефіцієнт зчеплення на ЗПС повинен відповідати нормативному значенню;

—авіаційна наземна техніка, що працює на пероні, місцях стоянок літаків, рульових доріжках і злітно-посадковій смузі, повинна бути обладна­на буксирувальними пристроями: гаками або буксирними вилками на пе­редньому бампері машини і тяговими гаками на фаркопі;

—машини і механізми, що працюють на ЗПС, РД, МС і пероні, повинні бути забезпечені буксирувальними тросами.

Б. ОВ щодо безпеки авіапасажирів, збереження авіабагажу і вантажів:

—перонні засоби обслуговування авіапасажирів та авіабагажу іавіавантажів не повинні мати конструктивних елементів, які можуть призве­сти до травм пасажирів, псування багажу, вантажів (гострі кути, кромки, ви­ступи і т. д.);

—площадки і сходи засобів обслуговування пасажирів повинні мати по­верхню, що перешкоджає ковзанню;

—конструкція засобів обслуговування авіапасажирів має передбачати можливість обслуговування інвалідів та пасажирів похилого віку;

— аеродромні автобуси (автопоїзди) мають бути обладнані двосто­роннім гучномовним зв'язком водія-оператора із салоном автобуса;

— конструкція пасажирських автобусів (автопоїздів), телескопічних трапів — мостів і т. д. повинна забезпечувати можливість швидкої евакуації пасажирів і операторів у разі загоряння;

— спеціалізовані аеродромні автобуси повинні мати пристрої аварійної сигналізації в салоні та пристрої для аварійного відчинення дверей автобуса;

—конструкція дверей автобусів має бути такою, щоб у разі защемлен­ня пасажири не травмувалися;

—параметри дверей аеродромних автобусів обмежуються значеннями:
кількість дверей — не менше 2;

ширина дверей — не менше 1400 мм;

висота порога дверей від рівня перону — не більш 350 мм;

внутрішня висота салону автобуса має бути не менше 1 950 мм;

—у конструкції аеродромних автобусів мають бути передбачені:
ефективні системи кондиціювання й опалення салонів;
вертикальні стінки і бортові поручні в салоні;

у бічних стінках салону — не менше 2 люків для аварійного виходу з ав­тобуса;

—електротрапи (автотрапи) повинні бути обладнані пристроями, що
унеможливлюють мимовільне опускання сходів трапа, висувними опорами
(аутригерами) та мати огородження по всій довжині сходів трапа;

—конструкція трапів повинна забезпечувати:
максимальний кут нахилу — 40 град.;
крок сходів — не більше 210 мм;

ширину проходу сходів — не менше 1 250 мм;

— конструкція перонних засобів механізації повинна передбачати за­хист пасажирів, багажу і вантажів від дощу, інею, снігу;

— транспортувальні засоби та навантажувачі повинні мати пристрої (огородження, кріплення і т. ін.), що запобігають можливості падіння і по­шкодження контейнерів, палет із транспортної, робочої, перевантажуваль­ної платформ або одиничних вантажів зі стрічки транспортера у процесі транспортування чи навантажувально-розвантажувальних операцій.

Вимоги базуються на цілій низці державних і міжнародних стандартів. Оцінка відповідності АНТ обов'язковим сертифікаційним вимогам прово­диться за спеціальною методикою, затвердженою Укравіацією. Окреме пи­тання — технологія роботи АНТ на аеродромі.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.