Забезпечення авіаційної безпеки на вантажному терміналі

На сьогодні вирішення проблеми забезпечення авіаційної безпеки вантажів та поштових відправлень вважається однією з найскладніших у системі заходів із захисту міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання. Це зумовлюють такі фактори:

—обсяги вантажних перевезень зростають;

—система вантажних перевезень загальновідома;

—використання вантажу як можливого засобу здійснення злочини проти конкретних рейсів;

—терористи особисто не ризикують;

—складність у здійсненні контролю за допомогою технічних засобів великогабаритних вантажів.

Конвенції ІКАО з авіабезпеки почали ширше і ефективніше застосовуватися у разі відмови надати притулок терористам, відтак їхня тактика захоплення поряд із спробами викрадення літаків практикується повне знищення повітряних суден під час польоту. Історія свідчить, що літаки досить уразливі, і в роки було безліч спроб нападу із використанням " повітряних вантажів

Більше того, оскільки заходи безпеки, що застосовуються до пас досить ефективні, вантаж став відносно доступним варіантом, потенційного терориста. Повітряними трасами перевозиться величезний обсяг вантажів, що постійно зростає (за оцінками ІКАО, регулярними торами перевозиться близько 30 млн. тонн на рік). Система перевезення вантажів добре відома, і у терористів є можливість намітити конкретні дії для здійснення диверсії. Інколи партії вантажів важко перевірити за допомогою приладів, оскільки непрактично просвічувати весь вантаж. А ризик для терориста при цьому мінімальний.

Однак слід пам'ятати про те, що убезпечення вантажу полягає не лише у попередженні актів саботажу. Щорічні втрати від викрадення вантажів ста­новлять мільярди доларів, і ці втрати, зрештою, мають братися до уваги клієнтами у зв'язку із страховими і транспортними витратами, що зростають.

Стандарти ІКАО, які стосуються убезпечення вантажів, становлять ос­нову для системи попередження проникнення вибухових або запалюваль­них речовин на борт повітряного судна шляхом їх маскування у підготов­лених до перевезення партіях вантажів або отримання доступу до ПС че­рез зони оброблення вантажів. Стандарт 4.3.6 вимагає, щоб держави — члени ІКАО убезпечили вантажі, багаж, поштові відправлення і засоби за­безпечення оператора, які переміщуються по аеропорту. За Стандартом 4.3.8, вантаж, кур'єрські та термінові посилки і пошта, призначені до пере­везення на пасажирських рейсах, мають піддаватися певним видам кон­тролю. Відповідно до Стандарту 4.3.9 оператори мають право не прийма­ти вантаж на пасажирські рейси, якщо його безпека не підзвітна уповно­важеному агентові, що отримав дозвіл державного регулюючого органу на перевезення, або якщо він не підлягає іншим видам перевірки на без­печність.

Поняття " уповноважений агент" у повітряних перевезеннях вантажів бу­ло однією із найсуттєвіших змін, внесених у Додаток 1 7 як доповнення, кот­ре почали застосовувати із серпня 1997 року.

Додаток 1 7 до Чиказької конвенції дає таке визначення поняття " уповно­важений агент": " Уповноважений агент, експедиційне агентство або будь-яка інша організація, що здійснює комерційні операції з оператором, про­вадять перевірки на безпечність, які приймаються або вимагаються відпо­відними службовими органами щодо вантажу, кур'єрської чи звичайної по­шти і термінових посилок".

Суть позиції ІКАО в тому, що відповідальність за здійснення таких за­ходів безпеки має строго регулюватися державою. Додаток 1 7 вимагає від держав-учасниць створення національної програми здійснення безпеки у цивільній авіації, а також організацій, що відповідають за виконання цих програм. Ці організації повинні координувати відповідну діяльність і давати завдання державним організаціям, аеропортам, операторам та іншим за­цікавленим суб'єктам.

Для надання допомоги державам щодо запровадження ефективних заходів безпеки ІКАО розробило процедури, спрямовані на забезпечення заходів без­пеки під час перевезення вантажів, що є економічно ефективним і прагматичним підходом, які базуються на трьох основних принципах. По-перше: повітряне суд­но має експлуатуватися в межах безпечного оточуючого середовища. По-дру­ге: кожна партія вантажу повинна проходити певну перевірку на безпечність, при цьому максимальні зусилля мають бути спрямовані на просвічування ванта­жу, безпечність якого не може бути легко визначена перед завантаженням на борт пасажирського ПС. По-третє: одразу ж після перевірки на безпечність ван­таж повинен бути захищений від будь-якого втручання.

Загалом система працює таким чином. Ініціатор відправлення вантажу (тобто організація, яка першою ідентифікує вантаж як експортний фрахт) здійснює його пакування в гарантовано безпечному середовищі, далі підтверджує безпечність товару і доставляє його експедитору вантажів або авіакомпанії безпечним автотранспортом. Після отримання вантажу екс­педитором або авіакомпанією вантаж і документація перевіряються на відсутність стороннього втручання, реєструються як прийняті із дотриман­ням заходів безпеки і зберігаються в зоні, яка охороняється. У певний час вони передаються наступному експедитору, приймальнику або сортуваль­нику вантажів чи операторові авіакомпанії у сертифікованому безпечному місці. Отже, фрахт надійно захищається від втручання із відповідним оформленням документації на кожній стадії його переміщення.

Ці процедури у разі їх правильного застосування усувають необхідність перевірок більшої частини вантажів і є ефективною формою керування ри­зиком, їх запровадження дає змогу, звільнивши частину операторів ПС і ек­спедиторів фрахтів, що займаються просвічуванням вантажів, спрямувати зусилля на догляд більш підозрілих вантажів, наприклад особистих речей, які не мають господаря, разових поставок від нових компаній та інших ван­тажів, безпечність яких не може бути встановлена іншим чином.

Тому операторам ПС разом із уповноваженим агентом рекомендується проводити вибіркові перевірки партій вантажу, задекларованого як без­печний, для виявлення, чи дійсно вміст вантажу відповідає супровідній доку­ментації. Пропорції вантажу, що перевіряється таким чином, мають зміню­ватися залежно від передбачуваного рівня загрози. У разі виникнення навіть найменшої підозри вантаж слід ретельно перевірити з допомогою інтроскопа або вручну. Такі ж процедури можна застосовувати під час пе­ревірки небезпечних предметів і контрабандного товару.

На підставі розроблених технологій та інструкцій в кожному аеропорту персонал служби авіаційної безпеки здійснює комплекс заходів щодо контро­лю на безпеку в технологічному процесі обслуговування вантажу, поштових відправлень і бортових припасів як на внутрішніх, так і на міжнародних лініях. Контролю на безпеку підлягають всі партії вантажів, поштових відправ­лень і бортових припасів із супровідними документами, в яких зазначається їхня властивість, найменування і можливість перевезення на ПС, у присут­ності осіб, відповідальних за їх здачу, після пред'явлення ними документів, які засвідчують особу.

Вантаж, поштові відправлення і бортові припаси, до яких не застосовані процедури контролю з метою убезпечення ЦА в установленому порядку, завантаженню на борт ПС не підлягають.

Під час проведення контролю на безпеку вантажу, поштових відправ­лень і бортових припасів застосовуються наступні методи:

—фізичний контроль;

—контроль за допомогою рентгенівського обладнання;

—контроль за допомогою технічних засобів виявлення парів вибухових речовин;

—відстій негабаритного вантажу протягом 24 годин;

—декомпресія і моделювання умов польоту.

Усі перелічені методи контролю з авіаційної безпеки мають свої перева­ги та недоліки. Комплексне їх використання дозволяє отримати бажаний результат. Доцільність застосування методів контролю на безпеку визна­чається із врахуванням вмісту, габаритів та інших ознак вантажу, поштових відправлень.

Небезпечні вантажі зберігаються окремо в зазначених складських приміщеннях. Контроль радіоактивних матеріалів провадиться в приміщен­нях зберігання радіоактивних ізотопів окремо від інших вантажів.

Важливим, напрямком авіаційної безпеки є убезпечення поштових відправлень.

Контроль на безпеку поштових відправлень провадиться з метою попере­дження вкладення в них зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв, а також інших заборонених до перевезення на ПС речовин та предметів.

Організація робіт, пов'язаних із наданням поштових відправлень для контролю на безпеку, покладається на поштове відомство, а забезпечення авіаційної безпеки, виконання процедур контролю на безпеку поштових відправлень — на авіакомпанію (авіаперевізника) та персонал служби авіаційної безпеки.

На сучасному етапі в міжнародному масштабі використовуються лис­ти — вибухові пристрої, в яких застосовуються пластикові вибухові речови­ни. Поштовий вид тероризму має коротку історію, хоча темпи його розвит­ку насторожують. Якщо не вжити своєчасних профілактичних заходів захи­сту, він може стати значною загрозою.

Для завершення повного кола заходів з авіаційної безпеки здійснюється супроводження вантажу, поштових відправлень і бортових припасів із ме­тою захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання та інших про­типравних посягань.

Супроводження в контрольованих зонах авіапідприємств матеріальних цінностей, які належать приватним особам чи організаціям, здійснюється на всіх рейсах, що виконуються ПС цивільної авіації, як внутрішніх, так і міжна­родних авіаліній персоналом САБ.