Тема 2.

Старовинна музика: Й. Бах, Г. Гендель, А. Вівальді

Йоганн Себастіян Бах (Johann Sebastian Bach)

1685 – 1750

Йоганн Себастіан Бах є уособленням музичного генія німецького народу. Він не лише увібрав у себе все найкраще в німецькій музиці, але й синтезував музичні явища своєї епохи, створив шедеври мистецтва величезної цінності. Й. Баха порівнюють із лабораторією, в якій народжувалися творчі навички, стилі, тенденції та пошуки музики.

Й. Бах належав до родини Бахів із Тюрінгії. За два століття вона дала світові таку кількість органістів, скрипалів, флейтистів, трубачів, капельмейстерів і композиторів, що ім’я „Бах” стало синонімом до слова „музикант”.

Перші уроки сімейного ремесла хлопчикові дав батько. Після його смерті десятилітнього Йоганна віддали на виховання старшому братові. Під його керівництвом майбутній великий композитор оволодів грою на скрипці та клавесині, але улюбленим його інструментом став орган.
Й. Бах досягнув чималих успіхів у композиції та грі на органі, однак постійно прагнув досконалості: він пішки пройшов 350 км, щоб повчитися у видатного на той час Дитріха Букстехуде.

Знаменита подорож юнака увійшла в історію його життя як одне зі свідчень великої любові до Музики. Заради цієї любові він у дитинстві, не шкодуючи очей, ночами переписував клавесинові п’єси німецьких майстрів, які не дозволяв йому вивчати суворий брат. Заради цієї любові він прагнув не втратити жодної нагоди познайомитися з мистецтвом своїх сучасників.
Величезна творча спадщина Баха налічує понад тисячу творів різних жанрів: вокально-драматичних (кантати), інструментальних (концерти, сонати, сюїти тощо) та органних. Кожне покоління знаходить у музиці Баха щось своє, вчиться розуміти її глибше.

Георг Фрідріх Гендель (George Frideric Handel)

1685 - 1759

Георг Фрідріх Гендель – німецький композитор ХVІІІ ст., сучасник Йоганна Баха. Ще в ранньому віці виявилися його неабиякі музичні здібності. У 9-річному віці він уже брав уроки композиції та гри на органі, а у 12-річному писав церковні кантати й органні п’єси.
Г. Гендель працював скрипалем, потім клавесиністом і композитором Гамбурзької опери, а також писав оперні твори, які принесли йому широкої популярності.

Успіх опер в Англії закріпив за Г. Генделем славу одного з найбільших оперних композиторів Європи; він створював декілька опер на рік. Особливо успішною для Генделя була робота в „Королівській академії музики” в Лондоні.

Свій ідеал мистецтва Г. Гендель найяскравіше втілив не в опері, а в ораторії. Їй композитор присвятив останнє десятиліття активної творчої роботи. Найбільшу популярність здобули ті ораторії, що втілюють героїчні біблійні сказання. Композитор захоплювався образами народних героїв, оповіданнями про боротьбу пригніченого народу за незалежність.

Творам Г. Генделя властиві монументально-героїчний стиль, оптимістичність, життєстверджуючий дух, що поєднують у єдине гармонійне ціле героїчні, епічні, ліричні, трагедійні та пасторальні образи.

Антоніо Вівальді (Antonio Vivaldi)

1678 – 1741

Антоніо Вівальді – італійський композитор і скрипаль, широкою популярністю користуються його віртуозні і мелодійні концерти. Першим учителем А. Вівальді був його батько, скрипаль собору св. Марка. У 1703 р. Вівальді прийняв сан священика, з 1704 – 1740 рр. був директором будинку піклування сиріт, який славився як краща музична школа для дівчаток.

У Венеції головним його обов’язком було створення музики, і він вигадував з рідкісною легкістю і швидкістю. У величезній спадщині А. Вівальді – безліч опер, а також духовних творів, проте як сучасники, так і наступне покоління найкращими визнавали інструментальні твори А. Вівальді, передусім, концерти.

Довгий час спадщина А. Вівальді складала обмежену кількість надрукованих творів, і тільки в ХХ ст. було зроблено повне видання його інструментальних опусів: 73 тріо-сонати, 447 концертів для різних складів інструментів. Композиторське інструментальне чуття дозволяє досягати звукових ефектів надзвичайної краси, як, наприклад, у виключно виразній і оригінальній повільній частині Концерту для чотирьох скрипок (сі мінор).

Часто теми концертів А. Вівальді – енергійні, моторні, але найсильніша і привабливіша сторона його дарування – лірична. Мистецтво Антоніо Вівальді пронизане незвичайними звуками – він використав в оркестрі звучання різних інструментів і, навіть, таких рідкісних, як мандоліна, яка вважалася вуличним інструментом. А. Вівальді вигадував красиві назви своїм творам: „Пори року” („Весна”, „Літо”, „Осінь”, „Зима”).