Схарактеризуйте особливості пошуків і розвідки багатопокладних родовищ

Багатопокладні родовища порівняно з однопокладними характеризуються, в основному, вищою концентрацією запасів на тих самих площах.

Родовища, на яких всі поклади мали би однакове промислове значення, трапляються швидше як виняток. Багатопокладні родовища найчастіше вирізняються поєд­нанням більш багатих і продуктивних покладів з покла­дами, менш багатими і менш продуктивними. Очевидно, що такі особливості багатопокладних родовищ слід урахо­вувати під час вибору системи розвідки і, зокрема, по­верхів розвідки.

Поверх розвідки — це частина розрізу родовища, яка складається із кількох нафтоносних або газоносних гори­зонтів, згрупованих для розвідки самостійною мережею свердловин.

Системи розміщення свердловин для розвідки бага­топокладних родовищ складаються залежно від типів ос­новних покладів та їх поєднання в розрізі і в плані. Іноді на різні поверхи розвідки проектуються різні системи свердловин. У цих випадках загальна схема розміщення свердловин на поверхні родовища матиме досить склад­ний характер.

Для методики розвідки багатопокладних родовищ важливо враховувати особливості поєднання в розрізі окремих покладів з товщами, що їх розділяють. З такого погляду доцільно поділяти родовища на три групи.

Для родовищ першої групи характерне зближене в розрізі розташування невеликої кількості покладів, при­урочених найчастіше до одного літолого-стратиграфічного комплексу відкладів (рис. 14.1, а).

На родовищах другої групи окремі поклади або неве­ликі групи близьких за глибиною залягання пластів відокремлені від інших груп покладів значними за тов­щиною проміжними товщами. Ці групи пластів здебільшого приурочені до різних за віком і складом продуктивних відкладів (рис. 14.1, б).

Родовища третьої групи характеризуються великим (кілька сотень мет­рів) діапазоном нафтогазоносності, в якому зосереджено до кількох десят­ків окремих покладів у продуктивних пластах, які перешаровуються з гли­нистими розділами порівняно невеликої товщини (рис. 14.1, в).

З урахуванням належності родовищ до тієї чи іншої групи методика їх розвідки буде різною. Розвідка родовищ першої групи, коли поклади збли­жені в розрізі, здійснюється однією мережею свердловин і не відрізняється від розвідки однопокладного родовища. Ускладненням при цьому є не­обхідність роздільного випробування всіх покладів.

Для розвідки багатопокладних родовищ другої групи, коли продук­тивні частини розрізу розділені відносно потужними проміжними тов­щами порід, число поверхів визначається за кількістю продуктивних па­чок. Виділені поверхи можна розвідувати як одночасно, так і послідов­но з різною черговістю. Черговість закладання мереж на поверхи роз­відки визначається техніко-економічними міркуваннями залежно від продуктивності тієї чи іншої пачки. Якщо поклади в різних поверхах за Даними пошукового буріння характеризуються близькими за величиною запасами і дебітами, то розвідку родовища доцільно проводити знизу догори. За такого підходу розвідка здійснюватиметься з найменшими витратами обсягу розвідувального буріння, оскільки по свердловинах, призначених для розвідки нижнього поверху, одержують інформацію про геологічну будову, колекторні властивості та інші характеристики покладів верхніх поверхів. Окрім того, полегшується можливість пере­ведення для випробування верхніх поверхів розрізу свердловин, які по­пали в несприятливі умови на покладах нижнього поверху. За нерівно­значної промислової цінності покладів різних поверхів розвідку треба починати з поверху, який вміщує найцінніші в промисловому значенні поклади.

На родовищах третьої групи, що характеризуються потужним продук­тивним розрізом (десятки покладів), під час проектування розвідки потріб­но визначати як число розвідувальних поверхів, так і порядок їх розбурювання. Виділення поверхів розвідки в цьому разі є складним завданням, ви­рішення якого слід пов'язувати з подальшим виділенням експлуатаційних об'єктів. У деяких випадках необхідно аналізувати кілька варіантів розбу­рювання поверхів.

Вибір поверхів розвідки проводиться з урахуванням не тільки діапа­зону нафтогазоносності і товщини роздільних товщ, а й багатьох інших чинників, що визначаються особливостями геологічної будови (типи по­кладів, різні типи колекторів, планова невідповідність покладів, умови буріння і розробки тощо). У регіонах, де всі ці чинники можуть бути враховані, на певний період складаються стійкі системи розвідки за по­верхами.

Для вибору варіантів черговості розвідки поверхів треба враховувати за­вдання з підготовки запасів у районі. Конкретно це означає, що, якщо пе­ред розвідувальними організаціями ставиться мета швидшого введення ви­сокопродуктивних об'єктів родовища в розробку, то необхідно вибрати найшвидший варіант підготовки запасів, хоча він може бути і не самим еко­номічним за матеріальними витратами. Інша справа, коли родовище не пе­редбачається негайно освоїти. У цьому випадку слід вибрати найекономічніший варіант розбурювання поверхів.

Вибір системи розвідки багатопокладного нафтогазового родовища, в якому нафтоносні і газоносні пласти залягають окремими пачками, ве­ликою мірою визначається потребами господарства в нафті чи газі у цей час.

У районах з товщиною осадових порід, що перевищує сучасні мож­ливості буріння (5—7 км), поверхи розвідки виділяють у межах освоєння глибин.

У поверхах розвідки виявляють так звані базисні горизонти. Базисними горизонтами в кожному поверсі розвідки є найбільш багаті і продуктивні горизонти, які розглядають як можливі основні горизонти розробки — об'єкти розробки. Базисний горизонт може знаходитись у будь-якій частині поверху розвідки. Проте положення його у верхній частині поверху розвідки дає змогу випробовувати значну кількість нижчезалягаючих гори­зонтів і залишати свердловини в доброму технічному стані у найбільш ба­гатому верхньому горизонті.

Контроль за проведенням розвідки багатопокладного родовища в ціло­му такий же важливий, як і в процесі розвідки окремих покладів. Проект розвідки складають, як правило, у разі суттєвої невизначеності уявлень пробудову покладів і запасів у них, які можуть змінюватися настільки, тови­браний варіант виявиться не найбільш ефективним і потребуватиме кори­гування або заміни іншим варіантом.