Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Схема аналізу готовності дітей 6-річного віку до шкільного життя.
|
|
| Фізична готовність | Особиста готовність | Розумова готовність |
| 1. Нормальне здоров’я. 2. Уміння та навички з фізичної культури. 3. Найпростіші навички в самообслуговуванні, фізичній праці. | Емоційна готовність (доброзичливість, прагнення допомогти, вміння працювати разом, зважати на інтереси товаришів). Мотиваційна готовність (сформованість правильних уявлень про школу і навчання, відповідальну діяльність, потреби у навчальній роботі). Вольова готовність (підкорення своїх дій загальним правилам, стійкість уваги, вміння переборювати труднощі). | Загальні знання про навколишній світ і спеціальні з мови, математики та інших предметів. Загальні способи розумової діяльності (вміння правильно сприймати звертання, відповідати, працювати за інструкцією, аналізувати, порівнювати, робити найпростіші узагальнення). Спеціальні способи розумової діяльності (звукоаналіз, розрізнення голосних, приголосних, твердих, м’яких, знаходження суміжних чисел, лічба в межах 10). |
За допомогою таких завдань (тестів) вчитель повинен до початку навчального року визначити рівень готовності до навчання кожного майбутнього першокласника. Результати досліджень використовуються вчителем для підбору методів, форм індивідуального підходу до кожної дитини.
Модуль 6. Фізіологія вегетативних систем і фізіологічних процесів.
Тема 1.Фізіологія крові.
План.
1. Поняття про імунітет. Антигени, антитіла.
2. Групи крові.
3. Регуляція кровотворення.
4. Вікові особливості системи крові.
5. Патології крові.
6.1.1. Поняття про імунітет. Антигени, антитіла.
Під імунним захистом організму розуміють його реакції, направлені проти факторів, що викликають захворювання, а саме; мікроорганізмів вірусів, паразитів, генетично чужих клітин і речовин. Ці реакції можуть бути неспецифічними і специфічними.
До неспецифічних належать бар'єрні функції шкіри і слизових оболонок, видільна функція нирок, кишок, печінки., лімфатичних вузлів.
Специфічні захисні механізми базуються на вибіркових хімічних реакціях- імунних відповідях, які виробляютьсяу певній послідовності. При зустрічі з хвороботворними речовинами - антигенами клітина починає виробляти захисний білок - антитіло. Коли антиген зустрічається з антитілом, утворюється комплекс антиген - антитіло, внаслідок чого антиген зменшується. Дуже ефективну функцію захисту організму виконують фагоцити, одними з яких є лейкоцити крові.
Лейкоцити крові здатні здійснювати самостійні амебоїдні рухи і пересуватись в організмі. Протискуючись крізь стінки капілярів, лейкоцити виходять з кров'яного русла і, рухаючись по міжклітинних проміжках, збираються в місце скупчення сторонніх тіл (бактерії і ін,). Сюди притягують лейкоцитів хімічні речовини - продукти життєдіяльності бактерій., що проникли в організм. Рух клітин або найпростіших організмів в бік хімічного подразника - називається позитивним хемотаксисом.
Зустрівшись збактерією, лейкоцит охоплює їївиростами своєї протоплазми і потім перетравлює. Нерідко в цій боротьбі лейкоцити гинуть самі, внаслідок чого утворюється гній. Таке поглинання лейкоцитами шкідливих мікроорганізмів, що проникли в організм, називається фагоцитозом, а самі лейкоцити- фагоцитами.
Фагоцитоз. Різні моменти пожирання» чужорідних часток клітинами. ( Зліва – мікрофотографія; справа - схема).
Фагоцитарну, тобто захисну - функцію в організмі здійснюють, крім лейкоцитів, і інші клітини: зокрема особливі клітини сполучної тканини - гістіоцити.
Хвороботворні бактерії, потрапивши в організм, в процесі своєї життєдіяльності виробляють і виділяють отрути, які назвали токсинами.
Токсини викликають різні порушення життєдіяльності організму, що приводить до захворювання. Проти токсинів в організмі виробляються протиотрути - антитоксини (імунні тіла), які нейтралізують токсини. Деякі антитоксини роками зберігаються як постійна складова частина крові, тому людина не захворює вдруге на деякі інфекційні хвороби (кір, скарлатина і ін.). Така несприйнятливість організму до тієї чи іншої інфекційної хвороби називається імунітетом.
Розрізняють природжений і набутий імунітет.
Природжений імунітет - коли організм людини від народження
несприятливий до тієї чи іншої інфекційної хвороби. Він зумовлений високорозвиненою фагоцитарною здатністю клітин і наявністю в організмі імунних тіл вже при народженні.
Набутий імунітет викликає в результаті перенесення інфекційної
хвороби або введення в організм невеликої дози ослабленого токсину (щеплення). В обох цих випадках в організмі утворюються антитоксини.
Вони специфічні, тобто захищають організм від збудника тільки даної хвороби.
Це активний імунітет: він звичайно зберігається багато років. Від активного відрізняють пасивний імунітет, який набувається в результаті введення в організм сироватки крові від хворих тварин або людини, що містить у собі імунні тіла.
Пасивний імунітет зберігається лише кілька тижнів.
Клітинний імунітет - процес, що грунтується на фагоцитарній функції деяких клітинних елементів, що входять в систему сполучних тканин.
Гуморальний імунітет - нагромадження в крові антитіл, які належать
до гамма - глобулінових білків плазми.
6.1.2. Групи крові.
Перше переливання крові людині було здійснено 15 червня 1667 р. Жаном Батістом Дені. Він влив хворому, що ослаб після 20 кровопускань, кілька грамів крові ягняти. Хоча стороння кров викликала тяжку реакцію, хворий переніс її і одужав. Однак подальші спроби переливання крові від тварин людині кінчилися смертю хворого, тому такі методи лікування було заборонено законом.
Дослідженнями Ландштейнера і Ямського в 1900 р. було з'ясовано, що в еритроцитах крові людей містяться речовини, названі аглютиногенами (тобто склеюваними) а у плазмі речовини, названі аглютинінами (тобто склеюючими).
У крові людей було знайдено два види аглютиногенів, позначених потім буквами латинського алфавіту - А і В і два види аглютиногенів, позначених грецькими буквами a і в. Виявилося, що варто аглютиногену А зустрітися з аглютиніном (а) або аглютиніну В з аглютиніном (в) у достатніх концентраціях, як відбувається склеювання еритроцитів (аглютинація). На цій підставі людей за сумісністю крові поділено на чотири групи.
Подивимось, як розподіляються аглютиногени й аглютиніни в крові людей чотирьох груп.
| Групи крові | Аглютиногени | Аглютиніни |
| І (0) | немає | а і в |
| ІІ (А) | А | в |
| Ш (В) | В | а |
| IV (АВ) | А і В | немає |
42
З наведеної таблиці видно, що аглютинація власних еритроцитів у крові людини будь - якої групи неможлива, оскільки в ній немає однойменних аглютиногенів і аглютининів.
Тепер поглянемо, в яких випадках можна здійснювати переливання крові донора (людини, яка дає кров) реципієнтові (людині, що приймає кров), а в яких - не можна. При цьому слід врахувати, що небезпечна аглютинація еритроцитів донора. Що ж до плазми донора, то вона настільки розбавляється кров'ю реципієнта, що не аглютинує еритроцити останнього. На схемах показано, в яких випадках міжгрупове переливання крові можна робити, а в яких - ні.
Схема сумісності груп крові.
Стрілками показано, які групи Визначення групи крові: крові можна переливати 1- аглютинація не відбулася в
сироватці ні І, ні ІІ, ні ІІІ групи –
кров І групи; 2- кров ІІ групи;
3- кров ІІІ групи; 4- кров IV групи.
Визначення групи крові – нескладна процедура. Кров досліджуваного порівнюють з відомою сироваткою. На предметне скло наносять по краплині сироватки І, ІІ, ІІІ груп крові. За допомогою скляної палички кров досліджуваного переносять в краплю сироватки і перемішують. Через 2 хвилини додають 1-2 краплини фізіологічного розчину і ще раз перемішують. Через 5 хвилин спостерігають результат. Якщо еритроцити не склеїлись, то крапля має рівномірну консистенцію, а при склеюванні видно групи склеєних еритроцитів у прозорій сироватці. Найкраще проводити визначення груп крові при температурі 18-22оС.
З таблиці видно, що кров людей 1 групи можна переливати людям усіх чотирьох груп, оскільки вона не містить аглютиногенів.
|
|